Small Talk: військовий Олександр Будько з позивним “Терен” про автобіографічний роман “Історія Впертого чоловіка”

У жовтні у видавництві “Прометей” має побачити світ книжка українського військового Олександра Будька з позивним “Терен”. Це автобіографічний роман “Історія Впертого чоловіка“. Олександр Будько, командир взводу 49-го окремого стрілецького батальйону “Карпатської Січі” на позивний “Терен”, втратив обидві ноги під час харківського контрнаступу. Але Будько пройшов реабілітацію та зараз продовжує вести активний спосіб життя і допомагати військовим. Тому він вирішив поділитися своєю історією та досвідом, написавши автобіографічний роман “Історія Впертого чоловіка”.

Фото: для спецпроєкту @superhumans.center x @damirli_official

Олександре, у жовтні має вийти з друку твоя книга «Історія Впертого чоловіка». Які почуття у зв’язку з цим ти відчуваєш?

Хвилююся безмежно, щоб книга сподобалася читачам, оскільки писалася для них. Стільки прохань про написання книги було, що я вражений і ось вона вже побачить світ. Зараз відкриті перепродажі, які дуже низькі і змушують боятися ще більше, що книга не знайде відгуку в суспільстві для якого писалося…

Скільки часу пішло на створення книги? Бо створення книги – це не зовсім про творчість, а радше про дисципліну.

Написання відбувалося з маленькими паузами в написанні, з жовтня по липень. Інколи приходило ідеї та бажання писати, інколи я себе змушував, бо хотів вкластися в коротші терміни. Та як тільки сідав писати,  повністю поринав у спогади та формування думки на лист

Що тобі важливо донести книгою, яку ти створив? Як би ти хотів вплинути на людей, які її прочитають?

Важливо донести, що на війні воюють люди, а не сталеві супер герої, що не знають втоми та жалю. У всіх цих людей є свої почуття, вони проживають свій новий побут, створюючи його самим, мають переживання та почуття. Кожен з нас може бути на їхньому місці.

Фото: instagram/tsvit_terenu

Яка книга змінила твоє життя?

В свій час я прочитав «Холодний Яр» – Юрія Горліса-Горського. Зараз перечитую її втретє. Ця книга відкрила багато правди для мене, стосовно червоної терористично армії невігласів і української боротьби з нею. Вплинула на моє рішення за будь яку ціну боронити свою землю.

Ще одна книга це Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Вона навчила мене мати здоровий егоїзм та розуміти, що з любові та поваги до себе народжується любов до інших

Яку саму дивну книгу можна знайти на твоїй книжковій поличці?

Всі книги, що я маю добиралися згідно моїх вподобань,  тому якихось особливо дивних не можу відмітити.

Нещодавно ти взяв участь у балетній постановці. Розкажи про свій досвід, чи довго ти розмірковував над пропозицією?

Пропозицію взяти участь балетні постановці створив я сам. Спочатку це було бажання класичного балету, але згодом зрозуміли, що потрібно ставити щось модернов, що ми і зробили з хореографами та Продакшном який цим займався. Спільно з артистами United Ukrainian Ballet нам вдалося досягти того бажаного рівня, щоб був сформований в моїй голові.

Емоції та враження від танцю неперевершені, це був мій перший досвід великій сцені і я гадаю, що це дуже позитивний і корисний для мене досвід.

Як загалом, ти ставишся до балетного мистецтва?

Стосовно балетного мистецтва, то я дещо переосмислив своє ставлення до нього. Для мене зараз це як різновид спорту, оскільки це потребує багато фізичних навантажень та великої підготовки. Те, що роблять артисти балету мене надзвичайно вражає. Сила їхнього тіла та думки мотивує мене самого не відставати від них.

Ти справді, дуже впертий чоловік, про що ти згадуєш у самі скрутні моменти свого життя?

Так, дійсно з впертістю мені напевно більше пощастило, ніж ні. (Усміхається.) Я розумію, що не загинувши на війні, я для чогось залишився тут, на Землі. І це щось — це певна місія, яку я повинен виконати. Відчуття відповідальності перед народом України вище від моїх скрутних моментів. Те що зараз переживає весь наш народ набагато болючі ще важливіше від будь-якої окремої особистої драми, в тому числі моєї.