Сoffee Talk з Аллою Волковою про професію стендап-комікеси

Алла Волкова – стендап-комікеса

Алла Волкова – стендап-комікеса, яка відверто та сміливо піднімає у своїх виступах і комунікаціях теми суспільних проблем, зокрема, гендерної рівності, захисту прав і безпеки жінок.
І вона першою в Україні наважилася зібрати «Палац Спорту» для свого стендап-шоу. Редакція Marie Claire Business не могла залишитися осторонь цієї знакової події. Ми запросили Аллу на короткий Coffee Talk, щоб підтримати її на цьому шляху і обговорити виклики й можливості професії.

Я переглянула багато Вашого матеріалу і зрозуміла, що Ваш шлях до цієї професії був доволі спонтанним.

Алла Волкова: Це правда.

Ви вже відрефлексували – як Ви опинилися в цій точці свого шляху?

Алла Волкова: Чесно кажучи, я ще не до кінця усвідомила, як я тут опинилася. Саме в цій точці свого шляху. Для мене це все ще виглядає трохи сюрреалістично — наче я не до кінця розумію, чи взагалі маю бути тут? Але мені це дуже подобається.

Стендап став для мене неочікуваним, але надзвичайно дієвим інструментом. Він допоміг пережити складні моменти мого життя. Найважливіше, мабуть, — я перестала соромитися свого минулого, своїх рішень та вчинків.

Нас часто стискають рамки суспільства, що нав’язуються з дитинства. 
Коли твої дії не відповідають цим стандартам, ти починаєш соромитися, сумніватися в собі, докоряти собі за помилки, 
а іноді – навіть не визнавати ті чи інші моменти свого життя.

Але стендап допоміг мені змінити ставлення до себе, дав можливість подивитися на своє минуле без засудження і з розумінням.

Я прийняла той факт, що не існує ідеальних людей, і що ніхто насправді не знає, як правильно жити. Але, зізнаюся, я ще продовжую рефлексувати над цим.

Я очікувала, що в стендапі буде більше жінок. Здавалося, що це має бути хоча б 50% на 50%. Але, вже занурившись у цю сферу, я зрозуміла, що жінок тут близько 7%, якщо не менше.
Це дуже маленький відсоток, і це справді вражає.

Це стосується як тих, хто досягає певної медійності, так і тих, кого можна побачити на відкритих мікрофонах?

Алла Волкова:  Ні, це не про медійність. У медійному просторі все виглядає досить рівномірно — 50 % на 50 %. Але якщо подивитися ширше, то ситуація зовсім інша. У дівчат у стендапі така історія: коли вони вже досягають певного рівня популярності, навіть мінімальної впізнаваності, у них є своя цільова аудиторія, і вони можуть рухатися у своєму темпі.
Та на етапі початку кар’єри і досягнення цієї точки ситуація кардинально інша.

Основна проблема полягає у тому, що у стендапі чоловіків значно більше, і між ними відбувається більша конкуренція. Це змушує їх шукати способи виділитися серед багатьох.
А серед жінок у стендапі дуже мало тих, хто починає і доходить до кінцевої точки. Основна причина — специфіка роботи в стендапі. Це концерти, тури, постійні поїздки. Ми зараз не говоримо про рекламу, шоу чи інші види доходу. Якщо розглядати саме стендап, то ця робота передбачає постійну мобільність.

Рішення присвятити життя такому стилю роботи — це свідомий вибір. Адже тури означають, що ти рідко буваєш вдома, живеш у постійному русі, і не всі готові піти на такий крок.

А сучасні технології не видозмінюють ці бізнес-моделі? Не спрощують поєднання цієї роботи з особистим життям?

Алла Волкова: Щодо бізнес-моделей, то в стендапі все залежить від мети коміка. Хтось хоче заробляти на рекламі, хтось прагне потрапити в кіно чи на телебачення, а комусь цікавий розвиток на YouTube. Наприклад, є коміки, які перейшли на YouTube, зменшивши виступи в стендапі.

Якщо говорити про тих, хто заробляє на концертах та турах, я вважаю, що серед жінок це я, Лєра Мандзюк та Настя Зухвала, а серед чоловіків — Антон Тимошенко, Вася Байдак, Фелікс Редька та Сергій Чирков (який зараз на фронті). На рівні медійності співвідношення між жінками та чоловіками майже рівне, але на початку жінок було значно менше. Це через те, що не всі готові до постійної роботи в дорозі та емоційного навантаження.

Але є і інші особливості професії. Стендап також вимагає відвертості, що може бути викликом для жінок, які часто стикаються з осудом. Перше, що викликає критику — це зовнішність. Жінки в публічному просторі завжди піддаються оцінкам: чи виглядаєш добре, чи не «жирна», а яка в тебе шкіра?
Друге — реакція на відверті теми, що можуть бути «незручними» для аудиторії, особливо коли їх порушує жінка. Ми досі живемо в патріархальному суспільстві з радянськими наративами, де жінка має бути «хранителькою домашнього вогнища» і уникати непопулярних тем, як-от менструація.
Для багатьох це бар’єр, тому жінок у стендапі менше.

Чи є якісь рекомендації з точки зору навчання, літератури? І чи є в стендап-професії розуміння «hard» та «soft» скілів?

Алла Волкова:  У стендапі є багато різних важливих навичок, на яких варто будувати кар’єру. Дехто сильний у написанні матеріалу — це важливий скіл. Інші ж більш вправні в імпровізації, що також важливо, але цей скіл зазвичай потрібно розвивати. Рідко зустрічаються люди, у яких це вроджене — здатність швидко генерувати асоціації. В більшості коміків це результат багаторічної практики.

Написання жартів можна прокачати за допомогою літератури. Є багато книжок з комедійної сценаристики, які допомагають в цьому. Існує також література з імпровізації, але саме імпровізаційні навички розвиваються переважно через практику. Щодо швидкості створення жартів — це, на мою думку, досвід. Коли ти довго працюєш у цьому жанрі, твій мозок починає сприймати ситуації через «сетапи» і «панчлайни», навіть у побуті.

Це можна назвати профдеформацією, але це чудовий навик! Він розвивається через практику, через багато написаного матеріалу. В Україні таких коміків, які володіють цим навиком, я б назвала лише кілька. Це дуже круто, коли твій мозок працює так швидко.

Ви в іншому інтерв’ю згадували, що є два підходи до набуття практики: хтось працює за натхненням, а хтось — за графіком. Наскільки я розумію, Ви обираєте другий підхід і працюєте за графіком?

Алла Волкова: Зараз у мене менше виходить працювати за графіком через тури та незаплановані зйомки. Але так — я більше люблю стабільність, коли сідаю в певний час і пишу. Зараз, на жаль, працюю, коли вільний час з’являється. Мій скіл у розгонах і імпровізації не такий сильний — вони працюють, коли є постійна практика. Якщо я випадаю на місяць-два, мені важко знову повернутися в ритм.

Вагітність вплинула на Вашу дисципліну?

Алла Волкова: Дуже. Я не очікувала, що це буде так важко. Перший триместр був важким, зараз легше, але бувають дні, коли прокидаєшся і відчуваєш сентиментальність. Мені важко запам’ятовувати все, це впливає на роботу. Особливо важко в форматах, де потрібно співпрацювати з іншими коміками. Я попереджаю: «Вибачте, я не можу працювати на повну». Іноді просто можу «залипнути», розглядати якийсь листочок і втратити фокус.

Але лікар сказав, що це нормально (Посміхається).

З точки зору стандартів якості контенту, чи є у Вас внутрішня система оцінки: це я беру для себе, а це — ні? 

Алла Волкова:  Це з’явилося з часом. На початку важливо просто навчитися смішити людей і прямо відчути цей сміх. Коли ти стоїш на сцені, і сміх не припиняється, кожне твоє слово викликає реакцію, це дає тобі натхнення писати далі. Тоді вже розумієш, що дешеві прийоми не варіант — ти не хочеш чути тишу, хочеш тільки сміху.

Ти відчуваєш ейфорію, коли люди сміються, і після цього не хочеш давати менше.

Але чим серйозніше стають теми, тим важче це робити. Стендап — це розвага, люди приходять відпочити, а не вчитися чогось нового. Коли ти досягнеш певного рівня довіри, то вже можеш робити серйозні речі смішними.

Я почала з легкого, простого, і таким чином «набила руку». І потім перейшла до ускладнення. До прикладу  — я не хочу просто викладати свій досвід, я хочу перетворити його на класну комедію.
Так, це болючі теми, але ми з цього посміємося.

Які художні прийоми будуть тут доречними?

Алла Волкова: Іноді коміки ускладнюють жарти, беручи просту тему, як кава, і намагаються зробити її глибокою, хоча це часто не має цінності. Краще взяти складну тему і подати її просто — так ти не вчиш глядача, а намагаєшся донести інформацію, яку він захоче сприйняти. Іноді складність жарту полягає в тому, щоб змусити людей замислитися, але це не завжди має сенс, якщо вони не готові цього сприйняти.
Я дійсно вважаю, що справжнє мистецтво — це коли складну тему подаєш простими жартами. В українському стендапі ми тільки вчимося цьому, і, думаю, через років 10 цей навик стане поширеним.

Але коли ми говоримо про складні теми у Ваших виступах, це ж не тільки про болісний власний досвід — Ви в цілому, комунікуєте на досить складні теми для суспільства. Про гендерну рівність, про фемінізм. Це такий свідомий вибір чи це Ваш шлях пошуку?

Алла Волкова: У мене тут свій погляд. Я б хотіла говорити про фемінізм не як про тренд, а з точки зору того, що деякі жінки в нашому суспільстві зневажають феміністок. Часто зустрічаю тіктоки на кшталт «не хочу бути феміністкою», де жінки принижують інших, які вибороли для них право говорити і діяти. Вони користуються благами фемінізму, принижуючи тих, які для них це здобули.
Для мене це нонсенс.
Щодо себе, я не можу назвати себе феміністкою, адже вважаю, що справжні феміністки — це ті, хто активно змінює життя інших жінок.
Я ще не зробила достатньо, щоб так себе називати. Мене обурює сама ця полярізація людей, примітивізація сприйняття фемінізму і небажання розвиватися разом із суспільством. Мені хочеться про це говорити, тому що я відчуваю образу за жінок, чиї досягнення нівелюють ті, хто не розуміє їхнього значення.

Тобто, Ви не берете цей тайтл, але берете сенси про повагу і про відчуття несправедливості?
В одному інтерв’ю, Ви сказали, що немає «жіночого та чоловічого гумору, є смішно і не смішно»!

Алла Волкова: Тут багато шарів… Я відчуваю також певну лицемірність з боку деяких моїх знайомих феміністок. Коли я тільки почала виступати, мій виступ «вписали» на вечірку по типу «Жіночого стендапу» і я сказала хлопцям, що це неправильно.
Дівчата, з якими я виступала, були також проти цього. Вони публічно писали, що визначення «Жіночий стендап» не повинно існувати. Але через півроку я побачила ті самі обличчя на афішах цього самого «Жіночого стендапу».
Я запитала одну з комікес, чи її змусили це зробити, і вона відповіла: «Алло, ти можеш собі дозволити відмовитись, а я — ні». Інші коміки, чоловіки, часто використовують це як аргумент: «Якщо ви так проти, чому ті, хто кричать про це, все одно, погоджуються?»
І мої аргументи виглядають слабкими.

Наприклад, коли була ситуація з моїм публічним обуренням, щодо обговорення, як сказав інший комік в іншому інтерв’ю, «жіночого та чоловічого гумору», багато комікес писали особисті повідомлення, що підтримують мою думку. Але жодна з них не підтримала публічно.
Я не ображаюсь, але в цьому теж відчувається певна роз’єднаність. Я не маю претензій до них, не хочу, щоб хтось “змінювався”.
Але мені хочеться бути чесною перед собою і я, напевно, очікувала цього і від інших.

Я дивилась Ваш цикл публікацій, де за рік Ви збільшили кількість глядачів майже в 10 разів. Який у Вас був шлях від першого концерту на 20 осіб, проданого через додаток для знайомств, до «Палацу спорту»? 

Алла Волкова:  Мій шлях у стендапі тривав три роки. Перший рік я лише спостерігала, щось виставляла в соцмережах, почала публікувати рілс, ТікТок. Виявилось, що є багато людей, яким це не подобається, і вони публічно виражають своє невдоволення. Але це дало великий плюс — залучило аудиторію, якій це сподобалось.
Це була перша хвиля популярності. Потім зрозуміла, що треба «прокачувати» імпровізацію, і ми почали знімати і викладати ці моменти. Це стала друга хвиля — люди асоціювали мене з інтерактивним стендапом, де можна не тільки сміятись, а й поспілкуватись. Третя хвиля — впізнаваність моєї особистості.
Для багатьох я була представнею сконструйованого образу, але коли почали виходити інтерв’ю і подкасти, люди побачили мене з іншого боку і зрозуміли, що я кажу не тільки різкі, а й правдиві речі. Мені не соромно говорити про моє життя, навіть якщо воно не завжди було ідеальним. Зараз у суспільстві великий попит на щирість і відкритість, тому, мабуть, саме це і стало наступною хвилею мого росту.

Тобто, це такий терапевтичний пошук? Перетворення внутрішнього болю на контентний продукт, який може допомогти іншим?

Алла Волкова:  Я зрозуміла це нещодавно — що я такий персонаж, який допомагає іншим. Після концертів до мене часто підходили дівчата і дякували. Одна з історій, яка мене сильно зачепила, — це дівчина-волонтерка, яка подарувала мені шеврон. Вона сказала, що бореться з третьою стадією раку і вперше сміється після довгого часу. Я зрозуміла, що змогла подарувати комусь емоцію, окрім болю і суму.

Підходили й інші люди: дівчата, яких буліли в школі, або з проблемами з вагою. Вони дякували, що я даю їм підтримку. Хоч я сама не приймаю себе повністю, я все ще працюю із своїми комплексами, але для них мій шлях такий — референс.
Було багато історій, коли жінки, сміючись, дякували за підтримку в тяжкі часи.

Коли я розповіла історію про небезпечне побачення через додаток для знайомств, то навіть не очікувала, що вона стане такою резонансною. В Твіттері це викликало великий відгук: жінки підтримували мене, а в ТікТоці почався «перепис населення»: багато дівчат поділилися своїми історіями, про які ніколи не говорили. Вони дякували, що я розповіла це, тому що відчули, що вони не одні. Це було важливо — зрозуміти, що такі переживання мають інші люди.

Ви вже прийняли свій «Персонаж» з цією, можна сказати, місією?

Алла Волкова: Не можу сказати, що це моя місія, але приємно, що людям легше від моїх слів.
У моїй правді багато жінок бачать себе і отримують підтримку, якої раніше не було. Ми поступово стаємо свідомішими, розумнішими, але все ще є багато людей, чоловіків, які цькують і звинувачують. Жінки, бачачи це і не хочуть про це говорити. Але коли хоча б одна людина робить це публічно, це дає відчуття, що ти не одна.

Якщо хтось розмірковує, чи йти в стендап — йти?

Алла Волкова:  Так! По-перше, це гарна терапія. По-друге, непоганий спосіб заробітку, якщо розглядати це як професію.

Системність  —  це ключ! Як і в будь-якій творчості, монетизація залежить від постійності. Але дуже багато творчих людей, вони ж просто бувають ліниві.

З маркетингової точки зору конкуренція в стендапі невелика. Вона є, але якщо ти самобутня, цікава, не лінива — ти зможешь!

Підтримати Аллу Волкову візитом на концерт в «Палаці Спорту» можна за посиланням.

Текст: Юлія Броско.

Фото: Олена Чикильова, mamarazzi.in.