Віола Девіс стала першою афроамериканкою, яка здобула премію "Еммі" у категорії найкраща жіноча роль у драматичному серіалі "Як уникнути покарання за вбивство". Ви пам'ятаєте актрису за фільмами "Прислуга" та "Вдови". У фільмі «Королева-воїн» Віола зіграла роль Наніски – генералки жіночого війського підрозділу Агоджі. Цей фільм про силу та відвагу жінок, які виборювали власну незалежність в королівстві Дагомея у 18-19 століттях, заснований на реальних подіях.Що вас найбільше вразило у ролі Наніски та заголом у фільмі, оскільки ви ще й виступили продюсеркою стрічки?
Ця роль наче була написана для мене, темношкірої жінки, з точки зору кожного аспекту: моєї сили, моєї історії, моєї жіночності. Мене привабило в проєкті те, що я завжди намагаюся виокремлюватися. Я завжди прагну, відрізнятися від того, як мене ідентифікує Голлівуд або так званий «білий» Голлівуд. А ще цей проєкт став можливістю нарешті вивести темношкірих жінок у центр уваги, пролити світло на їхні таланти й здібності, а також розказати нашу історію, про яку мало хто знає.
Чи знали ви щось про воїнів Агоджі до проєкту?
Я була знайома з ними досить віддалено. Коли ти чув про щось, але ніколи глибоко не досліджував тему. Характерним було розуміння ролі лідерки та лідерства в цілому. Без сумніву, ти маєш бути тією людиною, яка першою пройде крізь вогонь, стрибне у незвідане, ось такою вона була.
Підготовка до ролі вимагала чимало фізичної активності, а сам образ відрізняється від тих, у яких ми звикли бачити вас раніше. Розкажіть детальніше, як ви готувалися?
Як і Наніска, я також доволі мускулиста жінка. Я займалася силовими тренуваннями по півтори години п’ять днів на тиждень. Далі – дві з половиною години приділяла бойовим мистецтвам. А між тим, мені ж лише 56 років. (Усміхається.)
Команда фільму хотіла, щоб я виглядала в кадрі надзвичайно сильною. Згодом я навчилася вести рукопашний бій і битися на мачете, адже саме ця зброя була основною зброєю Наніски.
Чи були у вас травми протягом зйомок?
Так, була одна травма, але я отримала її ще до початку знімання. Я пошкодила коліно, проте це ніяк мене не зупинило. Під час тренувань я взагалі не згадувала про травму. А от від тренувань з мачете у мене періодично боліла рука.
Чи були у вас дублери?
Так, я мала дублера. У кожного актора є дублер, який виконує якісь сцени, але я б сказала, що 96% трюків я виконала самостійно.
Що вам далося важче: фізичний аспект роботи над фільмом чи перевтілення у персонажа?
Для мене фізична частина була найважчою, але це насправді семантика. Тому що діалект, акторська гра, перебування в Африці, ось, що приголомшує. Це одна з тих ролей, де кожен аспект працював на 100%. Проте фізична складова далася мені дуже-дуже непросто.
Як, на вашу думку, співвідноситься історія воїнів Агоджі з сучасними чорношкірими жінками?
Чорношкірі жінки, є великою частиною нашого суспільства. Загалом, жінки є опорою будь-якої спільноти, будь-якої родини. Знаєте, ми самі дбаємо про дітей. Якщо ви почнете вивчати племена Африки, ви дізнаєтеся, що саме жінки добувають їжу. Ми "клей", який тримає сім’ю разом. Ми серце і душа родини. Вразливість, ця жіноча енергія, я маю на увазі, що ми зараз так часто бачимо. Ми пройшли тернистий шлях. Ми рятували свої шлюби та сім’ї, і багато разів робили це поодинці. Ми відіграємо надзвичайно велику роль, і я завжди молюся, щоб люди це побачили.
Який ваш найбільший висновок після зйомок і що ви хочете, щоб глядачі взяли з фільму?
Я розумію, що не можу диктувати людям як вони мають сприймати той чи інший продукт, я можу лише посіяти зерна, але кожен сам вирішує, що з них проросте. Я хочу, щоб глядачі побачили, який внесок ми зробили в історію, нашу силу, нашу винахідливість, нашу досконалість, наш талант, наш інтелект, нашу свободу волі, а ще те, наскільки ми складні, наскільки ми великі як люди. Я хочу, щоб вони сприймали нас як людей, а не просто як метафору, образ чи аномалію. Ось що я хочу сказати.
Фото надала компанія B&H Film Distribution Company
Читайте также: СИДНИ СУИНИ СЫГРАЕТ В НОВОМ ФИЛЬМЕ “БАРБАРЕЛЛА”