Інтерв’ю. Дизайнерка Маріанна Сенчина: «Not a girl, not yet a woman»

Яскраві кольори та сміливі принти, зухвалі деталі – головні fashion-прикмети бренду Marianna Senchina. Її одяг, який можна придбати в магазинах Європи та Азії, носять Ріанна та Дуа Ліпа. Дизайнерка називає своєю суперсилою здатність «хард воркінг». Після інтерв’ю для Marie Claire ми додали б до цього переліку сміливість, упевненість та талант.

Як позначаються зміни в твоєму житті на бренді?

Ми починали з «дівчачих» речей. Багато хто пам’ятає бренд саме через його жіночність, що межувала з наївністю. Та дівчина Marianna Senchina дорослішає разом зі мною, перетворюючись на жінку. Зрілість, упевненість, сексуальність та зухвалість – нові риси, які можна відчути в моєму характері та одязі.

Що ти вкладаєш у поняття сексуальність?

Для мене це про недоступність. Ніколи не подобалися дівчата з відвертими декольте та розрізами до пупка. Мені імпонують благородно вдягнені.

Але твоя сукня на Ріанні, яка в одну мить зробила бренд відомим за межами України, не була на вигляд невинною.

Але виявилася досить невинною як для Ріанни! І це був просто бум для бренду! Бо до цього Ріанна взагалі ніколи не одягала українські речі. Справа в тім, що сукня була тільки розміру S. Співачка на той період набрала ваги, але продовжувала наполягати саме на сукні Marianna Senchina. Тому в ній… просто зробили вставки з такої ж тканини, аби Ріанна з’явилася на заході саме в цьому одязі.

Про що ти тоді подумала?

Про те, що я так довго «хард воркінг», що це мало одного разу статися! (Сміється.) А ще згадала, як школяркою, сидячи в бабусиній квартирі, вмикала телевізор, аби подивитися, в що одягнена Ріанна, бо вона була для мене іконою стилю. Схожа історія сталася й з Дуа Ліпою. Її стиліст Лоренцо сам написав мені у Facebook, але його меседж потрапив до спаму. Й побачила я повідомлення десь за рік, коли вирішила почистити пошту… В результаті ми багато колаборували з Дуа Ліпою. А історія з повідомленнями Лоренцо мала продовження – коли я побачила, що під його постами в соцмережах стали з’являтися коментарі від українських дизайнерів: «Check your direct! Please, check your direct!», це розсмішило. (Сміється.) Мене тішить, що серед прихильниць бренду – зірки, та ще більше тішить, що вони самостійно обирають мій бренд. Наприклад, Адель сама придбала оксамитову сукню-жакет на Luisaviaroma. Ми нічого не надсилали.

За ким із селебріті ти продовжуєш стежити?

Моєю мрією залишається створити костюми для туру Бейонсе. Я стежу за нею. Вона надихає мене своєю працьовитістю. Пам’ятаю, як у Мюнхені я вийшла з її концерту з усвідомленням: «У цьому світі можливе все, якщо ти завзято працюєш». (Усміхається.) Якщо ж говорити про стиль – це знову ж таки Бейонсе, Дуа Ліпа, Ріанна. Але Ріанну я б виокремила серед інших. Вона справжня ікона стилю, відчувається, що вона сама підбирає собі одяг. До кожного outfit додає свою індивідуальність. Думаю, в цьому її шалений у спіх.

А серед українських?

Я працюю з ними, тому, звісно, стежу – за Джамалою, Машою Єфросініною, Надею Дорофєєвою. Мені завжди імпонувала Тіна Кароль. Знаю, що з нею важко працювати, бо вона вимоглива. Але вона може це собі дозволити, бо в першу чергу дуже вимоглива до себе. І дуже працьовита. Мені подобається, що Тіна завжди на кілька кроків попереду. Вона гне свою лінію, нечасто поступається, майже ніколи не йде у когось на поводі.

Мене тішить, що серед прихильниць бренду – зірки, та ще більше тішить, що вони самостійно обирають мій бренд.

Гнути свою лінію – важлива якість на шляху до успіху.

Так, я не одразу зрозуміла це. На другому курсі університету я представила колекцію Panic in Vegas на Kiev Fashion Days. Мій потенціал помітила Даша Шаповалова, я отримала гарний фідбек від показу, й мене запросили до Парижа. Так почався мій шлях як дизайнера. Та я була дуже наївною. Через брак досвіду не завжди казала «ні» там, де це було потрібно. До мене могли прийти байєри зі словами: «Ой, а я хочу коротше, довше, іншого кольору, з іншими ґудзиками, на блискавці…» А ти молодий, наївний, не знаєш, як усе працює. Погоджуєшся на ці забаганки, і тут дуже легко себе загубити. Зараз я бачу, що у мене були колекції, в яких я не «гнула свою лінію», а йшла на поводі в когось. Це неприпустимо, бо знецінює твою роботу, ставлення до тебе. Бренд несе цінність, коли ти любиш те, що робиш, упевнений, що твій продукт найкращий, і тебе ніхто не переконає, що він може бути інакшим. А коли враховуєш усі побажання (в царині фешн – поради байєрів) – це означає, що комерційна сторона переважає. Бо ти робиш це, щоб продати більше. А це вже не про мистецтво. Треба мати своє бачення, особливо в креативній роботі.

Як часто ти кажеш «ні»?

У роботі – дуже часто.

Як часто про це жалкуєш?

Ніколи. Але робити це непросто. Особливо відмовляти клієнтам з арабських країн. Їм подобаються мої речі, але вони майже завжди просять подовжити фасон. Й ладні платити за це шалені гроші. А ти маєш знайти в собі сили відмовити, бо це вже не буде Marianna Senchina. Якби це було класно, я б так зробила від самого початку. (Усміхається.)

Що тебе надихає?

Нещодавно трапився кумедний випадок. Ми з чоловіком відпочивали на Лазуровому узбережжі в Сен-Тропе. На пляжі я помітила велику родину, серед них була жінка з маленькою дитиною в моїй сукні! Я подумала, що не можу до неї не підійти. «У вас така гарна сукня, де ви її придбали?» – поцікавилася я. Жінка відповіла: «Ви вже четверта людина за сьогодні, хто про це запитує. Я замовила її на офіційному сайті Мар’яни Сенчиної». «Вона так вам пасує! Це я її створила», – це була б не я, аби це не сказала. «Справді? А я ще хочу таку саму, тільки червону в горох», – відповіла жінка й почала кликати свою компанію, що б похвалитися, що перед ними дизайнерка її красивої сукні. Такі випадкові зустрічі дуже надихають!

Наразі ти живеш на два міста – Івано-Франківськ і Мілан?

Я інакше сприймаю ці міста. В Івано-Франківську розташоване виробництво, там моя команда, мої люди – вони мене надихають. А неподалік від Мілана мешкаю зі своєю родиною, і, звісно, атмосфера та естетика цього міста відбиваються в моїх колекціях, одязі, який я створюю. Коли я щойно переїхала сюди, то гадала, що Мілан, як, власне, й уся Італія, – це про Dolce & Gabbana. Я помилялась. В Італії геть інші закони моди. Мілан – це про Gucci та Prada, Рим – про Fendi та Armani. А Dolce & Gabbana – це про багатих росіян.

І, я правильно розумію, цей підхід відбивається в твоєму гардеробі?

У моєму гардеробі багато речей Prada. Нещодавно я підписалася на одного ритейлера, який перепродує вінтажний брендовий одяг, і перетворилася на справжнього fashion-маніяка. (Сміється.) Там можна торгуватися за улюблені речі. А я такий великий фанат Prada, що добре пам’ятаю майже всі колекції цього бренду. Там я виторгувала пальто зокрема.

Є практика заохочувати себе подарунками за великі та маленькі перемоги. Як тобі таке?

Чудова ідея. Після успішного сезону в Парижі я придбала за шалені гроші сумочку-сідло від Dior. Для мене це прекрасний мотиватор.

Я знаю, що ти велика шанувальниця творчості Веса Андерсона. Вже подивилася його новий фільм?

Не встигла, та зроблю це обов’язково, бо обожнюю його. Отримую естетичну насолоду від того, що він робить. Зокрема його стрічка «Королівство повного місяця» надихнула мене на колекцію Love kills. На жаль, у мене майже не має вільного часу, тобто раніше майже не було, а з появою дитини не стало взагалі. (Усміхається.) Тож дивлюся кіно, тільки якщо цього вимагає робочий процес. Так сталося, наприклад, із римейком серіалу «Династія», що на Netflix. Наразі він дуже популярний в Америці. Вперше я про нього почула від когось із колег у своєму шоу-румі в Парижі. А потім стилістка цього серіалу написала мені запит про одяг для однієї з зірок, із ким вона співпрацює. Я подумала, що якщо все так закільцевалося довкола «Династії», то я просто повинна скласти власне враження про серіал. Подивилася кілька серій і зрозуміла: це ідеально підходить під мій бренд! Зв’язалася зі стилісткою, й за кілька серій головна героїня з’явилася в кадрі в наших речах.

На твою думку, що робить бренд успішним?

Трансформуючись, залишатися вірним його ДНК. Є багато брендів, які почали працювати ще в 90-ті. Вони класно стартонули, але з часом вийшли в наклад, бо не змогли адаптуватися до нових запитів часу. Тому я і симпатизую Prada. Кожна нова колекція адаптована під сучасність, та в ній відчувається дух Prada. Заради цього люди раз і назавжди залишаються вірними бренду. Це те, що я прагну розвинути в Marianna Senchina.

Які цінності ви вважаєте поза часом?

Мене цього навчила Італія: моя сім’я – це завжди «номер один» у моєму житті.

Автор: Ірина Татаренко, фото надала пресслужба

Читайте також: ПРО ЩО ЖІНКА МОВЧИТЬ: ДАР’Я ПЛАКСЮК, ДИЗАЙНЕРКА PODYH