Гроші, гумор і гострі теми: Лоран Лаффіт про свою нову роль і життя в кіно

Французький актор Лоран Лафітт знову на великих екранах – цього разу в новій соціальній комедії «Пан або пропав», яка вже з 2 жовтня виходить у кінотеатрах України.

Відомий українському глядачеві за ролями у стрічках «Вона» та «Найбагатша жінка на планеті» з Ізабель Юппер, екранізації «Графа Монте-Крісто», Лаффіт тепер дивує у сатиричній історії про боротьбу класів, де багаті й бідні міняються місцями. Якщо ви пам’ятаєте культові «Паразити», то уявіть цю гостру тему в новому, комедійному ключі – саме такою є «Пан або пропав».

Прем’єра фільму відбулася на Каннському кінофестивалі і була зустрінута гучними оваціями. Саме там нам вдалося поспілкуватися з Лораном Лаффітом – ексклюзивно для української аудиторії.

Лоране, розкажіть про вашу роль у фільмі «Пан або пропав». Яким є ваш персонаж?

Я зіграв П’єра-Алена Фантена – художника та фотографа, який маніпулює багатою спадкоємицею. Мій персонаж дуже імпульсивний, театральний і навіть трохи карикатурний. Це дало мені можливість грати з легкістю і додати в роль певної театральності.

Які теми для вас були найважливішими у цьому фільмі?

Фільм зачіпає дуже цікаві соціальні теми. Особливо мене зачепила ідея про гроші і самотність. Як я казав у одному інтерв’ю, «гроші не існують, коли вони не є проблемою» – тобто, коли їх так багато, що ти навіть не задумуєшся про них. Але справжня розкіш – це розуміння, що гроші не вирішують твоє щастя, і що самотність залишається.

Як ви вважаєте, що ваш персонаж приносить у фільм?

Критики назвали мого героя «людиною, яка краде шоу». Я намагався додати легкості й театральності, щоб ця історія отримала особливий шарм. Це допомогло зробити соціальну тематику більш живою та доступною для глядача.

Ми зустрічаємося з вами під час Каннського кінофестивалю. Цьогоріч ви – ведучий церемоній. Ви перший чоловік у цій ролі за останні чотири роки. Відчуваєте особливу відповідальність?

Насправді, я навіть не знав про це. Думаю, це не має великого значення. Я вже вів церемонію дев’ять років тому, і, здається, наступного року після мене теж був чоловік. Але, ймовірно, організатори намагаються балансувати – між жінками й чоловіками. Хоча це я знаю з Google. А він, як відомо, бреше.

Чи готували якісь спеціальні жарти для відкриття або закриття фестивалю?

Я не ставив собі за мету бути обов’язково смішним. Коли писав свою промову, мені хотілося бути щирим і говорити про час, у якому ми живемо. Не надто серйозно чи пафосно – але з відчуттям реальності.

Про що найчастіше жартують французькі актори й режисери? А про що – ніколи?

Це дуже залежить від людини. У нас усі дуже різні. І загалом сьогодні жарти – слизька тема. Їх можуть неправильно зрозуміти. Особливо в Каннах, де така різноманітна міжнародна публіка. Гумор – не універсальна мова.

Чий гумор вам ближчий?

У Франції я дуже люблю Жюльєна Фанту (Також відомий під сценічним ім’ям Patachtouille, – французький артист кабаре. Знімався у фільмі Les Crevettes pailletées (2019). – Прим.ред.). Він один із тих, хто упродовж останніх 20 років наважувався розширювати межі дозволеного в комедії. А серед американців — звісно, Вуді Аллен і брати Коени. Аллен – геній діалогу, його фільми я обожнюю. А Коени – це ще й соціальне кіно. Обоє – головні референси для мене.

Цьогоріч почесну «Золоту пальмову гілку» отримав Роберт Де Ніро. А кому б ви самі її вручили?

Саме йому. Це ідеальний вибір. Хто ще заслужив її більше? Його творчість надихала багатьох акторів мого покоління. А ще – Леонардо ДіКапріо. Він блискучий. І те, що йому довелося чекати на «Оскар» 30 років – було абсолютно несправедливо.

Вас легко розсмішити? Хто змусив вас сміяти останнім часом?

О, Дональд Трамп – постійно. Він такий гротескний, що іноді сміх – єдиний спосіб не з’їхати з глузду. Смех допомагає впоратись зі страхом. Але загалом я намагаюсь сміятись щодня. Часто вигадую щось смішне сам. Іноді, мабуть, це стомлює інших – але я не можу інакше.

Ви грали з Ізабель Юппер у фільмі «Найбагатша дівчина у світі». У вас були інсайдерські жарти?

Так, це була дуже смішна зйомка. Мій герой – гучний, надмірний, експресивний. Вона – тиха буржуазна пані. Тож нам обом було весело – ми постійно сміялися на майданчику.

Ви кажете, що не любите дивитись старі фото й відео. А якщо б треба було залишити тільки одне відео у вашому телефоні – що б це було?

Можливо, це буде привід позбутись усього. Я не люблю переглядати минуле. Це здається мені трохи… морбідним. Я або в теперішньому, або думаю про майбутнє. Навіть у відпустці я не знімаю, я просто живу.

Чи любите ви, коли жартують жінки?

Звісно! Якщо жарт дотепний – мені байдуже, хто його сказав. Але жінки, без сумніву, мають що сказати. Я просто не мислю категоріями «чоловік – жінка». Це не про стать, а про якість гумору.

Що в житті здається вам жартом Бога?

Я в нього не вірю. Для мене все – випадковість. Іноді це смішно, іноді трагічно, іноді – і те, й інше. Можливо, найкращий жарт Бога – у тому, що його не існує.

А якби номер Бога у вас був у телефоні – що б ви йому сказали?

Я б попросив його перестати ставити автовідповідач. І нарешті взяти слухавку.

Фото: надані пресслужбою