Закрити
UA
Життя

В академічному театрі на Печерську можна буде подивитись виставу «Я, війна і пластикова граната»

Поділись:

21-22 жовтня в Київському академічному театрі на Печерську прем’єра — вистава «Я, війна і пластикова граната» за п‘єсою Ніни Захоженко. Проєкт реалізується за підтримки Goethe-Institute в Україні.

П’єса «Я, війна і пластикова граната» написана від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року та вийшла у фінал міжнародного драматургічного конкурсу «Аврора» (м. Бидгощ, Польща), результати якого будуть оголошені 29 жовтня. 4 із 7 текстів увійшли до Антологія-24 від Parade-fest.

Сценічні читання п’єси відбулися в Києві, Льовові, Ужгороді, Празі. Окремі новели були поставлені в Харкові та Амстердамі. В Театрі на Печерську вперше будуть інсценізовані майже всі новели. 

Жодна з цих новел не є документальною в прямому сенсі. Наприклад, у першій новелі я відштовхувалася від свого досвіду і досвіду моїх найближчих знайомих сімейних пар у Львові. Тому мені було найлегше його написати, бо я прямо була в цій ситуації. Хоча я не хотіла б щоб героїв асоціювали зі мною та моїм чоловіком, це все ж -таки художня побудова,

— говорить авторка п’єси Ніна Захоженко.

“Багато з цих новел відштовхувавился від новин, від фейсбук-історій. Наприклад від історій про Харківське метро. Про те, як люди живуть у ньому, не виходячи назовні. У тому числі діти, які починають деградувати. Мене все непокоїло чому їх не вивозять. Можна ж евакуюватись. І я почала досліджувати оцей психологічний феномен прихистку. Коли ти ніби знайшов безпечне місце і вже не хочеш його покидати. Хоча в тебе є купа варіантів. Ти психологічно замикаєшся. Про дідуся (новела “Корінний” – прим.ред.) теж із новин. Час від часу у війні в Україні гинули люди, які стали жертвами Голокосту. І от Голокост вони пережили, а цю війну — ні.”

“Я, війна та пластикова граната” — це вистава-антологія. Герої вистави  — наші співвітчизники, які по-своєму намагаються адаптуватись до нової, воєнної реальності.

«На всіх нас випливає війна. І авторка взяла епізоди про людей, які  безпосередньо не беруть участі у війні, але реагують на неї по-різному. Все це —краплини духу народу, духу нації, духу супротиву. Він не тільки в прямому здійснєнні, не тільки на фронті. Для всіх людей. Це важливо тут», — говорить керівник постановки, директор-художній керівник Театру на Печерську Олександр Крижанівський. – «Сподіваюся, що цю виставу зможуть побачити у країнах Європи, які нам співчувають. Тому що цей контакт на рівні театру, на рівні емоцій лишається у людині, і людина більше розуміє що відбувається насправді».

Кожен із героїв вистави поставлений перед вибором: поїхати або залишитися, боротися або переховуватись, рятувати себе чи допомогти ближньому. Це історії з «тилу»: з глибин харківського метро, з блокпостів спальних районів столиці, з окупованих передмість, з телеграм-чатів та розмов із померлими. Це історії про любов і ревнощі, про турботу і безпомічність, про розгубленість і надію на те, що «у цьому новому світі, в якому ми опинилися, теж можна грати у футбол, їсти персики і посміхатися».

Чому важливо говорити про переживання війни в театрі? По-перше, це діє терапевтично, бо коли ти переживаєш якусь ситуацію, вона тебе полишає і тобі стає легше. А по-друге — багато речей осмислюються. Тобто, ти це відчуваєш, але осмислити, сформулювати не можеш. І знову-таки функція театру  в тому, аби цю річ сформулювати. Сформулювати не просто як слова, а як емоційний образ. Тоді людина розуміє, що з нею відбулося і колективний досвід стає власним.

Прем’єра вистави відбудеться 21 жовтня о 18:00 та 22 жовтня о 17:00 на сцені Київського академічного театру на Печерську (адреса: вул. Немировича-Данченка, 5, ст.м. “Печерська”).

Читайте також:

Керівник постановки — директор-художній керівник Театру на Печерську, заслужений артист України, Олександр Крижанівський. Режисер вистави — актор, режисер, заслужений артист України Ігор Рубашкін. У виставі задіяні актори Григорій БАКЛАНОВ, Ігор РУБАШКІН, Ольга ЦІЦІЛІНСЬКА, Юрій ВУТЯНОВ, Руслан СОКОЛЬНИК, Кароліна МРУГА, Анна РОМАНОВА, Григорій НАУМОВ. 

Фото: Крістіна Урсуляк