Мода

Gucci х Стенлі Кубрик: факти та міфи про режисера, які закодував у новій колекції бренд

Татаренко Ірина

07 Вересня, 2022

Візуальними елементами нової кампанії Gucci, яка присвячена колекції «Exquisite», створеній у співпраці з adidas стали впізнавані сцени із культових фільмів «2001: Космічна одіссея», «Сяйво», «Широко заплющені очі» відзначають Стенлі Кубрика.

«Кампанія «Exquisite» — це моя данина кінематографу та одному з його найяскравіших маестро Стенлі Кубрику. Режисер-філософ, який краще за інших випромінював магію того нерозривного вузла, через який кіно випромінює життя та звеличує його», — пояснив у прес-релізі креативний директор Алессандро Мікеле .

За свою 44-річну кар’єру Стенлі Кубрик зняв тринадцять повнометражних стрічок, і не зняти ще чотири. Одержимий візуальною виразністю містик та символіст Кубрик перетворив свої фільми на історичну енциклопедію з художніх образів. У нього вальсують космічні кораблі під Штрауса, американські солдати марширують й хором наспівують пісеньку Міккі Мауса на тлі розгромленого міста, а сцена з «Космічна одіссея 2001 року», де герой вивчає «Правила користування туалетом в стані невагомості» чи не кубриківський діагноз людству: цивілізація не вирішує основних проблем людства, а лише змінює їхню форму. Тож, поринемо в вигадані й сконструйовані Кубриком та художниками кіносвіти.

Вічне сяйво теорії змови

Стівен Спілберг, близький приятель Кубрика, розповідає, що одного разу о третій ночі під час роботи над сценарієм «Сяйва» Кубрик зателефонував Стівену Кінгу, чия книга лежить в основі екранізації, і запитав: «Ти віриш у Бога?». «Так», - відповів письменник. «Я так і думав», - сказав Кубрик і повісив слухавку. Режисер прибрав з сценарію майже всю містику, і зробив «Сяйво» історією божевілля художника під час творчої кризи. В тім, конспірологи іншої думки про таку вільну трактовку кінгівського роману.

За конспірологічною теорію, Кубрик в стрічці «Сяйво» зашифрував своє зізнання, що нібито зйомка висадки американців на Місяць в 1969 році є фейком, який він зрежесурував, вступивши у змову з урядом США. Й радять уважніше придивитися до килиму з готелю Overlook, на шестикутнику якого невипадково бавиться вантажними машинками Денні, оскільки візерунок нагадує… стартовий майданчик космічного центру Кеннеді. Далі Денні підводиться, і ми помічаємо малюнок на його светрі – ракета Apollo-11. Хлопчик прямує коридором до кімнати «237». В романі – до кімнати «217» - режисерська осічка? Конспірологи так не думають. На їхнє переконання вся сцена є не чим іншим як метафорою запуску американської ракети на Місяць, відстань до якого від Землі становить – правильно, 237 тисяч миль.

Сам Кубрик ніколи не коментував цю теорію. Відеозвернення 99-го року, в якому режисер нібито підтвердив, що висадка людини на Місяць – фікцію було визнано фікцією. Проте донька Кубрика Вівіан після смерті режисера висказалася про «місячну змову» в Twitter: «Вибачте мене за грубість, але та "правда", на якій так наполягають ці шкідливі диваки, що мій батько вступив у змову з урядом США і зняв висадку на Місяць, - зухвала, гротескна брехня».

«Важливо відчувати речі, а не проговорювати їх словами.» - запевняв Стенлі Кубрик.

Холодний покидьок

Щоб вибрати хлопчика на роль Дені в стрічці «Сяйво», Кубрик півроку передивлявся проби п’яти тисяч дітей з двох американських штатів, і в результаті зупинився на п’яти кандидатах. Така колосальна робота не бентежила перфекціоніста Кубрика: він вважав, що один до тисячі – відмінний результат. У Кубрика не було вихідних і вільного часу. Він був вимогливим як до себе, так і до всіх на знімальному майданчику. Так в одній із сцен «Баррі Ліндона» оркестр мав грати фонову музику. Всі інструменти, на яких грали музиканти, були артефактами XVIII сторіччя. За словам композитора, ідеально вийшло вже з другого разу, враховуючи, що музика повинна була бути фоновою. Але Стенлі говорив: ви на третину секунди запізнилися – тому давайте ще раз. А потім ще раз, і ще раз.

Кубрик ніколи не вибачався за свої диктаторські замашки та перфекціонізм. Кірк Дуглас, зігравший Спартака, назвав режисера «холодним виродком». Макдауелл ще рік лікувався від нервового стресу, який заробив на зйомках «Механічного апельсину», в знаменитій сцені, коли його героя «лікують» за допомогою прикріпленого до очей спецапарата, йому пошкодили рогівку ока. Існує анекдот: коли під час зйомок солдатського епосу «Суцільнометалева оболонка» Кубрик запитав молодих виконавців, хто добровільно хоче «померти» на самому початку картини, майже вся знімальна група зголосилася. Та після «смерті» на добровольців, як з’ясувалося, очікувала безрадісна перспектива – протягом трьох місяців лежать в багнюці й зображувати трупи.

В тім, в особистому житті Стенлі Кубрик був наймилішою людиною, люблячим чоловіком, батьком трьох дітей і пристрасним любителем домашніх тварин. Під час зйомок «Баррі Ліндона» він навіть написав своїм домочадцям п’ятнадцятисторінкову інструкцію по догляду за котами. А коли під час зйомок «Суцільнометалевої оболонки» знімальна група випадково вбила родину кроликів, це так засмутило режисера, що він зупинив роботу на весь день.

Гімн жорстокості

Незважаючи на свою славу контрол-фріка, Кубрик цінував випадковості. Відомої пісні «Singing in the rain», що стала згодом візитівкою «Механічного Апельсину», не було ані в книзі, ані в сценарії. На майданчику не складалося зі зйомкою сцени, де банда Алекса вдерлася в будинок до письменника, і режисер запитав в актора Малкольма Макдауелла, чи вміє той танцювати. «Звичайно», - відповів Малкольм і почав, пританцьовувати й наспівувати, почерзі шпинаючи лежачого на підлозі письменника і його дружину, що висить на плечі в одного з бандитів. «I’m siii-nging in the rain» - удар, «just siii-nging in the rain» - ляпас, «what a glooo-rious feeling, I’m» - удар, «happy again». Кубрику ця ідея прийшлася до смаку.

«Механічний Апельсин» розпалив критиків і надихнув невідомих злодіїв на серію вбивств. Злочини відбувалися в Великій Британії на початку 70-х років, і пародували сцени насилля з стрічки, якими «апельсин» перенасичений. Кубрик почав отримувати погрози від невідомих, які обіцяли вдертися до його будинку й розправитися з ним і його родиною в стилі банди з стрічки. Погрози налякали режисера, і він заборонив показувати фільм в кінотеатрах Великої Британії (заборону було знято лише після смерті Кубрика в 1999-ому).

До речі, Кубрик зберігав всі листи, які отримував від глядачів. На кожному листі робив примітки: хвалебні маркував «F-P», критичні – «F-N». На випадок, якщо з ним щось трапиться, він вів спеціальне дос’є, де були зібрані всі листи, імена та адреси авторів агресивних авторів, воно призначалося для поліції.

Над прірвою із широко заплющеними очима

Парадокс в тім, що фільми Кубрика були відзначені вісьмома «Оскарами» і чотирнадцятьма номінаціями, та жодного разу – за режисуру. Один із них – за кращі візуальні ефекти в «Космічна одіссея 2001 року», де під музику Штрауса вальсують космічні кораблі. Костюми для астронавтів вигадав та сконструював британський дизайнер Гарді Еміс, для якого робота в кіно була лише «халтурою» в перервах між основною діятельністю – протягом 40 років, із 1950 по 1990 рік, Еміс був головним модельєром спочатку принцеси, а далі королеви Єлизавети II.

«Космічна одіссея 2001 року» славиться не тільки своєю шедевральністю, але й знову ж таки відображенням нездорового перфекціонізму Кубрика – робочий метраж картини перевищував фінальний екранний результат в 200 разів. Фільм «Із широко заплющеними очима» увійшов до «Книги рекордів Гіннесса» як фільм, який знімали найдовше – 400 днів підряд, а акторам доводилося знову і знову перегравати сцени. Одну зі сцен із Крузом режисер перезнімав 95 разів.

Звичайно, не конспірологами єдиними, та вони ж стверджують, що Кубрик надихнувся на зйомку секретної вечірки, певно, найвідомішого секретного балу минулого сторіччя, який влаштував нащадок династії Ротшильдів на честь наближення зимового сонцестояння, коли «темрява надає сил посвяченим», і стверджував, що зібрав на ньому «уламки ілюмінатів». Гості в масках (які навіть не снилися Леді Гага, не вірите – запитайте в Гугла) мали пройти лабіринт з чорних стрічок, на них очікували дивні частування, також присутнім пропонували викликати Бафомета (чорного бога лицарів-тамплієрів), а в фіналі – приєднатися до масової оргії, в якій стать не мала значення.

Режисер помер через чотири дні після закінчення монтажу від сердечного приступу. Звичайно, в конспірологів на це своя думка: режисера отруїли. Хто? Члени таємної організації, до якої входять найзаможніші представники західної економічної, політичної та культурної еліти, чиї постаті вгадуються в героях балу.