Чоловік каже: Євген Клопотенко

Цей хлопець точно знає, як приготувати страву з емоцією та що означає “солодке життя”. Євген Клопотенко – кулінарний експерт, бренд-шеф київського ресторану, засновник Гастромайстерні Confiture та переможець кулінарного шоу, поділився з нами секретами свого натхнення.

Мені завжди подобалася смачна їжа – така, що зводить з розуму і залишає божественне післясмак. Щоправда, до 20 років усе, що я умів готувати, – яєчня із різними добавками. А потім влаштувався працювати офіціантом в італійський ресторан, де зіткнувся з незрозумілими мені словами «пармезан», «руккола», «прошутто». Це вам не звичні гречка та котлети, які мама готує.

Кулінарія стала поступово, але незворотно вриватися у мій світ. Я не просто шукав у Google незрозумілі мені назви страв та продуктів, але й намагався готувати. Адже мною, насамперед, керувало непереборне бажання завжди відчувати уподобання, які емоційно вибухають зсередини. Смак, який неможливо просто так забути. Якось я навіть наважився і приготував дорадо з лаймом. Ось ця риба, майже незнайома мені на той момент, стала моєю першою серйозною стравою.

Кулінарія – це той випадок, коли сталість абсолютно неможлива. Тому у мене не існує улюблених страв та продуктів. Сьогодні я можу захоплюватися гарбузом, а завтра оспівувати гвоздиковий базилік і всюди його додавати. Кулінарія дає непристойно багато можливостей та варіантів. Це ж цілий світ смаків! Зачепитися за щось одне – отже, перестати розвиватися. Принаймні для мене це так.

Потрібно відмовитися від шаблонів та почати мислити ширше. Ідеальне блюдо можна приготувати із чого завгодно. Головне – це підхід до процесу приготування. Адже існує безліч способів нарізки, поєднання та обробки продуктів, що впливають на кінцевий результат. Ми всі варимо гречку у воді. У такому разі ми нічого особливого з цієї крупи не приготуємо. А якщо ми знатимемо, що гречку можна зварити у чаї чи томатному соку? Один простий, але виходить за межі нашого мислення, крок здатний повністю змінити смак страви і вивести її за межі посередності. Замислювалися колись про це?

Якщо так подумати, то авторська – це будь-яка страва, придумана і приготована тільки мною і більше ніким іншим. З такої точки зору, 90% страв, які я готую щодня на сніданок/обід/вечерю, — авторські. До того ж вони досить рідко між собою повторюються. Кожна страва з мого авторського меню змушує повністю забути про свої гаджети і сконцентруватися на смаку та своїх емоціях.

Чоловіки керуються на кухні краще. Бо жінки, за своєю природою, бояться експериментувати, а чоловіки – ні. Це і є причиною, чому круті шефи найчастіше виходять із чоловіків. Але жінки більш кропіткі, тому вони – найкращі кондитери. Чоловіки – решта.

Але у всіх правилах завжди є виняток. У кулінарії так само. Тому що багато залежить безпосередньо від психологічних характеристик самої людини.

Наразі моя мета – це змінити культуру харчування в Українівитіснивши радянські страви з життя кожної людини Хочу зробити так, щоб люди в нашій країні харчувалися смачніше. Для цього я створив власний сайт із авторськими рецептами, які дають зрозуміти, що смачно готувати – це не складно та не дорого. Також я запустив онлайн-курс з кулінарії «Думати як кухар», який, знову ж таки, спрямований на те, щоб змінити ставлення людей до їжі та її приготування. Паралельно я займаюся зміною харчування у шкільних їдалень, адже наші смакові звички формуються з дитинства. 

Щоби підкорити жінку, потрібно приготувати їй увагу. Адже жінки насправді просто залежні від нього. Береш неважливо що, готуєш як (бажано, щоб це було щось красиве), додаєш велику кількість уваги, кажеш: «Я приготував це тільки для тебе». Дивишся в очі і ніжно вимовляєш: «Приємного апетиту». Як на мене, чудовий рецепт.

Ви ж розумієте, що ситуація «готовлю не я, а для мене» просто неможлива? Я просто не вижив би в таких умовах. Ні, я не можу не готувати. Навіть коли одружуся, кухня буде виключно моєю територією, і це не обговорюється!

У жінці важлива суміш жіночності з почуттям гумору. Жіноча дівчина з почуттям гумору – це як найсмачніша страва у світі, яку не так просто приготувати. Не приймаю у жінці дурість. Я говорю зараз не про тонку (тактову) жіночу розсіяність, а про таку серйозну і ґрунтовну дурість.

Я не поділяю свій час на «роботу» та «дозвілля». Те, чим я займаюся, це постійний безперервний процес. Тим більше, це нереально – намагатися відволіктися і відпочити від справи, до якої відчуваєш шалену пристрасть. Я живу їжею. Навколо неї обертається мій світ. Після майстер-класів, роботи в гастромайстерні Confiture та ресторані, я приходжу додому і починаю готувати. І ось як тут зрозуміти: це робота чи відпочинок?

Якби у мене в кишені залишилися б останні 200 грн, то я купив би на них дешеві продукти, наприклад, цибулю і цукор, зварив би цибульний конфітюр і продав би його. Так би у мене в кишені вже шелестіли не 200 грн., а 1000.

800 гривень я витратив би на продукти для подальшого виробництва, а на 200 купив би соковитий стейк, розмарин та вершкове масло.

Повʼязані теми:

Євген Клопотенкочоловік кажекулінар

Береза Поліна

Всі статті автора

Поділись: