Жінки захисників «Азовсталі»: Марія

Дружини українських військовослужбовців, частина з яких була евакуйована, а частина залишається на заблокованому заводі «Азовсталь» у Маріуполі, підтримують своїх чоловіків. Влаштовують пресконференції, в яких розповідають про реальний стан речей, зустрічаються зі світовими лідерами та борються з російською пропагандою. Спеціально для Marie Claire Ukraine журналістка Наталія Кушнір розпочинає серію інтерв’ю з дружинами, дівчатами, сестрами та мамами українських героїв – українських бійців з «Азовсталі».
Автор фото: Наталія Кушнір
Марія, студентка, 19 років
Дружина бійця «Національної Гвардії», який перебував на заводі «Азовсталь». Очікує на дитину. На момент підготовки матеріалу її чоловік знаходився в полоні в колонії в окупованій Оленівці на Донбасі.
Мені 19 років, моєму чоловікові – 22. Він служить в Національній Гвардії. На даний момент я не знаю, де саме він знаходиться. У списках евакуйованих його імені немає. Зараз до нас ніхто не виходить на зв'язок, й ніхто не повідомляє жодних подробиць.
Останній раз наживо ми спілкувалися 20 квітня. 10 травня він передав мені записку.
Автор фото: Наталія Кушнір
На початку квітня я дізналася, що мого чоловіка було поранено. Під час того, як його батальйон переходив з однієї позиції на іншу, він отримав осколкове поранення стегна. Його було прооперовано. Деякий час він не міг пересуватися, зовсім нещодавно почав вставати. Це все що я знаю.
Останній раз наживо ми спілкувалися 20 квітня. 10 травня він передав мені записку. (В цей час він вже перебував на території заводу «Азовсталь».) Записка була адресована мені та дівчині товариша з роти мого чоловіка. Вони (мій чоловік та його товариш) написали її, сфотографували та, коли була можливість, надіслали фото дівчині, а вона вже переслала мені. Мій чоловік не розповідає мені жодних подробиць. Береже мене та нашу майбутню дитину.
З моїм майбутнім чоловіком ми познайомилися давно. Я ще навчилася в школі в Кіровоградській області. Тривалий час ми спілкувалися в соцмережах. А потім одного разу під час відпустки він приїхав до мого міста, зателефонував мені й запросив прогулятися. Я погодилася. Ми гуляли містом, спілкувалися, виявилося в нас багато спільного, нам цікаво та приємно в товаристві один одного… Цього літа буде два роки, як ми разом. Минулого літа ми побралися. У січні я дізналася, що очікую на дитину. Це буде дівчинка.
До повномасштабного вторгнення росії в Україну, мій чоловік служив під Маріуполем. У серпні у нього мав бути дембель, він мав повернутися додому. У нас були плани на літо… З початком війни, його частину було переведено до Маріуполя для захисту цивільного населення. Під час оборони міста разом з іншими українськими пораненими військовими та цивільними вони перемістилися в бункер «Азовсталі».
Минулого літа ми побралися. У січні я дізналася, що очікую на дитину. Це буде дівчинка.
Я не можу дочекатися, коли він нарешті буде вдома й обійме мене. Я люблю свого чоловіка! І так хочу знову побачити його посмішку з ямочками на щоках. Ми дуже чекаємо на нього всією родиною. У мого чоловіка дві сестрички та братик. Часом мені здається, що й моя мама його любить більше ніж мене та мого брата. Вона сказала, що коли він повернеться ладна буде носити його на руках.
Фото з власного архіву Марії
Він дуже добрий, чуйний та чесний. Для мене він найкращий у світі.
Читайте також: «КІЛЬКІСТЬ ПОРАНЕНИХ ПОСТІЙНО ЗМІНЮЄТЬСЯ, БО ОДНІ ПОРАНЕНІ ВМИРАЮТЬ, ІНШІ ДОДАЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОБСТРІЛИ ТА БОМБАРДУВАННЯ.» ДРУЖИНИ БІЙЦІВ «АЗОВСТАЛІ» ДАЛИ ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЮ.