Як правильно дивитися артхаусне кіно: жіночий погляд

Ми запитали Владу Білозоренка, театрального режисера та педагога, директора Культурного центру «Печерськ», керівника театр-студії «11», президента Асоціації аматорських театрів.

У перекладі з англійської артхаус – це «будинок мистецтв». По суті це кіно не для широкої аудиторії. Тобто, антикомерційні, авторські фільми. Кінокритики часто протиставляють цю категорію так званим «голлівудським фільмам», вказуючи у вигляді відмінностей: соціальний реалізм, авторське бачення режисера, фокус на думках та відчуттях персонажа, а не рух сюжетних поворотів. Але копатися в етимології слова немає сенсу, краще давайте розберемося, як дивитися кіно в стилі артхаус і під яким соусом це робити.

Артхаусне кіно – завжди спірне

У ньому немає однозначності та легко завойованої глядацької симпатії. Ви ніколи не зможете припустити, з чим у результаті залишитеся після перегляду – з відчуттям дотику до геніального або з нудотою та поганим настроєм. Один відомий телеведучий якось сказав: «Знаєте, як має виглядати артхаус? Ніякий там ні чувак, що спить вісім годин у кадрі, ні якісь там повії — трубочниці. Блакитна банка і перл дупа. Ось воно чітке визначення арт-хаусу. Геніально!». Звісно, ​​це іронія. Але будьте пильні – авторське кіно – це не акт спустошення організму. Ви маєте право чекати катарсису і дива! І якщо ви відчуваєте, що дивитеся на марення, то не сумнівайтеся — так воно і є. Сміливо вимикайте фільм, заходьте на сторінку кінофестивалю Канна і штудируйте списки учасників. Там ви точно знайдете діаманти.

Пам’ятайте і не сумнівайтеся – гарне інтелектуальне кіно не може бути одноденним

Мине 20-30 років, а його все одно будуть дивитись і будуть співпереживати. У цьому вся геній авторського кіно. Тому наша вам порада – не бійтеся старих артхаусних фільмів – вам не буде нудно! Дивіться його з дівчиною, на самоті або гарною компанією під гарне вино – ви не помилитеся! Тому що головне – усередині.

Щоб знайти один добрий фільм – потрібно подивитися одинадцять посередніх

І у цьому немає нічого страшного. Дивитись кіно – це як йти на перше побачення: передчуття, хвилювання, інтерес. Фільм – це створений душею людини уявний світ, у якому ви можете пірнути з головою, розглянути кожну деталь, дізнатися щось нове. І про себе у тому числі. І найважливіше – знайшовши саме той «свій унікальний фільм» у вас з’являється можливість стати кращим. Насправді кіно, як і література, роблять із нашими серцями неймовірні речі. Ми можемо називати це перетворенням, але по суті саме слово не має ваги. У житті кожного з нас є кілька фільмів та книг, які стали знаковими, які підказали відповідь, які назавжди. І щоб знайти ці фільми, ми дивимося багато звичайного повсякденного кіно. І не важливо, в якому стилі його знято – мелодрама, артхаус чи комедія. Важливо те, що певний фільм у певний момент вашого життя стане тим «будинком мистецтв», з яким ви знайомитимете своїх друзів, потім дітей, а потім онуків. І будете щасливі, що можете це робити. “Мовчання золото”. Іноді правильно обраний фільм коштує багатьох слів та порад.

Читайте також: ЯК ПРАВИЛЬНО ДИВИТИСЯ АРТХАУСНЕ КІНО, ЩОБ ОТРИМАТИ ВІД НЬОГО ЗАДОВОЛЕННЯ

ТОП-10 артхаусних фільмів, які варто подивитися, щоб полюбити артхаус

“Персона” (Persona), Інгмар Бергман, Швеція, 1966

“Амелі” (Le Fabuleux Destin d’Amélie Poulain), Жан-П’єр Жене, Франція, Німеччина, 2001

“Олдбой”, Пак Чхан Ук, Республіка Корея, 2003

“Меланхолія” (Melancholia), Ларс фон Трієр, Данія, Швеція, 2011

“Виживуть тільки коханці” (Only Lovers Left Alive), Джим Джармуш, Великобританія, Німеччина, 2012

Читайте також: ВИШОВ ОФІЦІЙНИЙ ТРЕЙЛЕР НОВОГО ФІЛЬМУ «ФЕСТИВАЛЬ РИФКІНА» ВУДІ АЛЕНА

“Хмарний атлас” (Cloud Atlas), Лана Вачовскі, Ендрю Вачовські, Том Тиквер, Німеччина, США, 2012

«Отроцтво» (Boyhood), Річард Лінклейтер, США, 2014

«Левіафан», Андрій Звягінцев, Росія, 2014

“Страшні казки” (Il racconto dei racconti), Маттео Гарроне, Італія, Франція, 2015

“Лобстер” (The Lobster), Йоргос Лантімос, Великобританія, Греція, 2015

Читайте також: БАГАТО ШУМУ З НІЧОГО: 7 НАЙБІЛЬШІ ПЕРЕОЦІНЕНИХ ФІЛЬМІВ В ІСТОРІЇ