Український режисер кримськотатарського походження Наріман Алієв. Прем’єра його дебютного фільму «Додому» відбулася на Каннському кінофестивалі, також картина потрапила до лонглистів «Оскара» і «Золотого глобусу». Цього літа Наріман запустив власний подкаст «MINCULTPRYVIT» та почав працювати над сценарієм другого повного метру. Режисер радо погодився відповісти на наші запитання.
– Що для вас означає поняття «нова маскулінність»? Яким має бути «справжній чоловік»?
– Я взагалі не сприймаю для себе подібні дефініції. Тобто маскулінність нова або стара, чоловік справжній або несправжній, і чому чоловік, а не жінка? Мені не подобаються ці ярлики. Хоча, ми, в принципі, завжди намагаємося якось ярликувати все, що з нами відбувається та хто ми є.
Для мене, якщо ти робиш більше блага ніж зла, якщо приносиш більше користі ніж незгод, то це вже добре. Я намагаюся цим керуватися. Тримати цей баланс.
– Які життєві уроки задали вам батьки?
– Батьки – це люди, які тебе створили і впливають на тебе протягом твого життя. Те, чим я займаюсь, як поводжу себе, як думаю та говорю – все це і є ретрансляція того, що в мене закладали батьки. Вони мене навчили простим істинам. Головне, що в людини є в житті – це родина. Бути невдоволеним від того, чого в тебе немає – легше. Прийняти те, що в тебе є й насолоджуватися цим, дякувати за це – складніше. Між тим, потрібно цінувати те, що в тебе є.
– У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» та «після»?
– Про кожен життєвий момент можна сказати, що він стався «до» та «після» (посміхається). Я, за своєю натурою, фаталіст. Тож для мене немає «до» та «після». Я намагаюся фокусуватися на тому, де я зараз. Бо якщо ти поділяєш життя на такі моменти, то, напевно, найголовніше в твоєму житті вже було, а я сподіваюся, що в мене все попереду. Мій життєвий девіз: у самурая немає цілі, є тільки шлях. Я стараюся йти цим шляхом, не зраджуючи себе та людей, які знаходяться поруч. Не скажу, що дуже виходить.
Читайте також: ВИЙШОВ ОФІЦІЙНИЙ ТРЕЙЛЕР ДРАМИ «АТЛАНТИДА» ВАЛЕНТИНА ВАСЯНОВИЧА
– Як вам здається, ви вже знайшли себе?
– Ми все життя шукаємо себе та чого нам не вистачає, щоб бути собою. (Собою – на свою думку, що дуже суб’єктивно.) В цих пошуках змінюємо світогляд, коло інтересів та спілкування. Й чомусь рідко замислюємося, що єдине, чого нам по-справжньому не вистачає, щоб бути собою – це щирість. Бути щирим важко. Навіть коли тобі здається, що ти щирий – це не означає, що так воно і є. Тому, давайте будемо щирими: знайти себе – хто знає, що це значить (посміхається).
– Якими критеріями ви виміряєте успіх?
– Успіх – досить ефемерна річ. З огляду на сучасний темп життя та інформаційний простір, він потрібний, щоби бути щасливим. Бо успішних люблять, цінують, до них дослухаються. Проте це нісенітниця. Для мене успіх – це бути в гармонії із собою та людьми, які тебе оточують. Людина може бути мільярдером та мати перших красунь за коханок, й не відчувати від цього задоволення, не бути в ладах із собою. І навпаки, людина може працювати вісім годин на добу п’ять днів на тиждень й бути цілком задоволеною життям. Бо ходить на улюблену роботу, з якої повертається в улюблену родину. Для мене успішна людина та, якій подобається те, що з нею відбувається.
Читайте також: ІРМА ВІТОВСЬКА: «ПЕРЕКОНАНА, ЩО ПІСЛЯ ФІЛЬМУ “ДУМКИ МОЇ ТИХІ” КОЖНА МОЛОДА ЛЮДИНА ПОДЗВОНИТЬ МАМІ»
– Як виглядає ваш стандартний день?
– Я досить лінива людина. Час від часу живу прокрастинацією – багато думаю, багато байдикую – нічого особливого (посміхається). Декілька останніх років маю проблеми зі сном. Прокидаюсь о 7-8 годині, хоча, можу спати до 10-11-ої. Снідаю і роблю те, що забажаю. В мене немає стандартного розкладу на день. Я можу місяць не робити нічого, а потім за один день зробити все, що відкладав чи планував. Намагаюся по життю робити тільки те, що я хочу.
– Які якості в партнері для вас важливі?
– Довіра – це основне, що я хотів би бачити в партнері. Мені здається, без цієї якості неможливо нічого серйозного побудувати. Бо партнер – це людина, на яку ти розраховуєш і яка розраховує на тебе, з якою ви йдете по життю.
– Яка людина ніколи не буде із вами поруч?
– Та, якій я не можу дати те, що вона хоче. Нажаль.
– Від чого ви б не відмовились ні за що в світі?
– Людина така істота, яка може звикнути до будь-чого. Думаю, що потенційно міг би відмовитися від будь-чого. Напевно.