Грета Лі про свою роль у фільмі «Трон:АРЕС», штучний інтелект і кінематограф майбутнього

Американська акторка Грета Лі, відома за ролями у серіалах «Ранкове шоу» та «Минулі життя», стала обличчям фільму «Трон: Арес» — нового розділу культової кінофраншизи про світ штучного інтелекту. В ексклюзивному інтерв’ю вона розповідає про досвід зйомок, співпрацю з Джаредом Лето, виклики жанру екшен і те, як роль у «Троні» змінила її ставлення до технологій.

Розкажіть про ваше знайомства з кіновсесвітом «Трон».

«Трон» старший за мене. Перший фільм вийшов за рік до мого народження (усміхається). Спочатку я познайомилася з другою частиною – «Трон: Спадок». Та перед зйомками третього фільму «Трон: Арес» була вже справжньою фанаткою і добре розуміла, чому це кіно витримало перевірку часом та який суттєвий вплив має на аудиторію. Сидіти зараз тут і усвідомлювати, що я є частиною кіновсесвіту, історія якого налічує вже понад сорок років, є особливим досвідом.

Нещодавно ви також знялися у драматичному серіалі «Ранкове шоу». Як відрізнявся цей досвід від зйомок у «Троні»?

Це абсолютно різний досвід. Я б назвала свою роль у «Ранковому шоу» інтелектуальною, і основна робота була побудована на великій кількості тексту та глибоких діалогах. Ніколи в житті до «Трону» я не знімалася в жанрі екшен, де довелося б стільки бігати і так швидко говорити (сміється). Зрештою в процесі зйомок я закохалася в цей жанр та, зізнаюся, не обійшлося без серйозних викликів.

Як роль у цьому кіно змінила ваше ставлення до світу діджитал-технологій та чи збагатила ваші уявлення про нього?

Мені здається, що ніхто не здатен опанувати технології до кінця, адже розвиток відбувається щохвилини. Я б навіть сказала, що ситуація загострюється. Як людину мене іноді  хвилює незнання складних новітніх технологій, і я мала певні побоювання з цього приводу, беручись за роботу над фільмом.

Та під час підготовки відбулося моє знайомство з неймовірною науковицею Фей-Фей Лі, відомою новаторкою у сфері штучною інтелекту та засновницею ImageNet, яке перевернуло моє уявлення про цей світ.

Мені пощастило не лише побачити надзвичайний розум докторки Лі, а й пізнати її як людину, що викликало глибоку повагу та вдячність до неї. Щиро кажучи, тепер я дивлюся на штучний інтелект більш оптимістично, перш за все, з точки зору того, як він може служити людям.

Головною ідеєю фільму «Трон: Арес» є ідея про те, що штучний інтелект має бути людиноцентричним. Це і є головним переконанням докторки Лі та моєї героїні.

Як ви ставитеся до ідеї, що у майбутньому кіно може створюватися та продюсуватися майже повністю штучним інтелектом?

Поки що я не виступала у ролі режисерки чи продюсерки, тож буду судити про це як акторка. На цей момент ми вже бачили перші спроби представити акторів на основі штучного інтелекту. Щиро кажучи, мені подобається бути акторкою-людиною і, якщо можна, я б хотіла лишитися такою (сміється).

У моїй роботі є так багато переваг, які б я хотіла відчувати надалі! На мій погляд, людяність лежить в основі головної ідеї кіно, а саме відчуття єднання людей, які б ніколи не мали змоги об’єднатися без кіно. На даний момент я не можу уявити кінематограф без участі людей з тією пристрастю та людяністю, які ми вкладаємо у процес створення фільмів. Уявлення про світ кінематографу у майбутньому без участі людини викликають у мене сумніви та тривогу.

Після ролі у такому високотехнологічному кіно як «Трон: Арес», що здається вам важливішим – фізичне тіло чи цифровий образ героїв фільму?

Наш фільм показує, наскільки сильно переплітається реальний світ із цифровим, більш того це наближена картина нашого майбутнього через якихось п’ятдесят років. Та попри весь фокус на високих технологіях і показ їх неймовірних можливостей, «Трон: Арес» перш за все про те, що ми маємо відстоювати людські цінності – любов, доброту та єдність, про які іноді забуваємо, занурюючись у цифровий світ. І саме це пріоритет моєї героїні Єви.

Костюми у кіно завжди «говорять», а кіновсесвіт «Трон» відомий своїм неповторним візуальним рядом – від одягу до неону. Чи хотілося вам «вкрасти» якусь деталь гардеробу вашої героїні?

Я хотіла «вкрасти» неонний костюм, звісно! (усміхається) Навіть неможливо висловити, наскільки цей костюм вражаючий. Він сам як окремий всесвіт:  усі вогники, усі деталі на ньому справжні! Його вага вже не та, що мали костюми у 1982 році. Усі розписи замінені на обладнання, і дивлячись на нього неможливо зрозуміти, наскільки він насправді важкий.

Коли ми вдягли свої костюми, то зрозуміли, що майже не можемо ходити, хоча нашим героям довелося дуже багато рухатися. Мені пощастило носити його під час знімань не так багато, як це робили Джаред Лето і Джоді Тернер, та я не уявляю, як вони впоралися. Костюми фільму «Трон: Арес», а також наші спроби «вижити» у цих костюмах гідні окремого фільму (сміється).

Фото: The Walt Disney Studios