Кіно на Хеловін: 8 страшно красивих хорорів та трилерів

Буває кожен кадр настільки красиво знятий, що можна втратити голову. Власне, Хелловін – чудовий привід, щоб згадати найестетичніші фільми, в яких голови та інші частини тіла втрачають герої, балом правлять відьми, а погані, але дуже гарні сни завжди збуваються. Скаржитесь на міцний сон – подивіться щось із добірки.

«Неоновий демон» / The Neon Demon, Ніколас Віндінг Рефн, 2016

Що в цьому гарного: жорстока і вражаюча розповідь про світ глянцю та гламуру. Це на поверхні. Зсередини ж це переспів історії угорської графині-кровожери Єлизавети Баторі. Жінка мала незвичайне хобі: любила приймати ванни з крові незайманіх, щоб зберегти молодість.
Що у цьому страшного: спробую обійтися без спойлеру, просто наведу діалог двох моделей з фільму:
– У тебе колись забирали роботу?
– Так.
– І що ти з нею зробила?
– Я її з’їла.

“Очі Лаури Марс” / Eyes of Laura Mars, Ірвін Кершнер, 1978

Що в цьому гарного: постановники фільму надихнулися таємничими та тривожними сюжетами фотографій Кріса фон Вангенхайма та Гі Бурдена. Сюжети яких легко сплутати з кримінальними хроніками життя нью-йоркської богеми 70-80х. Власне, Лаура Марс (Фей Данауей) – скандальна фотографка, на чиїх постановочних знімках зображені вбивства.
Що у цьому страшного: Лауру відвідують дивні видіння, де вона спостерігає смерть своїх друзів очима вбивці. А знімки найнятого детектива буквально скопійовані з модних знімків фотографа. 

“Матадор” / Matador, Педро Альмодовара, 1986

Що в цьому гарного: червоний – колір кориди, суконь танцівниць фламенко та один із кольорів прапора Іспанії. Фатальний червоний у крові та костюмах неонуара «Матадор» відомого іспанця Альмодовара. У центрі сюжету: пристрасні стосунки колишнього тореадора, вимушеного залишити ринг після поранення, та успішної жінки-адвоката зі спеціалізацією на серійних вбивствах.
Що у цьому страшного: для обох (можливо, через специфіку професії) вища насолода нерозривно пов’язана зі смертю партнера. Власне, зрозуміло, що ближче до фінальних титрів на вас чекає пристрасний оргазм головних героїв. 

“Пов’язані на смерть” / Dead Ringers), Девід Кроненберг, 1988

Що в цьому гарного: брати-близнюки Елліот та Беверлі Ментл успішно оперують у гінекологічній клініці. Елліот, більш впевнений у собі будує кар’єру на основі досліджень сором’язливого Беверлі. Еліот спокушає пацієнток, коли вони йому набридають – «передає» їх братові. І
Й Елліота, й Беверлі зіграв відомий кіноспокусник Джеремі Айронс.
Що у цьому страшного: один з братів божеволіє. Йому ввижаються жінки-мутанти, а ще він замовляє художнику-металургу набір олдскульних гінекологічних інструментів. Журнал Premiere включив «Пов’язані на смерть» до списку «25 найнебезпечніших фільмів». Погодьтеся, гінеколог, який намагається орудувати реманентом 17-го століття… навіть звучить якось дуже небезпечно.

Читайте також: Солодощі або гидота: Драматичні образи з осінніх колекцій до Хеллоуїна

«Оксамитова бензопила» / Velvet Buzzsaw, Ден Гілрой, 2019

Що в цьому гарного: це така єхидне, але естетично витримане глузування з арт-критиків. Наприклад, в одній зі сцен претензійний критик (Джейк Джилленхол) на похороні скаржиться на недостаньо вишукану музику… За сюжетом, ділки з арт-галереї вирішують підзаробити на похмурих картинах, знайдених у квартирі нещодавно померлого невизнаного за життя художника Діса.
Що у цьому страшного: Дис додавав у свої роботи свою кров, наділяючи картини містичною силою. Загалом, тепер ви як мінімум задумаєтеся над копією картини Пікассо або тією дивною атмосферною мазнею в рамці, яку придбали в “Юску”. З часів кінгівської «Христини» фільми про речі-вбивці стали ще зловіснішими.

«Маленька червона сукня» / In Fabric, 2018

Що в цьому гарного: сцена, в якій героїня (зразкова співробітниця банку, яка в тім регулярно отримує наганяй за недотримання суворої корпоративної етики) таки приміряє омріяне червоне плаття. Це пряма «цитата» з Vogue: фото однієї з найзнаменитіших фотосесій Гі Бурдена для журналу ожило. Фільм відтворює атмосферу 1980-х, іронізуючи над культурою споживання та способами, якими покупців заманювали до магазинів.
Що у цьому страшного: в принципі, про фетишизм, про мстивий одяг чого тільки не написано і не знято – згадаємо хоча б «Шинель» Гоголя чи казки, які радянські діти вночі розповідали у піонертаборах. Ось і Пітер Стрікленд вирішив висловитися. Власне, вийшло страшно-красиво, чого тільки варті інфернальні продавчині, які закликають покупців у лігво магазину.

“Четвертий чоловік” / De vierde man, Пол Верховен, 1983

Що в цьому гарного: загадкові блондинки-спокусниці – кінофетиш Пола Верховена, аура розбещеності – його авторський почерк. У тенета розбещеної блонди потрапляє письменник-бісексуал, який потерпає від алкоголізму та нав’язливих ідей (снів та галюцинацій, пройнятих глибоким релігійним символізмом).
Що у цьому страшного: напис над входом до салону краси говорить “Sphinx”, але дві неонові літери, мерехтять, гаснуть, в результаті чого читається слово “Spin”, що з французької перекладається як “павук”». Як би в самісеньке око: невигадливому герою доведеться мати справу… так-так, з «чорною вдовою».

“Суспірія” / Suspiria, Даріо Ардженто, 1977

Що в цьому гарного: культовий жахастик від італійського «майстра горорів» Даріо Ардженто. Тільки ледачі глянці не зацитували “Суспірію” у фешн-фотосесіях. У центрі сюжету — історія американської молодої балерини, яка вирушає до Риму опанувати майстерність танцю. Ось тільки в школі постійно відбуваються дивні справи, і замість планерок проходять шабаші глибоко за північ.
Що у цьому страшного: фільм посідає 9-е місце в 100 кращих фільмів жахів на думку діячів жанру, а ви після перегляду гарантовано прислухатиметеся до кроків у коридорі, гадаючи, чи це не відьми?

Читайте також: Секрет її магії: 10 кінематографічних “виходів” червоної помади