Краса
Єлизавета Топух про початок кар’єри, ставлення до краси та мрій
Поділись:
Пропонуємо ближче познайомитись з новим колумністом Marie Claire.
Єлизавета Топух – український бьюті-експерт, журналіст та головний редактор Beauty HUB. За чотири роки Ліза перетворилася з «нічого не знаючого» студента економічного факультету на зірку головних бьюті-івентів, заробивши собі репутацію та повагу серед видавців та колег. Дивно, але всі, хто хоч раз стикався з Лізою на заходах та по роботі, закохуються в її «вогненну енергію» та «холодний погляд».
Про початок кар’єри
Мені 25 років і я головний редактор та керівник проекту Beauty HUB. Все, що про мене можна сказати зараз (Сміється).
Після бакалаврату моя подруга пішла на курси «Вільної школи журналістики» і з чистого випадку прихопила мене. Там я познайомилася з головними редакторами видань та кураторами освітніх тренінгів, до яких напросилася на стажування та навчання.
Писала про все. Починаючи з найкращих обігрівачів для дачі (Деньги.ua) і закінчуючи добіркою модних сумочок сезону (The Blueprint). Вперше я написала про красу для Ivona.bigmir.net, але колеги з розділу про зірок ходили на інтерв’ю та концерти, тож вибір (на той час) був очевидним.
Далі було кілька років у глянці: від двотижневого стажування у Vogue до колумніста у Cosmopolitan та друкованих номерах L’Officiel. До речі, з останнім історія вийшла загадкова (відмінний кейс). Вересневий номер 2017 був написаний мною, і йшлося про k-beauty. Через два місяці я написала аналогічну статтю на ресурс Fashion Week Daily. І французький глянець звинуватив мене у плагіаті свого ж матеріалу! Розповідати про те, що обидві статті були унікальними, немає сенсу. Так ми назавжди побили горщики. (Не з глянцем, із тодішньою редакцією).
Подібні звинувачення та шпильки з боку колег мене зрідка таки наздоганяли. Але я вже їх люблю і збираю в кейси для майбутнього покоління.
Про ставлення до краси
Я ставлюся до краси у всіх її проявах спокійно, багатьох навіть дивує, що, працюючи в такій сфері, я не їжу від нових помад і кремів. Краса для мене зараз – це про тверезість та усвідомленість. Користуюсь виключно тим, що мені підходить і приносить користь. Намагаюся не колекціонувати «бьюті-кошти» і всі (не завгодні мені) прес-паки роздарувати колегам та друзям.
Але так не завжди. Мене сильно кидало з боку на бік. Будь-яка дівчина, торкнувшись індустрії краси, втрачає голову. Був час, коли щовечора я наносила на обличчя новий крем просто тому, що хотілося спробувати все й одразу. Тоді був і дерматит, і алергія, але треба було пройти. Була в мене і професійна травма, яка торкнулася моїх локонів. На одній із презентацій нової фарби для волосся я погодилася на майстер-клас від іменитого стиліста. Погодилася, але не подумала. Там мені мою голову спалили. Слава богу, волосся – не зуби, галузі.
Зараз я маю слабкість до нішевої парфумерії. Якщо чесно, ольфакторне мистецтво вважаю найвишуканішим і найцікавішим у бьюті-індустрії. Величезний внесок у формування мого поняття «ніша» зробив Дмитро Слєсарєв (засновник проекту Parfum buro), який також навчив мене азам: як правильно слухати аромат, як вибирати та носити. Намагаюся бути і тут свідомою, але чомусь на полиці – шість ароматів, і це мій жорсткий мінімум. Урізати більше не можу (Сміється).
Про мрії
Мрію про всесвітню славу «шановної людини» (Сміється). Іншими словами, я хочу бути широко відома у вузьких колах. За таке бажання з мене часто жартують, але для мене критично важливо бути відомою та визнаною серед людей, якими захоплююся і поважаю я, а от усі ці мільйони – добре якщо є, чудово якщо ні.
Це в мені «рачі» закрита натура каже (я Рак з гороскопу). Вона каже, а я погоджуюсь.
Я хотіла б стати головним редактором одного глянсового видання (воно не представлене в Україні) та пропрацювати на посаді років так тридцять. По-старому.
Я мрію написати автобіографічну/художню книгу. Знову ж таки, можливо, нішеву, для своїх правнуків. Мені здається краще, ніж я сама, про мене ніхто не розповість і не прикрасить. (Сміється).
Додаткове питання: про сміх
Багато хто знає мене по роботі і світським раутам, і там я холодна і розважлива, як гори в Швейцарії. Це все маски, які ми любимо носимо. На інтерв’ю (коли я інтерв’юер) і в спілкуванні з приємною людиною тет-а-тет часто сміюся, це має в своєму розпорядженні і залишає приємний післясмак. І за класикою, всі жінки зрозуміють, якщо чоловік змусив мене сміятися – це маленьке кохання.
Я людина настрою, але швидше за все мені ближче песимізм, самоїдність та невпевненість. Останніми роками я працюю над собою і намагаюся бути «на яскравому боці». Сподіваюся, цей абзац увійде до невиданого (Знову сміється).
Поділись:
Також читайте
