MC@WORK: Ігор Погодін, засновник Академії практичної психології

24 листопада у рамках проекту про бізнес MC@WORK головний редактор журналу Marie Claire Україна Ірина Татаренко поспілкується з психотерапевтом та засновником Академії практичної психології Ігорем Погодіним. Зустріч пройде в прямому ефірі інстаграм-акаунті Marie Claire UA. 

Перед онлайн-зустрічею ми взяли у Ігоря невелике інтерв’ю про складнощі, досягнення та цілі в бізнесі.

Ігор Погодін

Коли і чому ви вирішили зайнятися вашою спрямованістю? Її підказала вам інтуїція чи лише холодні розрахунки? Можливо, ви вирішили реалізувати дитячу мрію?

Мої батьки хотіли, щоб я став великим воєначальником. Але я завжди хотів працювати з людьми. І вирішив займатися психологією, саме коли вступав до військової академії.

У психотерапію я потрапив після використання різних методів, щоб зрозуміти, де буду корисний більше. Спочатку займався НЛП. Зрозумів, що то не моє. Потім у моє життя потрапила гештальт-терапія, в якій дуже багато інтересу, вітальності та самого життя, які досі у ньому залишаються.

Навколо мене зібралися добрі люди. І я полюбив цю професію, тому що в ній завжди є місце для душевності та кайфу від життя. Головна ідея гештальт-терапії – бути собою. Я вважаю, що це ідеально підходить під слов’янський менталітет загалом.

Якими досягненнями у своїй професії ви пишаєтесь?

Я можу перераховувати досягнення соціальної якості: науковий ступінь кандидата наук, звання доцента, набір сертифікатів – від кваліфікаційного сертифікату гештальт-терапії, закінчуючи європейським сертифікатом гештальт-терапевта та психотерапевта. Але найбільше я пишаюся тим, що люди, які опиняються поряд зі мною, змінюються.

У цій професії складно залишатися довго, якщо ти не мотивуєшся чимось, окрім соціального зізнання. Важливо бачити, що щось, чим я займаюся кожен день, не проходить просто так. Якщо люди поряд зі мною змінюються, то моя професія дійсно має сенс.

Читайте також: Як позбутися страху розпочати свою справу. Говорить психолог

Якби зараз ви починали знову весь шлях, від яких помилок уберегли б себе молодого?

Професія психотерапевта не зазнає спроб обігнати себе. Я заходив у цей напрямок молодим чоловіком і мені хотілося поринути швидше. Звичайно, через це я наробив багато помилок. Це трохи гальмувало мій розвиток як психотерапевта. І я “дозрівав” вже коли одержав пристойний обсяг соціального визнання. Сталося це у досить молодому віці.

Помилки це нормально. Мені здається у будь-якій професії важливо не намагатися бути тим, ким ти не є. Не загравати з ринком та людьми, а просто бути собою. Якщо це у вас виходить, темп професійного зростання виявляється максимально високим. А якщо хочете навмисне значно прискоритись – швидше за все, сповільніться. Це, мабуть, найголовніша помилка, від якої намагаюся вберегти своїх студентів.

З якими складнощами зіткнулися на початку вашого кар’єрного шляху?

Головна складність – нерозвиненість психологічної культури. Більшість клієнтів взагалі не розуміли, навіщо їм психотерапія. Вони не хотіли розумітися на собі. Їм потрібно було тільки вирішення конкретних проблем. Але розуміння, щось, як ви живете, пов’язане з тим, чим ви вболіваєте – ключове.

Від початку моєї практики до сьогодні психологічна культура в пострадянському просторі сильно змінилася. Люди приходять, щоб:

1. Краще пізнати себе.
2. Прокачати свої стосунки з оточуючими.
3. Стати щасливішими.

Дуже мало тих, хто приходить, коли щось “болить”. У роки мого старту психотерапія була дуже кризовою. Я радий, що культура змінилася. Вдячний своїм колегам психотерапевтам, фільмам, книгам та іншим факторам, що сприяли цьому.

Яка ваша довгострокова мета, заради якої ви розвиваєте свій бізнес?

Не хочу виглядати пафосно, але скажу те, що відчуваю.

Мені здається, що у «Психотерапії Переживанням» є величезна перспектива. Вона варта того, щоб про неї дізналися мільйони людей. Тому моє основне завдання – побачити, як змінюються життя не десятком і сотень людей, як є зараз, а сотень тисяч та мільйонів. Мені здається, що це цілком можливо. Більше того, гадаю, що це необхідно.

«Психотерапія Переживанням» здатна змінювати свідомість людей. Не лише терапією, а хоча б просто знайомством із цією філософією. Моя мета – навчити якомога більше людей бути по-справжньому живими.

Читайте також: «Криза жанру»: Як повернути інтерес до роботи?