Український виконавець Ivan NAVI відверто розповів про невзаємні симпатії, життя на максимумі та мрію послухати госпел наживо.
Як ви ставитесь до вільних стосунків? Чи був у вас такий досвід?
Ніколи не розумів вільних стосунків. Коли закохуюсь, мені вже складно з кимось ділити свою другу половинку. Можу сказати одне, вільні стосунки в наш час стали комфортними. Вони ні до чого не зобов’язують, але особисто я в цьому не бачу нічого доброго, втрачаються сімейні цінності – а для мене вони важливі. Я взагалі однолюб. Не скажу, що не звертаю уваги на інших дівчат, але я завжди за щось глибше, ніж просто захоплення. Щодо цих слів у пісні “Влипли” – це радше, коли не впевнений на 100%, не можеш одразу сказати – це просто хімія, чи там є щось глибше. Якщо відчуваю глибину – почуваю себе як риба в воді.
Тема стосунків є головним лейтмотивом вашої творчості. Чи були у вас невзаємні відносили з дівчатами? Яку найгіршу фразу ви чули від дівчини?
Були невзаємні симпатії. Причому досить часто так бувало, що мені людина подобається, а вона мене сприймає як друга. Attention, френдзона детектед! Хоча це не дивно, ви мого першого фото в паспорті не бачили (сміється). І добре, що я всі ці моменти пережив в юності, мене це дуже загартувало. Фрази от такої, що прямо в серце не було, але було гірше… був вчинок. Дівчина пішла до іншого, а цей інший – мій дуже хороший знайомий. І тут вже було не до жартів.
Вам імпонує нічний спосіб життя? Ви з тих, хто живе за лозунгом: “Live fast, die young”?
Я за те, щоб довго і яскраво. Я люблю жити на максимум – це стосується і роботи, і відпочинку. Життя артиста – це, по суті, цілодобове свято! Рух, нові люди, переїзди з одного міста в інше. На карантині мені цього особливо бракує.
Чи ви вважаєте, що творчі люди – це у якомусь сенсі пророки, які можуть передбачити певні події? У вас були «прозріння»?
Усі творчі люди щось відчувають. Чи пророками бувають – можливо. Досить часто артисти пишуть про речі, які колись в когось відбувались. Історії мають властивість повторюватись, тому і здається, що слова були пророчими. Взагалі, творча сфера – це про “зв’язок з космосом”. Тому нічому не дивуюсь. До речі, це слова із пісні “Птахи”, яку написав Кузьма Скрябін. У мене з ним своя історія, бо це була його ідея з псевдонімом NAVI (Іван, але навпаки). На жаль, я познайомився з ним в останній рік його життя. Але, справді, його пісні дуже резонують із сучасністю. І я щораз частіше це відчуваю.
Ви вважаєте, що деякі речі у житті можна виправдати молодим віком? Є те, за що вам соромно?
Коли був молодшим – робив багато дурниць! Найбільше за що мені прикро, то за те, що розбивав серця дівчат, а планів на майбутнє у мене з ними як таких не було. Та мені постійно бумерангом рано чи пізно все поверталось. Помилки – це звична справа, бо ніхто не ідеальний. Для нашого суспільства прийшов час сприймати помилки – як досвід, а не як щось погане. Якщо після помилок ти підіймаєшся та йдеш далі, робиш певні висновки для себе – ти стаєш вдвічі сильнішим. Я б дуже хотів, щоб помилки сприймались “ок” – як свої, так і інших. В цьому є наш ріст.
Іван Сяркевич і Ivan Navi – це одна людина, чи на сцені ви в одному образі, а знявши концертний костюм, перетворюєтесь на іншу людину.
Я ніколи не граю роль: я такий на сцені, як і в житті – не міняюсь. Люди відчувають, коли їх обманюють. Звичайно, що під час виступу стараюсь кожного разу “прожити” пісню. Але слідкую, щоб не зраджувати в цьому собі. Це дуже тонка межа.
Я не стою на місці – і що мені було близьке декілька років тому, не завжди є близьким зараз. Але з глядачами і слухачами, які приходять на мої концерти – ми взаємодіємо завжди по-чесному. Я їх заряджаю – вони мене. Діалог наш максимально відвертий. Я можу забрати з трек-листа певні пісні прямо перед виступом, коли відчуваю, що зараз не той вайб. А потім як понесеться – заспівати їх на біс.
У якому місті ви відчуваєте себе вдома?
Тільки Львів! Тут я народився і завжди відчуваю ось цю особливу енергетику навколо, яка постійно надихає і стимулює до розвитку. Мої друзі, команда тут.
І якщо вже кудись переїжджати, то в США, але ненадовго. Дуже хочу відчути їхній підхід до створення музики й музичну культуру зсередини. В мене декілька друзів працюють там на різних студіях. Та перше, що б зробив у США – поїхав би у церкву послухати госпел. Отримую істинний кайф від цієї музики і співу.