Чи фемінізм живий: що означає бути жінкою у 2025 році

Чи варто діяти активно або відступити, бути “дівчиною-босом” чи “традиційною дружиною”, шукати свободу чи контроль?

Фото: Sierra Koder / Unsplash

“Що ви думаєте про стан фемінізму сьогодні?”

“Що ви думаєте про стан фемінізму сьогодні?” – це питання я поставила десяти відомим австралійським жінкам, коли працювала над цим матеріалом, сподіваючись почути їхні думки про те, як розвивається або, можливо, відступає жіночий рух.

Я хотіла дізнатися, що вони думають про “традиційних дружин” і “фемцелів” (жінок-інцелів), про відверті обкладинки Сабріни Карпентер і про антиутопічні заборони абортів. Але відповіло дуже мало. Тиша в моїй поштовій скриньці була оглушливою.

Це дивувало, адже це саме ті жінки – активістки, письменниці, коментаторки, які зазвичай не соромляться ділитися своїми гучними поглядами. Можливо, подумала я, це відображає те навантаження, яке жінки несуть у 2025 році, їхні 720 непрочитаних листів, нескінченні жонглювання справами та брак енергії для ще однієї великої дискусії.

Фемінізм 10 років тому

Фото: Becca Tapert / Unsplash

Якби я поставила це питання десять років тому, впевнена, що була б завалена відповідями. Тоді фемінізм був на вустах у всіх.

Нігерійська письменниця Чімаманда Нґозі Адічі виступила з легендарним TED-током “Ми всі маємо бути феміністами”, який переглянули мільйони людей, а кожен 16-річний школяр у Швеції отримав її книжку з тією ж назвою.

Бейонсе використала уривки з цієї промови у своїй пісні “Flawless” і виконала її на Video Music Awards перед величезною світловою вивіскою FEMINIST.

“Наступного разу, коли чоловік запитає, що Бейонсе зробила для фемінізму, я посаджу його в крісло і змушу дивитися цей виступ 24 години поспіль”, – писали у Twitter ще до того, як Ілон Маск перетворив платформу на мізогінний хаос.

Невдовзі Dior призначили Марію Грацію К’юрі першою жінкою-креативною директоркою, яка показала на подіумі футболки зі слоганом “The Future is Female” – “Майбутнє за жінками”.

Корпоративний капіталізм теж підключився: Шеріл Сендберґ із Facebook закликала жінок “пробивати власні скляні стелі”, а засновниця Nasty Gal Софія Аморузо започаткувала культуру #girlboss, обіцяючи рожево-глянцевий успіх амбітним дівчатам.

Фемінізм був усюди – комерціалізований, блискучий, але всеохопний. Це було ознакою сили й значущості жіночого руху, частиною якої хотілося бути.

Як розвивався фемінізм

На знімку – перше журі присяжних, складене виключно з жінок у Каліфорнії. Фотоагентство Bain News Service, 1911 рік. Фото: Library of Congress / Unsplash

Фемінізм – просте, але водночас складне слово. У своїй суті це – прагнення рівних прав для жінок і чоловіків, або, як написала письменниця bell hooks у 1984 році:

“Фемінізм – це рух, спрямований на припинення сексизму, експлуатації та гноблення”.

У Західному світі фемінізм розвивався хвилями:

Перша хвиля у середині 19 століття боролася за виборчі права.
Друга – за репродуктивну свободу, рівність на роботі та звільнення від домашніх обмежень.
Третя хвиля була більш гнівною, більш самосвідомою, наголошувала на інтерсекційності й сексуальній позитивності.
Четверта хвиля з’явилася близько 2013 року й виросла з інтернет-активізму, що об’єднав мільйони на жіночих маршах у січні 2017 року проти Президента США Дональда Трампа, який був звинувачений у домаганнях, і пізніше того ж року – під час руху #MeToo на підтримку тих, хто пережив сексуальне насильство.

Зміна настрою

Фото: Gayatri Malhotra / Unsplash

Та відтоді настрій змінився – настільки різко, що аж запаморочливо. “Діяти активно” замінилося на “відступитися”, бо ігнорувало системні бар’єри й часто приводило не до керівних посад, а до емоційного вигорання. Культура #girlboss згодом була скасована за фальшивий прогресивізм.

Її місце зайняв рух “традиційних дружин”, який оспівує жіночу домашність, покору та сукні у сільському романтичному стилі. У червні на консервативному жіночому з’їзді в Техасі відвідувачки носили значки з надписами “Моя улюблена пора року – це занепад фемінізму”, а інфлюенсерка з руху MAGA закликала:

“Менше вигорання – більше дітей. Менше фемінізму – більше жіночності”.

Тим часом найгучнішим проявом “зіркового фемінізму” у 2025 році став показовий космічний політ Blue Origin NS-31, де команда Джеффа Безоса з ідеально причепурених жінок, за словами Кеті Перрі, “додала трохи дупи (ass) в слово астронавт (astronaut)”.

Команда Blue Origin NS-31. Фото: Instagram / Blue Origin

Включення попзірки до повністю жіночого екіпажу виглядало дивним, зважаючи на те, що на початку 2010-х Перрі відмовлялася від фемінізму. Зрештою вона визнала:

“Раніше я не зовсім розуміла, що це слово означає, а тепер розумію. Воно просто значить, що я люблю себе як жінку й також люблю чоловіків”.

Отже, схоже, вона досі не розуміє, що це означає.

Що ще важливіше, попри глобальне піднесення жіночого руху наприкінці 2010-х, скасування рішення Roe v. Wade (знакове рішення Верховного суду США 1973 року, яке гарантувало право на аборт на федеральному рівні) у 2022 році поклало край десятиліттям федерального захисту репродуктивної свободи в Америці. На момент написання цього матеріалу у 20 штатах США аборти заборонені або суттєво обмежені. А ультраправі та популістські політики по всьому світу намагаються наслідувати цей приклад.

“Чи відмовляються люди від фемінізму у 2025 році?” — запитувала аналітична стаття видання SBS у березні.

Чи відмовляються люди від фемінізму у 2025 році?

Фото: Arièle Bonte / Unsplash

Питання справедливе: роки гучних маршів і знаменитих амбасадорок не привели до справжньої рівності.

Австралійки в середньому заробляють на $28,425 менше, ніж чоловіки (78 центів проти долара). Займають лише 1 із 12 CEO-позицій у великих компаніях. Виконують більшу частину неоплачуваної доглядової праці й мають на 25% менше пенсійних накопичень. Водночас рівень гендерного насильства лише зростає.

Згідно з опитуванням, проведеним дослідницькою компанією Ipsos, 43% австралійців (серед них 51% чоловіків і 35% жінок) вважають, що у країні рівність між жінками й чоловіками вже досягнута достатньо.

У 2019 році цю саму думку поділяли лише 31% австралійців. Але фемінізм завжди рухався по колу: періоди протестів і прогресивної політики неминуче змінювалися зворотною хвилею спротиву.

У 1980-х, у добу масового консерватизму, редакторки феміністичного журналу Ms. зізнавалися, що навіть вони часом уникали вживати “F-слово” (“фемінізм”). У 1998 році Time вийшов із обкладинкою під заголовком “Чи мертвий фемінізм?”. Було б цікаво з’ясувати, чи були ті редактори чоловіками. І наскільки крихкою була їхня мужність, адже фемінізм не існує у вакуумі.

Криза маскулінності

Фото: King Lip / Unsplash

Сьогодні на тлі зростання рівня чоловічої самотності та самогубств, розгортається криза маскулінності. Це масштабна проблема, від якої ніхто не виграє. Хоча й поширена спокуса звинувачувати в усьому фемінізм лише відволікає від справжніх причин.

Чоловікам важко будувати близькі дружні стосунки? – Винен фемінізм.

Побачення перетворилися на катастрофу? – Фемінізм.

Низька народжуваність? – Знову фемінізм.

Зникають робітничі професії? – Та це ж ті кляті феміністки!

У вже згаданому опитуванні 52% австралійських чоловіків (і 27% жінок) заявили, що, на їхню думку, від чоловіків очікують занадто багато у справі підтримки гендерної рівності.

І саме в цьому суть нинішньої розмови: у час, коли гендерні норми змінюються, яку роль мають відігравати чоловік і жінка вдома (у гетеросексуальних стосунках) і на роботі?

Жінки покоління міленіалів і покоління Z виросли з переконанням, що можуть підкорити світ. І, більше ніж будь-яке покоління до них, справді отримали можливість бути фінансово незалежними.

Жінки і чоловіки

Фото: Angelo Moleele / Unsplash

Але поки дівчатам із дитинства показували образи успішних жінок у ділових костюмах, хлопцям не пропонували надихаючих прикладів татусів-домогосподарів. Так утворилася прогалина, яку ніхто досі не знає, як заповнити. Саме тому одні жінки взагалі відмовляються від материнства, тоді як інші свідомо повертаються до традиційних домашніх ролей. Теми, що викликає безкінечне захоплення, насмішки й суперечки.

Та такі суперечки не завжди йдуть нам на користь. Сучасна модель фемінізму далека від досконалості. Вона часто віддає перевагу привілейованим голосам і бракує справжньої інтерсекційності. Але його головна мета – досягнення гендерної рівності – нерідко губиться у нескінченному аналізі й прискіпуванні.

Інакше кажучи: 3421 аналітична колонка чи TikTok про те, чи нова обкладинка альбому Сабріни Карпентер є принизливою, провокативною чи просто сексуальною. А ще – реальність, у якій будь-яку публічну феміністку рано чи пізно “спалюють на вогнищі” соцмереж за найменшу помилку.

Швидкий перегляд інтернету сьогодні видає заголовки на кшталт: “Моє феміністичне почуття провини через лазерну епіляцію” чи “Я жахлива феміністка, якщо обожнюю Oasis?”
Саморефлексія – це шляхетна й важлива риса, але ці приклади показують, наскільки жінки потопають у почутті провини.

Уявіть, якби чоловіки так само прискіпливо аналізували себе: “Чи сприяю я сексуальному насильству, якщо слухаю Дрейка?” або “Моя улюблена відеогра закріплює жорсткі чоловічі стереотипи… чи можу я все ще грати в неї?”

У нас є рух

Фото: Gabriel / Unsplash

І все ж жінкам варто зупинитися й згадати головне – у нас є рух. Хоча гендерні розриви майже за всіма показниками досі працюють на користь чоловіків, у справі фемінізму жінки беззаперечно випереджають чоловіків. Це боротьба, що триває століттями, завдяки якій ми піднялися, змінили світ і поліпшили власне життя, не завдаючи нікому шкоди й не проливаючи крові.

Прогрес може здаватися повільним, але він відбувається. Відтоді, як цей журнал з’явився у 1995 році:

частка жінок у федеральному парламенті Австралії зросла з 9,5% до 46%;
понад половину випускників університетів по всій країні тепер становлять жінки;
запроваджено оплачувану відпустку по догляду за дитиною та відпустку через домашнє насильство;
реформа законодавства про згоду посилює захист від сексуального насильства;
відвідуваність жіночих спортивних подій і медійне висвітлення зросли — з, умовно кажучи, нуля до рекордних показників.

І це зробили ми. Як сказала британська феміністка Кейтлін Моран:

“Фемінізм у найкращому вигляді – це свобода. Коли пам’ятаєш, що не можна недооцінювати важливість того, щоб прогрес, серед іншого, ще й веселий. Це простір, де жінки можуть почуватися розслаблено й спокійно, відчувати надію всім своїм єством. Коли вони настільки пов’язані між собою, що іноді можуть просто підійти до незнайомки у вагоні поїзда о десятій ранку у вівторок і з радістю вигукнути, що щойно відкрили ще одну неймовірну річ у тому, щоб бути жінкою”.

Я не тримаю зла на тих жінок, які відмовилися дати коментар для цієї статті. Світ палає, дискусії не припиняються, і феміністкам теж потрібен перепочинок. Хоча, якщо чесно, моє запитання потребувало лише відповіді з шести слів: