
Marie Claire питає: режисер і креативний продюсер Герман Нєнов
Знайомимося ближче.
Ваша улюблена книжка?
У мене немає однієї улюбленої книжки — як і одного улюбленого фільму чи речі. Я людина настрою й натхнення. Те, що я читаю, дивлюсь чи слухаю, залежить від мого емоційного стану або професійних потреб. Тому мені складно виокремити щось одне.
Серед книжок, які справили на мене велике враження: Біблія, «Тигролови» Івана Багряного і «Тріумфальна арка» Ремарка.
Біблія для мене — особлива книга, вона налаштовує струни душі на правильну тональність і нагадує про головні цінності навіть тоді, коли складно. «Тигролови» стали тією книжкою, після якої я по-справжньому закохався в українську літературу. А «Тріумфальна арка» — це історія, повна сенсів і метафор, які дивовижно резонують із сьогоденням.
Ваш улюблений фільм?
Як і з книжками, у мене немає одного улюбленого фільму. Кіномистецтво — це частина моєї професії, тому я дивлюсь дуже різні стрічки: і для натхнення, і для відпочинку.
Серед режисерів, яких люблю, — Федеріко Фелліні, Денні Бойл, Вес Андерсон, Джеймс Кемерон, Гільєрмо дель Торо.
Якщо говорити про конкретні фільми — це «Вбивці квіткової повні», «Мільйонер із нетрів» і «Готель Гранд Будапешт».
Але, зізнаюсь, іноді люблю подивитись кіно з примітивним сюжетом, бо тільки при перегляді таких фільмів я можу відключити мозок і не аналізувати.
Ваша коронна страва? Якщо можете, поділіться рецептом.
Я майже не готую — по-перше, просто не маю на це часу. По-друге, я можу готувати тільки для когось, для себе мені лінь. Бо поки все зробиш — уже й не хочеться їсти.
Але є одна особлива традиція: у недільні ранки я намагаюся приготувати шакшуку. Це мій авторський рецепт, який нагадує мені про дім, про Одесу. Така собі яєчня зі смачнезними одеськими помідорами.
Ваше місце сили (в Україні або за кордоном)?
Моє місце сили — це мій дім, моя країна. Мене надихають місця, пов’язані з різними періодами мого життя, вони є моїм фундаментом. Я дуже люблю Київ і Одесу. У мене немає якогось одного особливого місця: коли хочу надихнутися, я просто гуляю містом.
У Києві я найбільше люблю район Золотих воріт. Іронічно, але колись він асоціювався в мене з розчаруванням — саме там знаходиться університет Карпенка-Карого, куди я не вступив і повернувся додому під Одесу зі сльозами. Тоді мені здавалося, що Київ назавжди залишиться для мене болючим спогадом. Але сталося навпаки — саме цей район згодом став для мене місцем комфорту, спокою й натхнення.

Також люблю район Європейської площі, мене надихає Софія Київська. Коли хочу відновити внутрішню рівновагу, я відвідую храми й монастирі Києва. Там я отримую духовні сили і щоразу захоплююся красою розписів. Нещодавно відкрив для себе Звіринецький монастир на Печерську — це водночас потужне енергетичне місце й справжній витвір мистецтва, особливо його оздоблення.
А Одесу я люблю за її контрасти — поєднання блиску в центрі та легкого одеського безладу в спальних районах. Це місто має особливий характер, який мене надихає. З Одесою пов’язано багато дитячих спогадів: Потьомкінські сходи, прогулянки центральними вуличками, ресторани на Грецькій, лунапарк, поїздки з мамою на «7-й кілометр», коли вона збирала мене до школи. Це все — частина моєї історії.
Ваші улюблені речі в гардеробі?
Я шопоголік — мені не можна робити фотосесії, бо потім я викуповую більшість образів. І в магазин мені теж краще не заходити! Раніше я мав просто патологічну потребу купувати все підряд, але за останній рік майже нічого не купую — хочу нарешті поносити все, що колись накупив. Деякі речі досі з бирками! Тепер роблю покупки дуже вибірково. Але напевно, найбільше люблю тренчі й різні пальта.

Пісня, яку зараз слухаєте найчастіше?
Це пісня Let’s Get Loud у виконанні Дженніфер Лопес.
За ким стежите в Instagram чи в інших соцмережах? Чому саме за цими сторінками?
Переважно я стежу за модними будинками й брендами одягу, архітекторами, відомими скульпторами та графічними дизайнерами.
Людина, яка є для вас взірцем (наш сучасник або історична постать)?
Для мене справжнім прикладом завжди була моя мама. Серед відомих людей я не маю кумирів — волію надихатися, а не ідеалізувати.
Що вас зараз надихає та надає вам сили?
Мене надихають люди. Ті, хто, що б не сталося, піднімаються після падінь і йдуть далі. Але загалом мене надихає все навколо — будь-який колір, рух чи людина можуть стати джерелом натхнення.

Ваш найважливіший життєвий урок?
Мій найважливіший урок в житті — це повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Це надзвичайний урок того, як важливо цінувати все, що ти маєш. І якою ґрунтовною не здавалася б ілюзія твого ідеального й успішного світу, все може зруйнуватися в один момент.
Фото: особистий архів
Більше від
- Чи вміють дорослі грати: Barbie, Hot Wheels та інші іграшки, які ви захочете подарувати собі та рідним
- «Я вірю, що музика — це терапія»: інтерв’ю з ведучою Music Box Валерією Шатською
- Свято науки в Києві. Премія L’Oréal – UNESCO всьоме відзначила трьох видатних українських науковиць
- Від першого відгуку до сили впливу. Історії учасниць Naprobu про розвиток, довіру та натхнення
- Чоловік говорить: співак Дмитро Каднай