Менторство: кому і навіщо це потрібно?

Менторство – звичайна практика для великих європейських та американських компаній, проте в Україні вона тільки набирає обертів поза межами корпоративного сектору. Журналістка Оксана Дума допомогла нам дослідити це явище у вітчизняному контексті.

Автор колажа: Ірина Татаренко @iryna_tart

1954 рік. 18-річний Ів Сен-Лоран починає працювати у Будинку моди Крістіана Діора. За рік юнак стає одним із асистентів маестро. Наступні два роки роботи назавжди змінять життя Лорана. Пізніше у розмові з журналістами він назве Діора ментором та додасть: «Він зачарував мене, навчив основам мого мистецтва. Які б злети і падіння я не переживав, ніколи не забуду роки, які провів поруч із ним».

1984 рік. Молода журналістка зустрічає на вулиці Чикаго жінку, з якою проводила інтерв’ю 14 років тому. З цієї миті починається тісна дружба між письменницею, лауреатом Пулітцерівської премії Майєю Енджелоу та Опрою Уінфрі. «Вона – мій ментор і близький друг» – повторюватиме телеведуча щоразу, коли її питатимуть про стосунки зі старшою подругою.

1989 рік. Випускник вишу приходить на стажування до юридичної компанії. Його ментором стає Мішель Робінсон – юристка із досвідом. Жінка вводить у курс справи молодого Барака Обаму, допомагає професійно зростати. Результат співпраці Мішель та Барака ми всі знаємо.

Україна, 2021 рік. Дослідження* показують, що 20% українських жінок заробляють більше, ніж їхні партнери, тоді як 80% опитаних зазначають, що готує в їхній сім’ї дружина, а 40% чоловіків і 25% жінок погоджуються, що жінка не має обтяжувати чоловіка домашніми справами.

Є проблема

Про гендерні установки як обмежувальний фактор у професійному та особистісному розвитку жінок говорила ще Карен Горні – німецька та американська дослідниця у царині психоаналізу, одна із засновниць жіночої психології, послідовниця та критикеса деяких ідей Зигмунда Фройда.

Жінки в усіх куточках світу залишаються відстороненими від політичної сфери, часто внаслідок дискримінаційних законів та практик, ставлення та гендерних стереотипів, низького рівня освіти, відсутності доступу до медичної допомоги та непропорційного ефекту бідності,

– йдеться у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 2011 р. про участь жінок у політичному процесі.

Ефект бідності, низький рівень освіти та гендерні стереотипи – все це про українські реалії.  Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні провів дослідження, яке було оприлюднене у лютому 2021 р. Серед опитаних – громадяни Україні віком від 14 років з усіх регіонів, окрім окупованих. 

Серед іншого фахівці досліджували ставлення до так званих чоловічих та жіночих професій, задоволення від обраної спеціальності та інші гендерні стереотипи. Цікаво, що часто погляди різних поколінь на такі питання не співпадали. Так, молодь 14-24 років рідше пов’язує поділ на чоловічі та жіночі професії з відмінностями між статями, ніж старше покоління – 69% проти 77% (віком 60+) та 73% – респонденти віком 40-59 років. 

Найбільш яскраво ситуацію з переконаннями показує опитування про так звані чоловічі та жіночі галузі. Переважна більшість опитаних, у тому числі наймолодші, вважають прибирання та виховання дітей жіночою роботою. Натомість професії державних управлінців, бізнесменів, хірургів, архітекторів визнають жіночими тільки 1% опитаних. 

Такий стан речей породжує ще один фактор, описаний Карен Горні, – відсутність рольових моделей. Варіантом вирішення цієї проблеми, а також фактором моральної підтримки може стати менторство. 

Передача досвіду та натхнення

Менторство, або наставництво, – процес комунікації досвідченої людини з менш досвідченою, в ході якої старший колега передає певні знання, допомагає прийняти правильні рішення, морально підтримує на шляху до професійної реалізації або особистісного розвитку. Щоб не викликати у слухача політичні асоціації, слово «наставництво» використовується рідше, натомість вживають іноземний аналог.

Найчастіше таке явище зустрічається у корпораціях – коли колега, який працює в компанії давно, адаптує нового співробітника. Практика менторства допомагає з найменшим стресом влитися в колектив, розібратися зі «що де лежить» та «хто є хто». Найважливіша функція менторства – психологічна підтримка.

В українських законах слово «наставник» фігурує в контексті адаптації до дорослого життя дітей-сиріт. Так, закон рекомендує дорослій повносправній людині роз’яснювати підлітку всі життєво важливі питання, м’яко підводити до прийняття рішень, які сприятимуть розвитку та вдалій інтеграції дитини у новий для неї світ.

Менторство поза межами роботи чи школи націлене на пошук власних відповідей на питання професійного чи особистісного зростання. «Найскладніше у цьому процесі – артикулювати проблему, – пояснює Ольга Руднєва, директорка Фонду Олени Пінчук „АНТИСНІД”. – З цим стикаються і чоловіки, і жінки незалежно від віку».

Ще одне завдання менторства – дати підтвердження того, що ти можеш бути реалізованим/реалізованою так само успішно, як і людина-натхненник. Будь-яка публічна особа – досяжна. Вона може давати поради, відповідати на питання.

У ході роботи кожна зі сторін – ментор та підопідчий (менті) – отримують користь. 

Менті отримує:

• нові знання;
• нові цілі;
• професійне та/або особистісне зростання;
• психологічну підтримку;
• корисні зв’язки.

«Для ментора така взаємодія цікава радістю від передачі знань та можливістю спостерігати за розвитком свого підопічного», – говорить Олеся Жулинська, ексдиректорка зі зв’язків із громадськістю компанії «Кока-Кола Україна».

5 питань до себе

Перш ніж вирішити, кого своїм ментором хоче бачити людина, варто подумати, з яким запитом вона до нього йде. Навряд чи зайнятий затребуваний спеціаліст захоче вчити іншого базових понять професії. 

Отже, пошук починається з чесних відповідей на такі питання:

1. Чим ви хочете займатися?
2. Що вам вдається найкраще?
3. Що вам вдається найгірше?
4. Що ви плануєте завтра зробити інакше, щоб отримати бажане?
5. Якої конкретно допомоги ментора ви потребуєте?

Тепер детальніще про кожне з них. 

Чим ви хочете займатися – питання про внутрішні прагнення, про справжню причину того, чому людина займається чи хоче займатися певною справою.  Тут можуть бути приховані більші прагення, ніж просто досягнення певного рівня життя – наприклад, мати змогу допомагати іншим. 

Що вам вдається найкраще – про віднаходження суперсили. Кожна людина має основний талант та декілька другорядних. Відповідь на це питання – одна справа, яку менті робить краще за інших. 

Що вам вдається найгірше – про віднаходження слабкостей, чесну оцінку навичок та природних талантів. Можливо, задля досягнення мети, зазначеної в першому питанні, доведеться делегувати завдання, визначені в цій частині.

Що ви плануєте завтра зробити інакше, щоб отримати бажане. Друге та третє питання допомагають людині зрозуміти, чи раціонально вона витрачає час. Без чого ви не зможете досягти своєї мети? Можливо, якісь навички варто покращити?

Якої конкретно допомоги ментора ви потребуєте – можливо, найскладніше питання, але щирі відповіді на попередні чотири мають трохи зорієнтувати. 

Важливо: ментор не вирішує проблеми за вас, не дає грошей, не шукає інвесторів для проєкту, не влаштовує на роботу.

Читайте також: По половому признаку: 8 сексистских фраз, от которых давно пора избавиться

Знайти правильну людину

Найпоширеніша помилка потенційних менті – шукати ментора серед публічних осіб. Переможець Євробачення не зможе бути корисним тому, хто не цікавиться музикою, а популярний телекухар не захоче навчати готувати борщ. Його максимум – дати кілька порад щодо позиціонування себе у публічному просторі.

Ментора варто шукати відповідно власних цінностей, професійних запитів та висновків, зроблених із відповідей на питання попереднього розділу. Разом із тим треба бути готовим до того, що ментор може:

• відмовити;
• мати мало часу;
• в реальному житті бути геть іншою людиною, ніж у публічній сфері.

Менторсво не є вирішенням конкретного завдання протягом встановленого часу. Це тривалий, інколи пожиттєвий процес підтримки та, можливо, дружби між двома людьми. Обидві сторони мають отримувати задоволення від спілкування, і цього легше досягти, коли обоє мають схожі цінності та велику мету. Яким чином ви хочете зробити світ кращим? Переконувати людей сортувати сміття, всиновлювати дітей із сиротинців, рятувати рідкісний вид тварин? Щоцікавішою буде ваша мета, тим легше переконати ментора долучитися до вашого розвитку. 

Марія Мохова та Варвара Зікрань, співзасновниці піар-агенції white rabbit agency

Наприкінці 2020 року через велику кількість запитів на піар-послуги, які було фізично неможливо закрити, ми запустили програму менторства, яка є чимось середнім між навчанням теорії ведення комунікацій та безпосереднім їх делегуванням третім особам. На старті ми не очікували, наскільки вдалим та успішним буде цей формат для молодих брендів – завдяки нашому постійному нагляду за тим, як вони комунікують із пресою та лідерами думок, бренди не встигають припуститися помилок, які потім важко виправити, та будують правильні асоціації з собою. Головна умова – вчасно виконувати завдання, вміти слухати та робити те, що ми, як практики PR, рекомендуємо. Наше піар-менторство – це те саме навчання риболовлі замість отримання готової риби. Ми щасливі бути причетними до успіхів наших «підопічних» та плануємо розвивати цю програму і надалі.

Тетяна Костенко, заступниця директора музею історії Києва:

Я навчалася в аспірантурі на зламі епох, коли відбувався розпад СРСР і пробивалися паростки української незалежності. Так сталося, що в радянській школі жінки взагалі були рідкістю, адже майбутні історики тоді йшли, скажімо так, «по партійній лінії». Для справедливості додам, що на сусідньому факультеті – іноземних мов – переважна більшість жінок була не тільки серед студентів, а й серед викладачів. Перш за все треба оцінювати ментора за професійними якостями і за тим, чи підходите ви одне одному, та, за рівних умов, жінка, звісно ж, зрозуміє жінку краще за чоловіка.

Не треба забувати про таке підводне каміння, як жіноча конкуренція. Всім відомі випадки, коли «сині панчохи» занижували оцінки молодим студенткам лише за їхню вроду. Наразі вже я менторка, і в музеї працюють і хлопці, і дівчата. Зізнаюся, що останніх розумію краще, та з ними часто-густо доводиться бути психоаналітиком, адже чоловіки все-таки більш врівноважені. Тож я згадую все, чого мене навчив колишній шеф – чоловік із європейським світоглядом, і застосовую це, навчаючи молодих жінок.

Олеся Жулинська, експерт із комунікацій, сталого розвитку та управління репутацією:

Першим моїм ментором був і є батько – видатний літературознавець Микола Жулинський. Завжди, подаючи приклад, він у жодному разі не нав’язував своєї думки. У менторстві вкрай важливо, щоби між ментором і протеже виникла спорідненість, оскільки йдеться не просто про підвищення рівня знань чи навичок. У згаданих випадках потрібні так звані коучі, себто тренери, що на певних умовах допоможуть зробити кар’єру чи знайти інвестиції. Ментори – це, перш за все, наставники, що передають не лише професійний, а й життєвий досвід. Вони розраховують на щире бажання протеже розумно використати набутий досвід. На жаль, іноді останні просто не знають, чого саме вони хочуть навчитися від ментора.

Досвідчена наставниця, якій довіряєш, – справжній порятунок для українок. Як зазначила Карен Горні, жіноча психологія доволі складна. Нам доводиться долати безліч стереотипів і водночас бути ідеальною дружиною, хорошою матір’ю, а нині ми ще й маємо добре заробляти. Тож якщо справді хочете знайти менторку, завітайте на сторінку www.ican.org.ua і дізнайтеся більше про проєкт «Я зможу!».

Автор: Оксана Дума

*Дослідження компанії «Рейтинг Про»

http://ratingpro.org/research/gendernye_roli_i_stereotipy_v_ukraine.html

Дослідження Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні «Чим керуються українці та українки при виборі професії: результати національного дослідження щодо ключових чинників та стереотипів» 

https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub—pdf/prezetation_tramplin_ukr_1.pdf 

Фото: unsplash.com