Щоденник зі знімального майданчика: Наталка Денисенко про сцени в крижаному морі, акторські ритуали та особливу хімію з командою

Фільм «Коли ти вийдеш заміж» став неймовірним проєктом для українського кіно: касовим, яскравим і надзвичайно емоційним. Його успіх надихнув творців продовжити історію, зібрати команду і повернутися у світ героїв, яких полюбили глядачі. Продовження мало стати не менш дивовижним і щирим, з новими пригодами та драматичними моментами.

Для Наталки Денисенко зйомки другої частини — «Коли ти розлучишся» — стали справжнім життєвим досвідом. У своєму щоденнику зі знімального майданчика акторка розповідає про ранкові ритуали, екстремальні сцени в холодному морі та особливу хімію з командою, яка стала для неї справжньою родиною. Це історія про творчість, дружбу, відданість і маленькі моменти радості, які роблять кожен день на майданчику незабутнім.

Команда фільму «Коли ти розлучишся»

Наталко, як починається твій типовий день на зйомках у Болгарії? Є якийсь ритуал або звичка, без якої не починаєш роботу?

Найголовніша драма болгарських зйомок — це ранкові підйоми щодня о 4:30–5:00. Сонце ще навіть не думає сходити, а ти вже маєш вставати й збиратися в повній темряві — це для мене було найважче. Я намагалася з вечора максимально підготуватися: помити голову, зробити догляд за шкірою, щоб вранці лише вмитися, почистити зуби й вийти.

Для мене й моєї партнерки Тоні Хижняк такі підйоми стали справжнім випробуванням. Особливо для Тоні, бо вона страшенно не любить прокидатися рано. Але мені трохи легше: організм якось адаптувався — без набряків, без «сонного» обличчя. А от деякі колеги вставали ще раніше, о четвертій чи навіть о пів на четверту, щоб зробити процедури для обличчя. Я дивлюся у сториз, Настя Цимбалару вже стрибає о четвертій ранку! Я їй кажу: «Ти що, здуріла? Звідки сили?». А вона: «Якщо не пострибаю, то не зможу ввійти в кадр, буду набрякла». Тому, мені, можна сказати, пощастило. Мій ранковий ритуал дуже простий: вмитися, почистити зуби, усміхнутися собі в дзеркало й піти на знімальний майданчик.

Коли ми переїхали на другу локацію, мої вікна виходили просто на світанок. І навіть у вихідні, коли можна було поспати, я прокидалася разом із сонцем — воно підіймалося просто з моря. Це було щось неймовірне. Така краса, що навіть сном пожертвувати не шкода. Я вставала на кілька хвилин, щоб просто подивитися, а потім знову лягала спати. Попри втому, у цих ранках була своя романтика, щось дуже живе й прекрасне.

Наталка Денисенко

Яка атмосфера панує зранку серед акторів і знімальної команди? Чи є у вас особливі ритуали для того, щоб день пройшов продуктивно та без вигорання?

Коли актор приїжджає на майданчик, все вже кипить. Дівчата з команди, як маленькі бджілки: косметика розкладена, костюми напрасовані, гримерки сяють чистотою. Вони завжди приїжджають раніше за нас, і коли ти заходиш у цю живу, робочу атмосферу, відразу відчуваєш: день почався. Сідаєш у крісло на грим, асистент приносить каву, бутерброди, сніданок і ти розумієш: «Так, пора прокидатися, всі вже працюють, отже, треба й собі вмикатися». Це дуже мотивує.

А ще зранку завжди з’являвся Олексій Комаровський. Не на майданчику, а саме в гримерці, вже з усмішкою, з якоюсь неймовірною енергією. Льоша — мій друг, моя любов і людина, на яку я справді рівняюся. Він із тих, хто, навіть коли йому важко, все одно робить так, щоб навколо було добре. Його позитив буквально заразливий. Він заходить і каже: «Ну що, сьогодні складні сцени, але ми впораємось!», і ти вже не можеш не вірити в це.

Тоня Хижняк, Олексій Комаровський, Наталка Денисенко

Мені здається, що саме він відповідав у нас за «антивигорання». Коли всі втомлені, він знаходив сили пожартувати, підбадьорити, зарядити. А під час перерви просто міг заснути прямо там, і я дивилася на нього з думкою: «Оце справжній лідер. Людина, яка тримає всю команду». Хотілося робити все максимально добре просто заради нього, бо бачила, скільки він вкладає себе в цей процес.

Яка сцена за ці дні вразила тебе найбільше – технічно й емоційно, чи просто через атмосферу на майданчику?

Напевно, найбільше мені запам’яталася драматична сцена на морі під час негоди. Хоча спочатку планували зовсім інше — романтичну сцену на березі. Не хочу спойлерити, але зранку ми прокинулися о п’ятій, а за вікном — злива, грім, прогноз показує дощ на весь день. Чекати можливості не було: нам сказали «даємо дві години», потім ще дві, а тоді вже викликають на майданчик. Асистентка каже: «Зніматимемо інші сцени».

І от виходить Олексій Комаровський, ще з п’ятої ранку на ногах, але як завжди усміхнений: «Сьогодні буде інша сцена. І вона буде класна!», — каже. Ми швидко перебудовуємося, за кілька хвилин вивчаємо новий текст, і вже стоїмо в морі. Просто в одязі, під дощем, серед хвиль. Попереднього дня ми купалися в холодній воді, але цього разу було досить комфортно — нас врятували гідрокостюми.

Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Море вирувало, хвилі билися, дощ сипав, і все це тільки додавало емоцій. Атмосфера була така, що здавалося, ніби сама природа грає з нами в одному кадрі. Це була дуже сильна сцена — момент, коли здається, що все втрачено. Але водночас у цьому дні було стільки драйву, натхнення й командної ейфорії: ми все одно знімаємо, ми робимо це, попри стихію.

Ми з Тонею потім говорили, що це був один із найнеймовірніших днів. Сцена свята і радості, яку перенесли через негоду, зрештою вийшла ще красивішою. Все якось само склалося в ідеальну кінематографічну історію.

Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Ти купалась в холодному морі. Як ти впоралася взагалі з цим випробуванням?

Більше скажу, я купалася хвора. На другий день зйомок у мене була температура під 38, лежала в номері, плакала й писала Льоші: «Я захворіла, не знаю, що робити, я всіх підвела». А він мені спокійно відповів: «Не хвилюйся, все буде добре».

Мені могли дати сильні ліки, але я принципово не п’ю нічого «важкого». Лікувалася натурально: бадами, чаєм. Один день був справді пекельним — і фізично, і морально. Але наступного вже стало трохи легше, температура спала, горло відпустило, і саме тоді ми знімали сцену в морі.

Наталка Денисенко, Тоня Хижняк

Було навіть смішно, бо нам шили сценічні костюми просто поверх гідрокостюмів: товсті колготки, костюми — все це зверху. У воді, звісно, цього не видно, але занурюватися було непросто. Гідрокостюм виштовхує тебе, ти намагаєшся пірнути, а він не дає!

У сцені мені ще треба було трохи «топити» Тоню, а потім самій пірнати — ми обидві сміялися, бо це виглядало кумедно. Було важко, холодно, але водночас страшенно цікаво. Такого поєднання дискомфорту, адреналіну й кайфу від процесу у мене ще не було. Це той досвід, який точно варто записати в окремий розділ своєї акторської історії.

За час зйомок ви змінили чимало локацій — що найбільше запам’яталося та сподобалося на кожній з них?

Перша локація — це Несебр. Дуже гарне місто, особливо його стара частина: вузенькі вулички, море, кам’яні будиночки, затишна атмосфера. Ми часто там гуляли після зйомок. Знімали в одному чудовому ресторанчику біля яхтової станції, просто при вході до старого міста. Неймовірно мальовниче місце. Саме там стояли й наші акторські вагончики. Хоча зйомки були у жовтні, коли вже не сезон і багато що не працює, атмосфера залишалася дуже приємною.

Наталка Денисенко

А от друга локація — це любов з першого погляду. Созополь, готель Anel. Ми просто мали там жити, але коли приїхали, я була в захваті. Хто знає, той розуміє, що фільм «Коли ти вийдеш заміж» — це історія про мистецтво, і моя героїня Ксенія — мистецтвознавиця. І тут ідеальний збіг: готель виявився артпростором. Вся територія всіяна скульптурами, у кожному номері висять картини, написані маслом. У моєму номері були три такі роботи, а з вікна просто на світанку сходило сонце. Настільки гарно, що я навіть викладала це в Instagram.

Коли спускаєшся до моря, бачиш скелясте узбережжя, а між камінням — бронзові скульптури. Це виглядало як справжній живий музей просто неба. Там я робила свої ранкові практики, фотографувалася з нашою українською фотографкою, яка живе в Болгарії. Це місце було для мене дуже особливим і тілесно, і духовно. Ми жили там найдовше, і, чесно, я не забуду цей готель ніколи.

Созополь, Болгарія. Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Остання локація теж була прекрасна — виноградники у горах, північ країни. Там не було моря, але був гарний замок і поля винограду, що тягнуться до горизонту. Я ніколи раніше не бувала на виноробнях, тому це було щось нове й неймовірно красиве.

Виноградники у горах. Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Але все ж друга локація лишиться в серці назавжди. Вона була най-най.

З ким з акторів чи команди у тебе склалася особлива хімія у кадрі?

Я вже кілька разів згадувала Олексія Комаровського — і це невипадково. У нас справді дуже особливий зв’язок. Навіть мій астролог казав, що все, що ми робитимемо разом, приречене на успіх, бо в нас сильний творчий тандем. І я це відчуваю кожного разу на майданчику.

Льоша — той, хто вміє мотивувати, підтримати, задати правильний настрій команді. Він завжди у стані «давайте робити», навіть коли складно. Був момент, коли ми трохи посварилися через мої емоції. Але вже за п’ять хвилин він підійшов і я попросила вибачення. Ми обоє дуже темпераментні, тому такі спалахи іноді трапляються. Але головне, що між нами абсолютна довіра. Льоша може просто щось сказати, глянути і я вже розумію, як грати. З ним хочеться робити все на максимум: хоч у крижане море пірнати, хоч із яхти стрибати, якщо треба для кадру.

Олексій Комаровський, Наталка Денисенко

Звичайно, з Тонею Хижняк у мене теж особливий зв’язок. Вона моя головна партнерка в цьому проєкті, і в нас найбільше спільних сцен. Тоня — дуже тонка, глибока людина, з власним баченням і відчуттям процесу. Їй важливо знайти спільну енергію з режисером, з партнерами, і тоді вона розкривається на повну. Я її прекрасно розумію і дуже люблю. Ми відчуваємо одна одну без слів.

І, звісно, Тарас! Це мій братик, моя любов. Іноді з ним важко грати, бо ми постійно дуркуємо, як діти. Нам наче по п’ять років. Він може легко мене розсмішити просто під час дублів. Але саме він — душа компанії. Якщо є Тарас, то є сміх, жарти, енергія. А коли він їхав на кілька днів, ми всі сумували: «Блін, нема Тараса — нема свята».

Команда фільму «Коли ти розлучишся»

Це всі особливі для мене люди. Кожен по-своєму дорогий, і саме завдяки цій хімії між нами народжується справжнє кіно.

Є якийсь момент за кадром, який хотілося б запам’ятати назавжди? Щось смішне, тепле чи дуже по-людськи справжнє?

Так, є один момент, який я, мабуть, запам’ятаю назавжди. Ми з Тонею тоді знімали дуже складну сцену — я була хвора, вода крижана, гідрокостюми мокрі, важкі, доводилося занурюватися знову і знову. Це було на межі фізичних сил.

І коли нарешті закінчили, нас почали гріти. Принесли тазик з гарячою водою, ми сиділи, закутані в рушники, з мокрими головами, ноги у тазику, і просто сміялися. Тоня тоді сказала: «Уяви, люди дивитимуться цю сцену і навіть не здогадаються, що ми пережили, щоб її зіграти». Це було важко, виснажливо, але щасливо. Саме такі моменти нагадують, за що ти любиш цю професію.

Тоня Хижняк, Наталка Денисенко

У своєму Instagram ти часто говориш про вашу знімальну родину. Що означає для тебе це поняття?

Це коли між людьми з’являється щось набагато більше, ніж просто робота. Це не колеги, з якими ти відпрацював зміну й розійшовся. Це ті, хто бачить тебе справжньою — з настроями, втомою, сміхом, страхами. Хто відчуває, коли тобі треба слово підтримки, і просто мовчить поруч, коли треба тиша.

Такі люди стають частиною твого життя. Ти звикаєш до них, до їхніх жартів, до дрібниць, і вже не уявляєш зйомок без них. Оце і є справжня родина.

Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Що найбільше здивувало тебе в цьогорічних зйомках та команді, що реалізує ідею фільму? Підхід, масштаб, увага до деталей?

Мене не здивував ні підхід, ні масштаб, бо це справді найкраща команда, з якою я коли-небудь працювала. Але щораз я дивуюся їхній самовідданості. Коли на майданчику складно, холодно, коли щось іде не за планом — ці люди не шукають виправдань, вони шукають рішення. І роблять це так професійно, що все працює, як годинник.

Окремо хочу сказати про художницю Кару, оператора Іманса, костюмера Аню Широбокову, гримера Катю Скорик — це люди, які створюють магію. Вони відчувають історію тонко, з любов’ю до кожної деталі.

Команда фільму «Коли ти розлучишся»

Я справді пишаюся нашою українською командою. Ми працюємо на рівні Голлівуду, тільки з набагато меншими ресурсами, але з величезним серцем. І це те, що треба цінувати.

Три речі, які ти завжди носиш із собою на знімальному майданчику — твій маленький must-have набір акторки.

Перше — термочашка з гарячим чаєм. Без неї ніяк: це мій ритуал і моя підтримка у будь-яку погоду. Друге — телефон, бо я мама, і завжди маю бути на зв’язку з дитиною, навіть між дублями. І третє — маленька колонка й щось смачненьке. Я люблю створювати на майданчику атмосферу: музику, сміх, гарний настрій. Це допомагає всім триматися в тонусі й заряджає енергією.

Зйомки фільму «Коли ти розлучишся»

Як змінив тебе цей проєкт внутрішньо? Що відчуваєш, коли закінчується черговий день зйомок?

Коли закінчився блок у Болгарії, мені було дуже важко. Це як розставання з близькими людьми. Ніби залишаєш частину себе разом із командою. Але поряд завжди відчуття вдячності: за досвід, за моменти, за людей, з якими працювала, за все, що ми пережили разом. Це суміш трепету й радості, яка залишається всередині надовго.

Як би ти описала цей період одним словом? Чи відчують ті самі емоції глядачі?

Одним словом — пригоди. Це було неймовірно круто! І саме такі емоції, я думаю, відчують глядачі. У другій частині буде більше пригод і динаміки, а не лише романтики. Нам зараз потрібні ці позитивні відчуття, коли здається, що все погано, але насправді все обертається на краще.

Одна із фінальних сцен фільму «Коли ти розлучишся»

Фільм «Коли ти розлучишся» має глибший сенс, ніж здається на перший погляд. Бо розставання — це не завжди кінець. Часто це початок чогось нового.

Фото: надані пресслужбою