“Пролітаючи над гніздом зозулі” як мотиваційне кіно. Чи чомусь історія про божевільний будинок, знята 46 років тому, бере нас за душу.  

Можна довго говорити про художні достоїнства фільму, згадати про Мілоша Формана, зарахованого до лику великих режисерів ХХ століття, про п’ять “Оскарів” та п’ять “Золотих Глобусів”, який цей фільм взяв. Про прокат, який тривав 11 років. Про геніального Джека Ніколсона, про чудовий акторський ансамбль, про музику, монтаж, камеру… Про те, що фільм зібрав 300 мільйонів доларів у світовому прокаті і ось уже багато років настільки розбурхує уми та серця глядачів, що цього року ми знову можемо побачити його у кіно… Але не про це розповідає колумністка Marie Claire Поліна Толмачова, А про інше. Про історію створення цього фільму.

Спершу все було просто. Голлівудська суперзірка Кірк Дуглас купив права у письменника Кена Кізі права на екранізацію супер бестселера. І навіть знайшов ідеального на його погляд режисера – чеха Мілоша Формана. Познайомилися вони за залізною завісою, у соціалістичній Чехословаччині. Там книга не продавалася, і Кірк Дуглас надіслав Форману екземпляр роману поштою. Але на кордоні його конфіскували злі митники, спілкування режисера та потенційного продюсера перервалося.

Кірк Дуглас спродюсував спектакль на Бродвеї, сам грав роль МакМерфі, але особливого галасу ця постановка не наробила. 

Але думка про кіно не відпускала Кірка. 10 років він намагався прилаштувати свою, як би ми зараз сказали, заявку на якусь пристойну студію. Але навіть його авторитет не допомагав. «Це свідомо провальна історія, нікому не цікаві страждання мешканців божевільні, не витрачатимемо на неї гроші», — приблизно так говорили з Кірком ділки кінобізнесу, яким, як відомо, іноді змінює чуття. Потім один із них зізнався, що від досади хотів вкусити себе за дупу.

Загалом, Кірк продав права на екранізацію свого сина Майкла. І цим подарував йому шанс.  

Це зараз Майкл суперзірка та герой еротичних мрій багатьох поколінь. А тоді він був просто сином знаменитого батька, який пішов проти його волі, не став ні військовим, ні юристом, зате намагався досягти чогось у кіно. І найбільше на світі Дугласу молодшому треба було довести, що він хоча б щось таке означає. Ідеєю фільму Майкл спалахнув неймовірно, знову став шукати партнерів, на студіях йому відмовили, зате його друг і співпродюсер Сол Зенц погодився взяти участь у цьому безнадійному проекті. І вони вирішили знімати кіно на свої.  

Своїх у них було небагато, Сол і Майкл взяли кредити, опинилися в боргах, але назбирали мізерну за мірками кіно суму — 4 мільйони доларів. У разі невдачі фільму на них чекала фінансова катастрофа. Але вони ризикнули.  

Режисером став той самий Мілош Форман, з яким Кірк Дуглас вів колись переговори. Він нещодавно емігрував до США, але його фільм, який він зняв на вільній землі, провалився і Мілош подумував про повернення додому. Для нього «Пролітаючи над гніздом зозулі» теж став карткою бланшем.

У фільмі дебютували багато акторів, які стали знаменитими після — найяскравіший із них це Дені де Віто. Виконавиця головної жіночої ролі, Луїза Флетчер, на момент зйомок фільму вже 10 років не знімалася. І для неї це кіно не просто стало її зірковою годиною та єдиною номінацією на Оскар у її кар’єрі. Воно зробило акторку легендою. А її Сестру Ретчед — однією з найяскравіших лиходіїв у світовому кіно. 

І, можливо, той факт, що цей фільм був не просто проектом, а питанням життя та смерті для багатьох його учасників, магічним, ірраціональним чином збільшує його вплив на глядачів. 

Успіх, запуски та перезапуск кар’єр. Вихід із тіні батька. Зміна звання «чарівний негідник Джек Ніколсон» на «кращий актор свого покоління». Статус культового фільму. Неймовірний комерційний успіх.

Єдина темна пляма на цій історії — ненависть до творців фільму автора першоджерела Кена Кізі. Та й у світі є чимало людей, які вважають, що книга є кращою. Серед них моя молодша дочка.

Але я не поділяю максималізм юності. Хто ми такі, щоб судити, що гірше, що найкраще. Вони – фільм та книга – неймовірно різні. Хоч і розповідають одну історію, яка підкорила світ.

Адже голлівудські бонзи мали рацію: страждання людини в божевільні і жахи каральної психіатрії широку аудиторію не цікавлять… На жаль. А ось бунт проти системи, шалене бажання навіть ціною власного життя здобути перемогу, спроба проломити вікно, вийти за рамки і стати вільним — це те, про що ми всі мріємо, боїмося виконати і із задоволенням йдемо в кіно, щоб подивитися і повірити хоча б на хвилину в можливість втечі. Почути з екрана “Я хоч спробував, так, чорт забирай?! Я хоч спробував!”, – і, можливо, спробувати самим.

Адже так буває не лише у кіно! Творці філма «Пролітаючи над гніздом зозулі» повірили в себе та в історію, спробували та зробили! Поставили на карту всі, працювали, як прокляті, не слухали нікого, навіть автора книжки, і перемогли.

На великих екранах з 10 червня. Мовою оригіналу. Дивитися обов’язково всім

Побачимося у кіно.

Кадри з фильму «Пролітаючи над гніздом зозулі». 

Читайте також: КРУЕЛЛА. ПОДОРОЖ ДІТИ АБО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДИ ЗЛА? ПОбачимо в кінотеатрах! 

Повʼязані теми:

Поліна ТолмачоваДжек Ніколсонколумністка

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: