Чоловік говорить: телеведучий та режисер-постановник Євген Синельников

Телеведучий, режисер-постановник, продюсер і мандрівник Євген Синельников, відомий за проєктами «Орел і Решка», «Крафтові мандри», «482. Зроблено в Україні» ексклюзивно розповів, що драйвить його у стосунках і роботі, як навчання та батьківські принципи стали опорою для дорослого життя, чому щастя — це про легкість, і як прийняття себе важливіше за пошуки ідеалу. У відвертій розмові для Marie Claire він розмірковує про чоловічу впевненість, внутрішню силу, життєві повороти і речі, що насправді мають значення.

Яким має бути «справжній чоловік»?

Як на мене, справжній чоловік — це той, хто залишається легким, позитивним і випромінює впевненість. Є така фраза: справжній чоловік має досягти успіху, і зробити це так, ніби все вдалося йому без зусиль. Начебто він зовсім не напружувався. І в цьому є глибокий сенс.

Які життєві уроки задали вам батьки?

Від мами я отримав любов до знань. Вона вчителька, викладає математику та німецьку, і саме вона прищепила мені повагу до освіти. Відчуття, що без знань нічого не вийде. Успіх неможливий без глибокого розуміння того, чим ти займаєшся.

А від батька передалася впевненість у тому, що вихід є завжди. Він у мене майстер на всі руки. Постійно повторював: «Не викидай, бо ще знадобиться». Його підхід до життя навчив мене, що все можна полагодити, все можна вирішити, і в жодній ситуації немає нічого безнадійного.

У вас був поворотний момент, після якого можна ділити життя на «до» та «після»?

Якщо чесно, то таких моментів було багато. І маленькі, і великі. Перша машина — це було «до» і «після». Перша поїздка за кордон також. А ще момент, коли в моєму житті з’явився проєкт «Орел і Решка». Або вже масштабніше: одруження, народження дітей, війна… Життя складається з поворотів. І кожен із них, я вірю, завжди буде на краще.

Навіть якщо у моменті важко, навіть якщо здається, що це крах, то згодом розумієш: це був шлях угору. Просто не одразу видно, куди саме він веде.

Що найбільше вас драйвить: у житті, роботі, стосунках?

Мене драйвить відчуття кайфу. Від усього. Відпочинок має бути в кайф. Робота, стосунки також в кайф. Якщо це «валіза без ручки», яку незручно тягти, тоді не варто її тягнути. Якщо купив пиріжок, а він несмачний, тоді не змушуй себе його доїдати.

Має бути настрій, має бути легкість, має бути драйв. Адже щастя поруч. Тут я завдячую своїй дружині. Вона талановита, красива і для мене найкраща у світі.

Як вам здається, ви вже знайшли себе?

Знаєте, мені здається, що так. Знайшов і 10 років тому, і 15, і ще в студентські роки. Ми ж постійно змінюємося. Але я залишаюся такий, який я є. І не бачу сенсу шукати себе в якійсь ідеальній формі. Це, на мій погляд, навіть хибне формулювання про «знайти себе». Варто не шукати, а приймати. Прийняти себе таким, яким ти є зараз.

Якщо хочеш змінитися, гаразд. Працюй над собою, наповнюйся новим, ставай кращим. І тоді ти справді станеш іншим. Але просто шукати і нічого для цього не робити — це не шлях.

За якими критеріями ви вимірюєте успіх?

Гроші? Здоров’я? Це важливо, звісно. Але якщо говорити про нашу сферу аудіовізуального мистецтва, то найголовніше для режисера чи будь-якої творчої людини — це фідбек. Коли ти створюєш щось і сам відчуваєш: це було класно, щиро, сильно. А потім отримуєш зворотний зв’язок, то він надихає тебе зробити ще краще. Це і є справжній успіх.

Яка матеріальна річ (з тих, якими ви володієте) – найцінніша для вас та чому?

У мене є чимало речей, пов’язаних із важливими моментами життя. Наприклад, артефакти, що нагадують про народження першої дитини. Є й маленька обручка, з якою я робив пропозицію своїй другій дружині. Усе це я зберігаю. Це щемливі речі, які сповнені емоцій.
Але я не можу сказати, що вони є найціннішими для мене.

Війна дуже чітко показала: матеріальні речі не мають справжньої ваги. Важить лише те, що всередині. Те, що неможливо побачити або потримати в руках. Те, що живе в душі. Оце справжня цінність. А решта — то дрібниці.

Яка людина ніколи не буде з вами поруч?

Мабуть, нещира людина. Це дуже погано, коли ти людині не можеш довіряти, коли не впевнений, чи говорить вона правду, чи маніпулює. Постійно чекаєш підступу. Я вважаю, що потрібно бути чесним і відкритим. Якщо тобі щось не подобається, тоді скажи про це прямо. Якщо щось не влаштовує, потрібно обговорювати. Не варто ходити колами. Тоді й стосунки будуть справжніми.

Який вигляд має ваш стандартний день?

Це залежить від періоду. Моє життя, умовно, поділене на три частини. Коли знімальний період, то ти прокидаєшся, снідаєш, збираєшся до восьмої, зустрічаєшся з командою. Далі камери, адміністратори, продюсери, з якими ви обговорюєте день, плануєте наступний і вперед.

Також є друга частина мого життя. Це монтаж і тут складніше. Може бути купа зустрічей, передача матеріалів, обговорення сценаріїв, робота з текстами. Це або Zoom, або живе спілкування, або просто цілий день за комп’ютером, коли ти сидиш монтуєш. З ранку і до вечора.

А є ще третій варіант, і він мій улюблений. Це відпустка. От як зараз буде влітку. Коли прокидаєшся зранку без будильника, готуєш сніданок, проводиш день з дітьми, з дружиною і нікуди не поспішаєш. Це майже ідеально. Хотілося б, щоб так було частіше.

Від чого ви б не відмовилися ні за що в світі?

Від кохання та любові в усіх її проявах: до країни, близьких, сімʼї. Це про нематеріальні речі. Їх не можна потримати, купити чи виміряти. Це те, що живе всередині.  І, мені здається, це зараз відчуває кожен українець, коли чинить по совісті. Коли діє з гідністю, зі щирістю. Бо без цього ми вже просто не зможемо. Це стало частиною нашої природи.

Фото: пресслужба Євгена Синельникова