Порція гарної музики нікому не завадить.
Ніщо так не зігріває в похмурі осінні дні, як смачна ароматна кава та гарна підбірка музики. Наша редакція цілий місяць збирала треки та хіти, щоб згодом поділитися з вами. Тому налаштовуйтесь на нашу хвилю на насолоджуйтесь підбіркою музики за жовтень від редакції Marie Claire.
Катерина Лагутіна, керівник бренду Marie Claire в Україні, керівник проекту з впровадження стратегії сталого розвитку Burda media Ukraine
Цього жовтня в мене було незвично багато подорожей – Брюгге, Антверпен, Дубай, Слав‘янськ. Мій плей-лист став супутником, який передає атмосферу цих дивовижних так різноманітних місць.
Я давно мріяла побувати на батьківщині музикантів гурту Warhaus і ось, цієї осені все трапилося. Трек Machinery назавжди закарбувався у пам’яті, як ідеальний для вечірньої прогулянки по Генту, у пошуках стародавньої вілли та неочікуваної вечірки просто неба.
Це відчуття, коли неможливо зробити long story short. А пісня назавжди нагадуватиме мені, як у чорних окулярах серед ночі в Антверпені ми були молоді та неймовірно щасливі.
Десь на кордоні, де зустрічається Дубай з Оманом, я зрозуміла, чому Nicolas Jaar так часто використовує орієнтальні мотиви у своїх піснях. Східна культура – суцільне натхнення, з її витонченою музикою, таємничою природою та унікальністю культурних кодів.
Не один трек, а цілий DJ-сет з якого почалася моя любов до проекту Boiler room. Я навіть не могла уявити, що колись потраплю на легендарну вечірку і що вона буде проходити на моєму улюбленому Донбасі. Все в останньому реченні здавалося неможливим, але зусиллями Shum rave стало реальністю. Моя шана хлопцям та дяка за яскраві емоції осені.
Просто новий кліп улюбленого гурту, нехай побуде тут.
Ірина Татаренко, шеф-редактор журналу і сайту “Marie Claire”
Люблю… радше, вірю в сучасне українське кіно. Не безпідставно. Перемога фільму «Стоп Земля» Каті Горностай спочатку на Берлінале, потім на ОМКФ – краще підтвердження тому. Це класний фільм про дорослішання, одна з його сильних сторін – саундтреки. Власне, вони вже в моєму плей-листі.
На хвилі #FreeBritney я зайшла на інстаграм сторінку Брітні, з тих пір її новини регулярно спливають у мене в стрічці. Я так і не зрозуміла – це наслідки психічного розладу, чи таке почуття гумору, коли на початку жовтня співачка закликала святкувати Новий рік. Та музикою до одного з чергових дивакуватих відео Брітні була саме ця композиція. І вона мені дуже зайшла;)
Сучасна альтернативна українська музика – не погана й не хороша, вона просто інша. Мені цікаво, хто цього року стане переможцями премії Jäger Music Awards, тому я прослухала композиції всіх фіналістів. Мою увагу привернули “Паліндром”, зокрема, через сатиру та глибокий контекст відео та текстів. В даному відео фінальні кадри, які включають архівні хроніки радянської доби супроводжує вірш «Брама» Василя Симоненка у блек-метал-виконанні Паліндрома. Це також не добре, не погано, а інакше.
Продовжую слухати телеграм канал Ніжність. Цей трек підкорив мене не тільки мелодією, а й візуальним рядом. Є в ньому щось від мого улюбленого французького фотографа-фетишиста Гі Бурдена – багато предметів, еротичні коди та гра тіней.
Думаю, цього місяця багато в кого в плей-листі можна було побачити пісні Міська Барбари. Шкода, 11 жовтня – стало датою відрахунку, коли ми вже ніколи не зможемо його почути наживо. Моя улюблена пісня гурту “And everybody fucks you” на вірші Юрія Андруховіча. Я вперше її почула на арт-фестивалі в Гуляй Полі, а в друге – на святкувані дня народження літературного порталу. Тоді ще в мене мало відбутися інтерв’ю з Міськом. Не склалося. На жаль. Сьогодні просто сумний, але класний вальс.
Анна Вакуленко, редактор сайту «Marie Claire»
Пісні зазвичай потрапляють до мого плейлиста завдяки серіалам, які я проглядаю на щоденному базисові. Цей трек – ще одне нагадування про вічне літо, присмак якого не зникає із першим осіннім холодком. Герої шоу «Зовнішні мілини» – епітома безтурботності, яка здається легковажністю на фоні нерівності, проте свобода – більш значущий скарб, аніж реальні гроші.
Звичайно, повз мене не пройшов й фаворит серед серіалів 2021 року – корейський must-see «Гра в кальмара». Саундтрек до шоу створив Чон Чже Їль, який відомий за своєю роботою для оскароносного фільму «Паразити». Unfolded – історія про вибір, який відчувається в поступовому напруженні пристрастей. Це той самий випадок, коли мелодія буквально переносить тебе в інтер’єри історії.
Британська інді-поп-група – фаворит мого власного плейлиста, проте краще за все говорять вчинки, а не слова. Тому й слухала в жовтні я «вступний» трек, який змушує на мить забути про те, де ти наразі знаходишся, і віддатися волі емоцій та відчуттів. Якби я обирала преамбулу для серіалу про моє життя, то нескладно здогадатися, на якому саунді я б врешті-решт зупинила вибір.
Обожнюю Леслі Горн, як і все, що вона зробила для фемінізму за допомогою своїх пісень. У 1960-х роках говорити про те, що жінка не бажає більше бути іграшкою в руках чоловіка – сміливий вчинок, а для мене особисто – принципова позиція життя. Саме цей трек я постійно слухаю, проте восени всі моральні проблеми здаються важливішими, а тому й потребують музичного супроводу.
Нетиповий осінній вибір, проте я й не звикла ділити музики на сезони чи людей за типажами. Головний трек із культового фільму Вонга Карвая, якому вже понад 20 років. Проте, самій пісні, а точніше її оригінальному саунду вже майже 100 років. Саме завдяки назві пісні фільм Карвая «Любовний настрій» отримав англійський темперамент. Класичне звучання та луна атмосфери літніх безтурботних днів. Під її акомпанемент завжди комфортно помовчати вдвох.
Поліна Береза, редактор сайту «Marie Claire»
Взагалі, осінь взагалі не моя улюблена пора, не дивлячись на те, що в мене День народження в жовтні. Мені життєво необхідне тепло, сонце, літо. Тому я намагаюсь компенсувати нестачу вітаміну Sea відбірними треками.
Для мене цей трек, як коктейль з легких літніх мотивів у міксі з гірким осіннім бітом. Непоганий варіант, для того, щоб пережити цей жовтень.
Більшу частину пісень я черпаю з різних Телеграм-каналів і в мене є така розвага: вмикати рандом на плейлисті й дивитись у вікно метро. І якось мені попався цей трек, якраз тоді, коли я помітила яке гарне наше Дніпро в переливах золотистого листя. Цей трек і став саундом мого жовтня.
Не судить строго, але іноді хочеться послухати саме такий жанр. Мені гарно заходить цей трек під кінець робочого дня: коли всі повертаються додому, з дерев падає листя і ти намагаєшся підвищити свій рівень ендорфіну у крові.
Східні мотиви в піснях завжди привертали мою увагу, особливо якщо вони ще й гарно заміксовані. Легкий і, в той же час незвичайний – ідеальний для осіннього настрою.
Дуже люблю слухати пісні, якими діляться друзі в сторіз. Це одна з них) Співак жив в двох містах одночасно – Сідней та Сараєво. І це вплинуло на його музику, адже слухаючи його, часом здається, що в кожній пісні новий виконавець.
Люблю цей проект Ніколаса Джаара та Дейва Харрингтона. Всі композиції вміщають в себе декілька настроїв, але цю люблю особливо, за трохи східні мотиви і гіпнотизуючий голос виконавця.
В моєму плей-листі багато електронної музики і неважливо, що я ні слова не розумію в цій композиції, але можу слухати її на повторі) До того ж, вона нагадує мені атмосферу з нещодавнього рейву Boilerroom в Слав‘янську, який відбувся завдяки класним людям с Shum.Rave.
Звичайно у мене буде музика під яку неможливо спокійно стояти. Люблю вмикати її зранку і робити вигляд, що я денс квін.
Трек, який неочікувано було шазамити на виставі в театрі Франка. П‘єса «Трамвай «Бажання»» була показана Іваном Уривським в сучасному світлі, але з повагою до класики. Відвідайте при нагоді і, будь ласка, зашазамте останню пісню, тому що я не встигла.