Продюсер документального фільму «Борщ» Наталія Якимович: «Все знято так смачно, що в кіно краще йти ситими»

14 жовтня у кінотеатрах Планета Кіно розпочинається показ документального фільму «Борщ. Секретний інгредієнт» виробництва Film.ua Group. Чому варто подивитися стрічку поговорили із продюсером проекту Наталією Якимович.

— Наталю, чим фільм здивує глядачів?

— Насамперед – безліччю рецептів борщу! У нас в Україні майже кожен впевнений, що найправильніший борщ у його мами, а тут і борщ на рибі, і з чорносливом, і з медом, і з кислою капустою, з ферментованою буряком, з баклажаном, з галушками, з грушами і навіть із віскі!

Друге – це незвичайні герої, люди, котрі поділилися не лише кулінарними секретами, а й своїми життєвими цінностями. Ми нічого не вигадували спеціально під героїв – показуємо все як є.

Ну і банальне, ми часто говоримо, яка ж у нас гарна країна, але по правді не завжди встигаємо це помічати. Їдемо за кермом, лаємо погані дороги та пропускаємо фантастичний захід сонця. Так, у фільмі ми зібрали найкращі видові кадри з Карпат, Бессарабії, Чорного моря, Львова, Ужгорода, Івано-Франківська та навіть із Чорнобильської АЕС. Дуже багато чудових зйомок із коптера, багато вулиць, природних пейзажів та красивих портретів людей. І найголовніше попередження – все знято так смачно, що в кіно краще йти ситими, а вдома щоб таки чекав борщ!

Євген Клопотенко, Ілля Чічкан та Маша Шубіна

– Ви проїхали майже всю Україну?  

– Так! Ми з кулінарним експертом Євгеном Клопотенком об’їхали майже всю країну, щоб не лише досліджувати регіональну різноманітність рецептів, а й показати, яка ж багата Україна, які різні та цікаві люди в ній живуть, як смачно і з душею вони люблять готувати та з насолодою їсти!

Це ж фільм не так про страву, як про людей. Женя готував борщ із сучасними художниками Іллею Чічканом та Машею Шубіною в їхньому селі під Києвом, у Карпатах із гуцульською сім’єю, в Івано-Франківську читав на кухні поему про борщ із музичним продюсером Мохом Перкалабою, в Одесі обідав прямо у дворі з сім’єю фотограф , під Бердянськом потрапив на справжні бойові навчання з танками

Читайте також: ЄВГЕН КЛОПОТЕНКО: «ЯКЩО МОВА — ЦЕ ДНК НАРОДУ, ТО НАЦІОНАЛЬНА КУХНЯ — ЇЇ ДУША»

— Тобто, це не етнографічна поїздка?

— Ні, ми показуємо сучасних людей та сучасний борщ, але без традицій також ніяк. Цікаво, що для більшості сьогодні борщ – це такий наваристий бульйон зі свининою, але перші борщі були, звичайно, пісними. І ось високо на горі Явірник Євген і приготував такий дуже простий, але дуже смачний борщ. Я зараз вдома іноді користуюся цим рецептом – всі овочі швидко тушкуються на великому вогні з грибами, потім додається вода, і за 20 хвилин борщ готовий. Ідеальний рецепт на випадок, коли часу мало, поспішаєш, але хочеться порадувати сина чи гостей гарячим борщем. До речі, саме зі суперечки про те, чи обов’язково у борщі має бути м’ясо, і з’явився цей проект. Моїх Facebook передплатників обурило, що я варю борщ без м’яса, і почалася така гаряча дискусія, що я подумала – а це супер тема для документального дослідження.

Євген Клопотенко

— Коли у проекті з’явився Євген Клопотенко?

— Ну, тепер уже не знаю – чи відбувся б проект, якби не було Жені. Просто ідеї – мало, навіть руки не доходили її виписати, якось оформити. А тут я записувала інтерв’ю для кабельного каналу 36,6 tv (Наталія – генпродюсер Pay TV Film.ua Group) та познайомилася з Женею. Ми говорили про його програму змін шкільного харчування, про модні дієти та необхідність розвивати нові нейронні зв’язки через смакові рецептори – всі ці теми мені дуже цікаві. А коли запис закінчився, я зрозуміла: Женя — це той інгредієнт, якого не вистачає моєї ідеї про борщ, щоб стати проектом.

– Євген Клопотенко одразу погодився?

– Майже (Посміхається). Домовиться вийшло швидко, адже тема української кухні йому близька, він нею дуже захоплений, вивчення традиційних страв – частина життя Євгена, як пафосно це не звучало б. До речі, мені подобається його ресторан поряд з Андріївською церквою, його експерименти, бажання піти далі вареників та сала, копнути глибше. Дружині сподобалася ідея та можливість поїхати в експедицію, пізнати щось нове, але ми вперлися у його складний графік. Там на півроку вже все розписано — тут презентація, там уже оплачений майстер-клас, от реклама, а ще зйомки для «Сніданок з 1+1», зйомки для YouTube, плюс соціальні проекти – це зустрічі з чиновниками, дипломатами, ентузіастами… Зйомки фільму довелося зрушувати, змінювати графік та бюджет і замість 3 місяців проект розтягнувся майже на рік і вперся у карантин.

Марина Щербань та Євген Клопотенко

– Які були складності на зйомках?

— Крім графіка Клопотенка – жодних (Сміється). Вдалося зібрати дуже творчу та комфортну групу, ми дуже потоваришували та добре проводили час, так що у спогадах проект залишився як чудовий веселий час. Якось виходило легко закривати всі організаційні питання. Складнощі були, але вони звичайні для таких проектів – знайти героїв, домовитися про зйомки, знайти можливість дістатися на гору, куди немає дороги і т.д. Ось в Ужгороді несподівано скасувалась локація, а кухня героя нам не дуже сподобалася, і ми вирішили просто на місці поставити грубку в центрі міста на березі річки Уж. Так ми й зварили бограч-борщ із ковбасою-пікницею під пильним контролем місцевих жителів. Або ось дорогий до Маріуполя нас застало скасування дозволу на зйомки в зоні АТО з військовими. А у кіно кожен виїзд команди – це вже великі витрати, ми не можемо просто розвернутися та поїхати ні з чим. Мені здається, наш редактор Юля Козиряцька цього дня вела переговори нон-стоп годин 8 за всіма можливими телефонами. У результаті таки переїхали на навчання під Бердичевом і зварили борщ просто в полі під рев танкових моторів. А ще у нас не відбулася зйомка у монастирі, за тиждень до візиту тато покинув наш світ. Так буває. Наш проект світлий та добрий, і люди легко погоджувалися на зйомки, у всьому нам допомагали. 

Читайте також: ЕКСПЕДИЦІЯ У КАРПАТИ: У ПОШУКАХ НАРОДНИХ ПРОМИСЛОВ

— Який ваш улюблений рецепт?

— Звучить дивно і навіть сумно, але нам не завжди вдавалося поїсти борщу на знімальному майданчику. Пам’ятаю, це дуже шокувало військових, які були впевнені, що ми сядемо спокійно, поїмо, поговоримо і навіть залишимося на день. А ми всі доварили, потім покотилися на танку, запустили коптер, зібрали техніку та швидко поїхали до Києва. Точно найдивовижніший і дуже смачний – борщ на рибі. Я просто прочитала, що саме такий борщ у своїх спогадах описував Тарас Шевченко, і мене це дуже здивувало. У Вилковому його ще й готують на дунайській воді, прямо з ерика (так місцеві називають протоки Дунаю, які там замість вулиць). Так ось рибу окремо обсмажують, потім розбирають від кісток і вже м’якоть кидають у бульйон на буряках. Смак дуже тонкий і ніжний, навіть ніякого відтінку річкової риби. Всім рекомендую спробувати.   

Мох Перкалаба та Наталія Якимович

— А улюблені герої чи епізод?

— Мені дуже сподобалося гостити на горі Явірник у Янка Деревляного. Щоправда, дорога туди екстремальна навіть на джипах, на деяких поворотах доводилося заплющувати очі, як на американських гірках. Звичайно, ще мої сусіди – Ілля Чічкан та Маша Шубіна. Завжди захоплююся цією парою, їх смаком, у тому числі і в їжі. Окремо хочеться заїхати до львівського ресторану та таки спробувати найкрасивіший борщ від шефа Юрія Кошика і навіть додати до нього віскі, як це зробив Андрій Худо. Мох Перкалаба зварив у Франківську такий класичний багатий борщ і з його рецепту я почала додавати у перші страви баклажани. Уявляєте, у мене вдома в дитинстві ніколи й нічого не готували з баклажанів, а виявляється, що у родині Івана Франка теж на Галичині завжди у бульйон для борщу клали баклажан. Дуже душевно нас приймали у сім’ї одеситів Бухманів. І обов’язково хочу заїхати в полтавську Опішню, де Марина Щербань зі своїх сімей приймає гостей та проводить фестиваль «Борщик у глиняному горщику». Це була одна з поїздок, в яку мені в останній момент не вдалося поїхати і гурт вирушив без продюсера. Все мало пройти гладко – зйомка, про яку домовлено і все зрозуміло, нас приймають – жодних сюрпризів. Тільки на зворотній дорозі водій збився зі шляху і застряг серед поля у болоті. Уявляєте – ні інтернету, ні зв’язку та зливи. І ось Женя Клопотенко взявся і все швидко врятував ситуацію та групу. Завдяки співробітникам Нової Пошти вдалося знайти трактор та витягнути нашу машину. Мені цю історію хлопці розповіли вже колись вибралися на трасу. Тож можна сказати, що Женя теж продюсер, а не просто ведучий (Посміхається).

– Які ваші секрети борщу?

— Головне – готувати з коханням. Іноді краще піцу замовити або просто запекти картоплю, ніж готувати для сім’ї щось складне, перебуваючи у поганому настрої чи агресії. Хоча особисто мене процес приготування дуже заспокоює і заземлює – я дуже люблю вигадувати щось і експериментувати. Але вже не раз переконувалась, якщо з дому йде любов, то їжа там стає несмачною. Ось у Львові на свята прийнято готувати багато всього, щоби холодильник тріщав. І ось якщо в сім’ї всі давно живуть за інерцією і не в світі один з одним, то що не візьмеш – ні шинка, ні сирник, навіть вафельний несмачний торт, хоча всі рецепти на кшталт ті ж, що і багато років тому. Є і зворотний момент – якщо людина вас любить, то їй все буде смачно! Пам’ятаю, у дитинстві я спекла печиво і замість цукрової пудри додала ложку соди. Це було жахливо, але тато все з’їв та ще й нахвалював – яке гарне печиво вийшло.

Маша Шубіна та Наталія Якимович

— До борщу ще й високі вимоги – щоб як у мами і всі ці чоловічі жарти про борщ, як про єдину причину завести стосунки…

– Так, відповідальність ще та. Але з нашого фільму ви дізнаєтесь стільки рецептів, стільки варіантів, що всі страхи пройдуть. Борщ він різний, і це дає величезні можливості для експериментів. Головне — бажання порадувати себе, сім’ю чи кохану людину. Борщ – реальна наша сакральна страва. Його з покоління до покоління готували на великі свята, на весілля, на похорон, коли треба було ситно нагодувати і тепер уже здивувати, наприклад. Є дуже складні рецепти, коли на приготування треба кілька годин, а є спрощені варіанти – і всі вони добрі, і всім можна підійти творчо. Знаєте, важливо ж отримувати задоволення ще у процесі. Мабуть, це ще один важливий момент фільму – всі наші герої кайфують від самого процесу готування, хоча не всі вони професійні кухарі. А щодо жартів, художниця Маша Шубіна у фіналі каже, що жінці легко бути вільною, якщо знайти правильного чоловіка, який уміє варити борщ. У їхній сім’ї саме Ілля відповідає за смачний та гарний стіл. Рекомендую підписатися на їхній Instagram, щоб переконатися, як легко звичайну щоденну вечерю перетворити на справжнє свято! 

Читайте також: НЕВЕРОЯТНА УКРАЇНА: 5 МІСЦЬ, ЯКІ ВАС ПОРАЗЯТЬ

— Наразі ми вимушено стаємо туристами всередині країни. Які місця порадите відвідати?

– Вилкове – але з застереженням, що це далеко не Венеція! Дуже погана дорога туди, багато комарів, але дуже екзотично та смачно. Обов’язково Явірник, але тут важливо домовиться заздалегідь із Янком. Карпати – це завжди доречно, тим більше, що з фільму ви дізнаєтеся про родину Романюків із Топільче, які печуть хліб, та їхню гуслянку (йогурт) Женя забрав у свій ресторан. Якщо хочеться, щоби з максимальним комфортом, то ресторани Львова, Івано-Франківська та Одеси захоплюють навіть бувалих туристів! Ну і якщо ви ніколи не були в Ужгороді та Маріуполі – плануйте на осінь. Перший здивує своєю камерною європейською мультикультурністю, а другий індустріальною відкритістю.

– Де можна побачити ваш фільм?

Трейлер для аперитиву тут:

А сам фільм – з 14 жовтня у кінотеатрах Планета Кіно.

Повʼязані теми:

документальний фільмукраїнська кухняборщ

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: