Нещодавно артдует військовослужбовців Vony Razom — Ірини iSky та Павла Зайченко презентували проєкт «Жили-були, живуть і будуть». Протягом року Ірина та Павло досліджували народну спадщину, щоб відтворити українське ДНК, показати справжні характери народних персонажів, які притаманні тільки нашим казкам, нагадати про війну і про боротьбу, яка триває століттями. Реалізували проєкт за два дні, адже митці продовжують нести службу в ЗСУ.
Загалом проєкт «Жили-були, живуть і будуть» складається з 10 образів з українських казок, які осучаснили творчий артдует Vony Razom за допомогою поєднання автентичного одягу та військової атрибутик. Про свою книжкову поличку Ірина iSky розповіла Marie Claire.
Звичка читати — це як заняття спортом. Так само як тренування прокачують тіло, читання покращує розумовий розвиток, тренує мозок та допомагає постійно знаходитися в тонусі. Особливо після напруженої роботи читання дає змогу розслабитися, дарує додаткову енергію, натхнення чи навіть може спонукати до нових ідей.
Книга, яка перевернула життя. Це маленька книга, яку я придбала в музеї у Стокгольмі авторства Джуліана Барнса «Death». Я придбала її через обкладинку, яка відразу впала мені в око: елегантна чорна палітурка з єдиним надписом «Death». Тож поки я їхала зі Стокгольму до Ґетеборґа, вирішила її прочитати. І чесно кажучи, була вражена її сенсом, наповненням та тим, наскільки лаконічно і змістовно автору вдалося розкрити історію.
Книга-«старожил». Це збірник українськи народних казок 1990 року випуску та «Семиліточка» того ж року. Почну трохи з далеку, мій тато неймовірний мотиватор для дітей і, коли я була дитиною та довго не могла заснути, він придумував усілякі цікаві штуки, як от «спати по-американськи», «спати по-китайськи» аби вкласти мене спати. І поки я засинала він читав мені ці книжки. Тож для мене — це асоціації з моїм татом, безумовною любов’ю та спокоєм. І досі, коли бачу ці книги на поличці, загадую той безтурботний час.
Книга «для дорослих», яка була улюбленицею в дитинстві. У мене немає таких книг, адже з самого дитинства ми разом з татом любили читати дорослу літературу, як от різноманітні детективи. Дуже часто ми читали Біблію, але не з просвітницької точки зору, а більше як казку, без жодних повчань чи настанов. Кожну історію ми з татом розгядали та обговорювали крізь призму людських характерів та персонажів. Пам’ятаю, як поступово розуміла, що люди можуть бути різними, не буває абсолютного зла чи добра і вже тоді, будучи дитиною, я усвідомлювала як чинити в житті. З часом, перечитавши ці історії в дорослому віці я зрозуміла скільки цінностей в мені заклав тато завдяки його простій подачі важливих речей.
Дивна книга на полиці. «Death» Джуліана Барнса. (Усміхається.) Коротко про глибоке.
Книга, яку ви читали вже 10 раз й не факт, що ви не будете читати ще. Їх три. Книга «Read this if you want to take a great photos», вона об’єднала творчість 50 майстірв фотографії. Від Річарда Аведона до Сінді Шерман. Величезна фотокнига «Chanel», де зібрані знакові фото від початку карʼєри Коко до її смерті. Книга «Dior» про історію бренду та знакові зйомки модного дому. Ці книги я поклала першими в тривожний рюкзак 24-го…
У фільмі «Чтиця» (La lectrice) актриса Міу-Міу грає «чтицю за викликом». Якби у вас була можливість скористуватися схожою послугою. Кого б ви викликали і що попросили почитати? Я б викликала Маргарет Тетчер і попросила її почитати українські народні казки. Думаю, вона мудра жінка, було б цікаво почути її точку зору з приводу наших українських персонажів.
Книга, яку ви хотіли б додати на полицю. Раніше, коли заходила в галерею чи музей, хотіла купити все. Тому завжди брала мінімум речей з собою в подорож, оскільки розуміла, що назад повезу чимало нових книг. І мені б дуже хотілося після нашої перемоги знову відчути світ, мати свою оселю і після кожної подорожі наповнювати її величезною кількістю книжок про фотомистецтво, художнє мистецтво, моду, кіно… Книжки з цих сфер самі по собі виглядають як витвір мистецтва, а їхній вміст наповнює мене кольоровими фарбами.
Фото instagram/vony_razom, instagram/isky.jpg
Читайте також: АМЕРИКАНСЬКА ГІЛЬДІЯ РЕЖИСЕРІВ НОМІНУВАЛА НА ПРЕМІЮ МСТИСЛАВА ЧЕРНОВА ЗА ФІЛЬМ «20 ДНІВ У МАРІУПОЛІ»