З 11-го січня у широкий український прокат виходить “Ля Палісіада”. Фільм спродюсувала Валерія Сочивець, одна з найуспішніших молодих кінопродюсерок України, засновниця кінопродакшену “СУК” (його мета – розвиток сучасної хвилі українського кінематографа). “Ля Палісіада” вже завоював увагу глядачів та критиків на Міжнародних кінофестивалях, де здобув низку нагород. Зараз Валерія працює над своїм повнометражним режисерським дебютом. Між підготовкою до прем’єри, написанням сценарію та новими зйомками, ми поговорили з Валерією про особисте.
Про що сьогодні не варто говорити вголос, а про що просто неможна мовчати?
На жаль, є речі про які сьогодні не можна говорити вголос. Через військовий стан у нас частково втрачена свобода слова. І доводиться мовчати чи більш ретельно підбирати слова.
Про що не можна мовчати? Хороше питання, бо виходить так, що доводиться мовчати і про те, про що не можна мовчати. На міжнародній арені, коли ми, як кінематографісти, представляємо своє кіно, неможливо мовчати про те, що на нас напала росія.
Коли та з ким останнім часом вам було приємно помовчати?
Мені приємно мовчати з режисером фільму «Ля Палісіада» (прим. ред. – Філіп Сотниченко). Ми працюємо разом вже понад 10 років і тому вже є митті, коли ми просто мовчимо. А іноді, коли ми мовчимо і говоримо одночасно.
Коли ви востаннє себе хвалили, а за що сварили?
Я хвалю себе часто. Мені вже 30 років тому за цей час я навчилася і зрозуміла, що я маю хвалити себе, любити себе. Бо хто як не я?
Я не сварю себе, якщо навіть і є за що посварити, я це собі пробачаю. Раніше дуже сварилась, страждала, а не так давно зрозуміла, що в цьому немає сенсу. Тому краще любити себе, балувати і дарувати самій собі приємні митті.
Назвіть найкрасивішу річ і чому ви її такою вважаєте?
Природа найкрасивіша. Чесно не знаю яка річ, зроблена людиною, може бути красивіша за будь-що, зроблене природою.
Яким талантом вам би дуже хотілося володіти?
Навіть не знаю, що стосується таланту, а от з супер-сили я б хотіла зупиняти час. Бо мені б хотілося робити більше ніж я зараз роблю. Я розумію, що часу не так багато, лишилось може трохи більше ніж половина життя, а з війною, у якій ми зараз живемо, є такий страх, що ти нічого не залишиш цьому світу після себе.
А якщо вже говорити про талант, хотіла б краще співати (сміється).
Якби ви могли залишити тільки один спогад, щоб це було?
Спогади про дитинство. Вони такі теплі, з дуже смачним запахом. Але тоді я б хотіла залишити не один спогад з дитинства, а всі, які лишилися з раннього дитинства, їх не так багато.
Як ми з батьками і собакою гуляли біля води в Києві, як ми їздили гуляти в Гідропарк, як я сиджу в батька на шиї, як я тримаю всією своєю рукою мізинець батька, коли переходжу дорогу.
Ось це я б хотіла залишити.
Що личить сучасним чоловікам, а що не прикрашає сучасних жінок?
Сучасним чоловікам личить чесність, мужність, рішучість. А сучасних жінок не прикрашає неприродність, коли вони роблять з себе не себе.
Якби вам довелося себе порівняти із алкогольним напоєм чи коктейлем. Ви який?
Негроні – він освіжаючий, пʼянкий і в міру гіркуватий. Так приблизно я себе уявляю. А ще він має гарний насичений колір, також він унісекс.
Зовнішність якого визнаного красеня завжди здавалася вам перебільшеною? І, навпаки, хто з чоловіків із невиразною зовнішністю видається вам дуже привабливим?
Всі люди – і чоловіки і жінки – красиві, кожен по-своєму. Не обовʼязково бути красунею чи красенем, головне – це харизма. Без неї і красень може потім здатися ніяким.
Чим пахне щастя?
Кукурудзяними паличками, пломбірним морозивом, корицею, пирогом з вишнями чи яблуками.
Фото: Ріта Лукіч
Читайте також: ФІЛЬМ «20 ДНІВ У МАРІУПОЛІ» ПРЕТЕНДУЄ НА «ОСКАР» У ДВОХ КАТЕГОРІЯХ