Мистецтво та біологія: Вольфганг Гантер берлінський художник, який працює з бактеріями на фотоплівках

Колумніст Marie Claire Світлана Давиденко — куратор виставок у Європі та Україні, розповідає про молодих художників, з якими познайомилася за останні кілька років. Її перша колонка про німецького художника Вольфганга Гантера, який використовує бактерії як фарби та мимовільних співавторів своїх робіт.

З Вольфгангом Гантером ми познайомилися минулого року на груповій виставці у Берліні. Після цього він запросив мене до себе в майстерню обговорити спільний проект у Києві. Попередньо ознайомившись з його роботами і маючи деяке уявлення про техніку, я все ж таки не могла і припустити, що мене насправді чекає. Перше, що справляє враження, це не сама майстерня, де Вольфганг завершує свої роботи, сканує та друкує їх, а саме вхід до лабораторії.

Слід сказати, що як куратор я часто буваю в студіях художників і скульпторів, але тут навіть я застигла від страху відчинених дверей не наважуючись увійти. Трохи небезпечний, з відштовхуючим запахом «паралельний всесвіт» художника, де відбуваються мікробіологічні досліди та пошук нових видів бактерій з ідеальними формами та кольором. Колосальна робота стоїть за вже зрозумілими глядачеві творами, які можна побачити, наприклад, у берлінському Футурій.

Що ж насправді тут трапляється?

Вольфганг зацікавився процесом розкладання після переїзду з Карлсруе до Берліна. За збігом обставин привезені плівки він залишив у відрі з водою, і фотоемульсію стали поїдати мікроорганізми, значно змінивши початкову картинку.

Вже розуміючи, що певний штам по-своєму впливає зображення і колір, художник починає вирощувати бактерії самостійно. Сам процес виявився складним і небезпечним, тому Вольфганг їде на навчання до біологів, щоб освоїти управління процесом розвитку бактерій і досягає неймовірних успіхів. Вчені йдуть йому назустріч, а музеї дозволяють знімати на плівку картини Пікассо, Дюррера, Да Вінчі та інших класиків, навіть знаючи, що пізніше на фоторепродукції картин підсаджуватимуть бактерії та слідкуватимуть за процесом розкладання та знищення їх копій.

Щодня художник фіксує процес, який може зайняти місяці та навіть роки. На його виставках звертаєш увагу на гору вже використаних діафільмів. У такий момент глядач розуміє, яка неймовірна робота була зроблена художником на шляху до пошуку ідеального для нього зображення. Процес цікавий ще й тим, що результат непередбачуваний. Вплив на великі картини крихітних організмів, що створюють своє життя, свою реальність, що спостерігається під мікроскопом і зафіксований художником, підноситься глядачеві в несподіваних масштабах. Все це залучає і занурює нас у світ естетики змін та розпаду.

Відвідування майстерні художника або його виставки доносить важливу думку: що в’янення – це частина життя, і нам дозволили за нею підглянути.

Фото: Nika Gargol, також взяті із сайту художника wolfgangganter.de

Читайте також: #BOOKSHELFY: ОЛЕКСАНДР БЕЛЯК, РЕЖИСЕР

Повʼязані теми:

артколумністка

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: