Незвідана Азія: що ховають у собі Непал та Бутан

Побачити Еверест, помедитувати в буддійському храмі, зайти в гості до живої богині та потанцювати з ченцями – Непал та Бутан мають бути у списку must see кожного мандрівника. Про найяскравіші враження з країн щастя та спокою розповідає тревел-експерт Юлія Нікітюк.

Трекінг в Гімалаях

Гімалаї – найвища гірська система у світі. Щорічно тисячі туристів з’їжджаються сюди з різних континентів, щоб випробувати свої сили у трекінгу. Прибувши до Непалу, ми попрямували до національний парк Аннапурни. Наша мета – пройти один із найкрасивіших гірських маршрутів. Похід тривав кілька днів. Ми долали по 10-15 км. Так, було нелегко. Але рпекла приголомшливих видів на засніжені вершини восьмитисячників наша група була готова на все. Під час прогулянок підвісними мостами над прірвою та катання на каяках по озеру Фева – спро всі боки тебе оточували Гімалаї. А чого тільки вартує неймовірна панорама, яка відкривалася з нашого гестхаусу. У таких дивовижних гірських країнах,  як Непал, Норвегія, Перу справді, варто побувати кожному.

Читайте також: Свято наближається: Найкращі різдвяні ярмарки в Європі

Якщо гір у трекінгу мало, раджу політ на вертольоті до базового табору Аннапурни. Він знаходиться на висоті 4100 км. Звідси стартують усі експедиції на найнебезпечніший восьмитисячник світу – Аннапурна. З Покхар такий маршрут можна пройти і пішки, але займе трекінг 4 дні.

Вид на гори у Гімалаях

Благословення лами та медицина Тибету

Для благословення ми вирушили до лами — ченцю Тибету. Після загального обряду кожен подарував заговорену на захист червону ниткучіпляють на шию або руку. Своє завдання вона виконує 3 дні, тому знімати у цей період її не варто. Тут можна поставити будь-які питання ламі, попросити у нього поради або просто поговорити. Він добре говорить англійською, тому проблем зі спілкуванням не буде.

На собі ми випробували, що таке медицина непальською. У Катманду тибетський лікар приймав нас прямо на природі – у саду. Він перевірив пульс і розповів, що не так з енергетикою та здоров’ям. Дивно, але влучення майже стовідсоткове. Наприкінці огляду лікар дав різні рекомендації щодо харчування чи сну, а також виписав ліки на травах.

Буддійські ченці

священні місця

У Непалі та Бутані безліч буддійських та індуїстських храмів. Відразу впадає у вічі буйство фарб і оздоблення святилищ — всюди ритуальні предмети, статуї Будди, золото, живі квіти та дерев’яні скульптури ручної роботи. 

Найбільше мене вразив храм «Тигрине гніздо» — він буквально висить на скелі над урвищем 3 тисячі метрів. За повір’ям, Гуру Рінпоче (його шанували як другого Будду) прилетів у печеру на приборканій ним тигриці. За тисячу років на цьому місці звели храм. Місцеві сюди приходять помолитися та помедитувати.

Читайте також: Новорічна казка: 7 місць, які варто відвідати у грудні

Не може залишити байдужим Пашупатинатх – Індуїстський храмовий комплекс, розташований по обидва боки річки Багматі. Тут, біля води, як і в індійському Варанасі проводять похоронні церемонії. Ми стали свідками ритуалу омивання та кремації. Можливо, звучить моторошно, але в нас не було відчуття огиди та почуття смутку. Непальці зовсім інакше дивляться на смерть.

Храм «Тигрине гніздо»

Жива богиня 

У Катманду нам пощастило побачити живу богиню Кумарі. Ми поїхали за місто просто до неї додому. Чотирирічний дівчинку виносять і садять на трон – ходити самостійно їй не можна. Ви повинні сісти навколішки поряд з богинею і чекати на благословення — вона ставить червону крапку на лобі – Тику. Таке враження залишило суперечливі почуття. Безумовно, це цікава вікова традиція, але уявіть, який це стрес для дитини. Адже сьогодні тебе обожнюють, а завтра ти звичайний підліток. Божественна сила залишає тіло Кумарі з першою втратою крові. У Непалі існують навіть спеціальні школи для адаптації дівчат після них «королівського» минулого.

Вулиця Катманду

Танці лам

Течу – традиційний щорічний фестиваль, що проходить у Тхімпху, столиці Бутану. Учасники одягають яскраві костюми та традиційні маски. Центром Цечу є танці лам біля священного місця. Рухами ченці кажуть про життя буддійських святих. На такій локальній та непопулярній серед туристів події можна по-справжньому відчути дух Бутану.

Фестиваль Течу

Що привезти з собою 

З колоритної поїздки хочеться забрати більше. Раджу купити на згадку:

• чай масала. Традиційний напій країн Південної Азії. Спробувавши раз, ви не зможете забути пряний післясмак спецій. 
• Вироби з шовку та батика. Ніжні шарфи та хустки, виткані у гірських районах Непалу, можна придбати у Катманду на місцевому ринку. 
• Співаючі чаші. Символ Тибету використовують для медитацій, занурення в транс та молитов.
• Прикраси. На непальському ринку можна знайти різноманітні етнічні прикраси ручної роботи. Великі та яскраві – вони зовсім не схожі на те, що ми звикли бачити у наших ювелірних магазинах. 
• Гімалайська сіль. Гірська копалина користується великою популярністю серед туристів. По-перше, така сіль має дуже незвичайне забарвлення – рожеве або чорне. По-друге, вона вважається екологічно чистим і дуже корисним продуктом, оскільки великих промислових підприємств, які забруднюють середовище, тут немає. До того ж сіль видобувають вручну так само, як і на терасах Салінерас-де-Марас в Перу.

Читайте також: Червона лагуна, соляні тераси та дзеркальне озеро: чому до Болівії та Перу хочеться повертатися?

Що спробувати

Кухня в Непалі та Бутані смачна, хоч і своєрідна. Їжа тут досить гостра – практично до будь-яких страв додають перець чилі. Основа раціону – рис та бобові. Найбільше мені сподобалися:

• Дав Бхат. Традиційна непальська страва є гіркою рису, навколо якої розташовані маленькі миски з сочевичним супом, овочевим каррі та різними соусами. До страви часто подають невеликий хрусткий корж пападам.
• Момо. Національна страва Непалу та Бутану нагадує наші вареники – це тісто з м’ясною, сирною чи овочевою начинкою. 
• Чоумін. Смажена локшина з овочами та соєвим соусом точно сподобається всім.

Повʼязані теми:

подорожАзія

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: