“Монте-Крісто — це історія невинного чоловіка, який вірить, що зцілиться від страждань через помсту”: ексклюзвне інтерв’ю з режисерами стрічки

Міжнародна премʼєра одного з найочікуваніших фільмів цього року «Граф Монте-Крісто» режисерів Матьє Делапорта й Александра де Ла Пательєра відбулась на цьогорічному Каннському кінофестивалі в межах позаконкурсної програми, де фільм зірвав шалені 12-хвилинні оплески. Українська премʼєра фільму відбулась в межах Одеського міжнародного кінофестивалю у символічну дату — 14 липня, коли у Франції святкують День взяття Бастилії. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з режисерами, де вони поділились своїми враженнями від роботи з П’єром Ніне, розповіли про труднощі, з якими стикнулись в роботі над фільмоом, та пояснили, чому у цієї історії не буде продовження.

ЯКИЙ ВИ МАЄТЕ ОСОБИСТИЙ ЗВ’ЯЗОК З АЛЕКСАНДРОМ ДЮМА ТА ЙОГО АБСОЛЮТНИМ ШЕДЕВРОМ «ГРАФ МОНТЕ-КРІСТО»?

Александр: Я відчував глибоку пристрасть до Дюма з дитинства, але «Граф Монте-Крісто» займає особливе місце. У 8 років я був присутнім на зйомках у Португалії екранізації, яку мій батько, Дені де Ла Пательєр, знімав для телебачення. Коли я побачив Жака Вебера в ролі Монте-Крісто, всі ці костюми, циліндри, я подумав: «Цією професією я буду займатися!» Отже, Монте-Крісто зіграв визначну роль в моєму житті. А Дюма створив роман, схожий на оперу, яку можна порівняти з «Дон Жуаном» Моцарта. Мені подобається дивовижне поєднання жанрів, якого він досяг. «Монте-Крісто» — це водночас і пригодницький роман, і історія кохання, і трилер, і людська трагедія, і політична комедія, а взаємодія цих жанрів дарує різну палітру відчуттів. Що стосується Едмона Дантеса, то він виходить за межі літератури; він належить до міфології, до майже фантастичного всесвіту. У його характері та його історії є надлишок душі, поезія, яку неможливо пояснити.

Матьє: Для всіх сценаристів Дюма — живий бог. Він кінематографічний автор, який випередив свій час. Усі його літературні якості підходять для кіно: він чудовий творець персонажів, автор, який занурює свого читача в дію та діалоги, які відповідають їхній реальній тривалості. Ми могли б все життя займатись екранізаціями творів Дюма!

З ЯКИМИ ТРУДНОЩАМИ ВИ ЗІТКНУЛИСЯ В РОБОТІ НАД ЕКРАНІЗАЦІЄЮ?

Александр: Ми часто обговорювали адаптацію Монте-Крісто, але це був недосяжний проєкт. Тому, коли двері відчинилися завдяки компанії Pathe та продюсеру Дімітрі Рассаму, ми кинулися всередину, рухаючись від початкової фази хвилювання до фази паніки від масштабності виклику. Наша одержимість полягала в тому, щоб повністю охопити цей епос, зберегти всі його виміри та змусити аудиторію пережити дуже різні емоції. Ось чому ми зняли окремий фільм, а не дуологію. Неможливо було сказати глядачам: залишайте Шато д’Іф і повертайтеся через рік на продовження!

Матьє: «Монте-Крісто» — це 1300 сторінок у книжковому друкованому форматі, що дорівнює 3000-4000 сторінок сценарію, тоді як зазвичай сценарій складається зі 140… Це як отримати доступ до бібліотеки і попросити вибрати лише одну книгу! Неймовірно захоплююча, але запаморочлива вправа, яка являла собою три роки написання та підготовки. Ще одним викликом було втілення ідеї про те, що можна не впізнати того, кого не бачили 20 років. Це можна було уявити за часів Дюма, коли фотографія була в зародковому стані. Але для нашої перенасиченої контентом епохи це виклик. Звідси виникало питання: чи варто використовувати одного і того ж актора для обох періодів його життя? А якщо ми використовуємо одного й того ж актора, то як втілити цей задум так, щоб він був дійсно не впізнаваний?

ХТО ДЛЯ ВАС ДАНТЕС/МОНТЕ-КРІСТО З УСІМА ЙОГО РІЗНИМИ МАСКАМИ?

Матьє: Умберто Еко називає Монте-Крісто першою сучасною надлюдиною: не супергероєм Marvel, який літає від дому до дому, а героєм у гомерівському розумінні, який перевершує інших людей зростом, людською глибиною. На додаток до влади, яку дають гроші, він має силу розуму; він майже всемогутній. Хтось на кшталт великого ляльковода, як Гетсбі. Монте-Крісто не Робін Гуд. Він не роздає своє багатство; він використовує його цілком егоїстично. Він кидає виклик лицемірству еліт, але сам не є революціонером. Він ультрасучасний герой, тому що він герой ультраіндивідуалістичний. У нього немає ні великих принципів, ні країни, ні релігії. І під різними масками він грає в невловимість.

Александр: Існує екзистенційний розрив між Едмоном Дантесом і графом Монте-Крісто та всіма його аватарами. Вони мають різні характери. І все ж більшість адаптацій просто роблять Монте-Крісто старшою версією Дантеса на двадцять років. Але нам довелося створити персонажа з захоплюючим виміром розбитого дзеркала, де кожен бачить різні речі, включно з пораненою людиною на задньому плані, який продовжує існувати під маскою цього химерного графа. Тому ми вирішили театралізувати цей вимір, показавши залаштунки Монте-Крісто набагато глибше, ніж це робить Дюма.

ЕДМОН ДАНТЕС — ЛЮДИНА, ЯКУ ЗРАДИЛА ВЛАДА ТА ВЛАСНІ ДРУЗІ, і ЯКА ВИРІШИЛА ПОВСТАТИ ЗНОВУ ШЛЯХОМ ПОМСТИ, ПЕРШ НІЖ ВІДНАЙТИ СПОКУТУВАННЯ.

Александр: Монте-Крісто — це історія невинного чоловіка, який постраждав і вірить, що зцілиться від своїх страждань, помстившись тим, хто їх спричинив. Він виправдовує себе тим, що ця помста є справедливістю. Але він веде постійну боротьбу з самим собою і занурюється все глибше в темряву. Він повинен здолати ці тіні, щоб відчути, що існує можливість переродження, воскресіння через любов і прощення.

РОМАН ПОЧИНАЄТЬСЯ ЯК ПРЕКРАСНА ІСТОРІЯ. ОДНАК ВИ ОБИРАЄТЕ ІНШИЙ ШЛЯХ ЦІЄЇ ІСТОРІЇ, ЯКИЙ ПЕРЕДВІЩАЄ ДРАМАТИЧНІ ПОДІЇ.

Александр: Ми хотіли показати цей рай, але відтінити його прихованою присутністю прокляття, що нависло над цим чудовим півднем, цим насиченим блакитним небом, цими прекрасними людьми, які люблять одне одного. У монтажі, музиці та способі сприйняття речей є меч, що висить над цим Едемом.

ЯК П’ЄР НІНЕ СТАВ ІДЕАЛЬНИМ МОНТЕ-КРІСТО?

Александр: Хто міг би втілити в собі чарівність двадцятирічного чоловіка та зрілість сорокарічного, перехід від безтурботності до трагічного, бути мінливим, як хамелеон, і бути повністю інтегрованим з нами від початку до кінця постановки? П’єр одразу спав на думку. З самого початку у нас було однакове прочитання книги та персонажа. П’єр – надзвичайний актор, який привніс виняткове бачення героя. Це важка робота — й фізична, й інтелектуальна — грати трьох різних персонажів за день, бути 20річним вранці, 40річним опівдні, витримати п’ять годин гриму, щоб змінити ідентичність… Наш Монте-Крісто — це фільм для трьох, який спирався на пакт довіри. П’єр — потайна, скромна людина, навіть у своїй роботі, що було надзвичайною перевагою для його ролі.

Матьє: Ми дозволили П’єру працювати над персонажем самостійно; ми не хотіли нав’язувати йому свої враження. З віком ми вчимося не намагатися підібрати акторів під своє бачення їхньої ролі, відмовляємось від спокуси поводитися з ними як ляльководи. З П’єром ми були справжніми бізнес-партнерами, від задуму до реалізації фільму. Подібно до того, як Дантес створює Монте-Крісто, нам також довелося створювати цього героя з нуля разом із П’єром, знаходячи для нього голос, поставу, ходу. Нам потрібно було уявити його на різних етапах його життя, вибрати сліди на його тілі, ознаки його старіння з часом і внаслідок життєвих випробувань, і, звичайно, підібрати всі маски Монте-Крісто.

ПОДІЇ ФІЛЬМУ РОЗГОРТАЮТЬСЯ ЯК У ЛЕДВЕ ВПІЗНАВАНИХ МІСЦЯХ, ТАКИХ ЯК HÔTEL DE LA PAÏVA, ТАК І ПОВНІСТЮ ЗМІНЕНИХ, ЯК-ОТ PALAIS BRONGNIART, ЯКІ ЗАНУРЮЮТЬ ГЛЯДАЧА У СВІТ, СТВОРЕНИЙ З НУЛЯ.

Александр і Матьє: Кінематографічний вимір Монте-Крісто полягає, зокрема, в тому, що це історія людини, яка створює світ. Вигаданий світ, створений для приваблення людей, фон із «Тисячі й однієї ночі», який уникає відчуття часу. Це дозволило нам зобразити ідеалізоване 19 століття, подібне до занурення в голову людини, яка має засоби, щоб надати змісту своїм мріям, яка сама є казковим персонажем і вірить, що його гра реальна. Тому що, як і в «Одинадцяти друзях Оушена», глядач отримує інформацію про план Монте-Крісто і стає співучасником маніпуляцій, які він здійснює над іншими. Але через деякий час він більше не знає, де правда, а де брехня, і розуміє, що Монте-Крісто починає вірити в те, що говорить, поглинений своїм творінням, як Брюс Уейн, який більше не може звільнитися від свого костюма Бетмена. Глядач стає свідком його метаморфози в темного фенікса, ризикуючи побачити, як Дантес, якого він любить, зникає. Саме це надає історії величезної сили.

«ЧЕКАТИ І СПОДІВАТИСЯ»: ЦЕ ОСТАННІ СЛОВА,З ЯКИМИ МОНТЕ-КРІСТО ЗВЕРТАЖТЬСЯ ДО МЕРСЕДЕСА, А МОЖЛИВО, Й ДО ГЛЯДАЧА.

Александр і Матьє: Ми хотіли зняти як грандіозний епічний фільм, так і чудову романтичну стрічку. Наприкінці всіх пригод, через які він проходить, любов Мерседеса рятує Монте-Крісто і дає йому бажання врятувати інших, пощадивши їх. Ми віримо в любов, віримо у спокуту через любов!

Джерело: Пресслужба Green Light Films

Повʼязані теми:

кінопрем'єра

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: