Это девушки, которые сделали пластику и не жалеют

Экс-участница программы «Холостяк», дизайнер, блогеры и украинская певица рассказывают Marie Claire, почему решились на пластические операции. 

Некогда популярные на телевидении передачи о пластических операциях показывали своих героинь и героев в основном как людей, для которых кардинальные перемены во внешности — единственный способ стать по-настоящему счастливыми. Marie Claire убеждены, что никто не вправе обсуждать других людей за их выбор и кардинальные перемены во внешности, но всегда ли пластические операции — следствие комплексов? Наши героини рассказали, что сподвигло их на этот шаг, насколько изменило жизнь после операций и как понять, стоит идти на такой шаг или нет. 

Дана Оханська, 26 років

Власниця модельної агенції Fox Model Management, засновник бренду #КОХАЙТЕ_ся, автор еротичної поезії, модель, ведуча, учасниця «Холостяк-10»

Із операцій я робила ринопластику. Прагнення до таких змін було зовсім не через недостачу чоловічої уваги. На щастя, ніколи не була обділена нею. Відмічу, навіть, що мені дуже часто говорили, що мій ніс з горбинкою — це моя «родзинка». Просто мені ця «родзинка» не подобалася (посміхається). Бо я естет і візуал.

Моя професія (власник модельної агенції) — це постійна оцінка зовнішності людей, всі модельні агенти та скаути мене зрозуміють). За 10-15 секунд я можу побачити кожен елемент асиметрії або досконалості рис на обличчі людини. І от я постійно бачила свій асиметричний ніс — профдеформація (посміхається). А ще для роботи в кадрі, я вважаю, ніс повинен бути симетричним. Ще одна з причин, чому я зробила ринопластику.

Батьки та сестра підтримали, вони завжди мене у всьому підтримують. Як і близькі друзі. Аудиторія в соціальних мережах ніяких змін не помітила. Просто писали, що «похорошела что-то». І це, на мою думку, найкращий результат.

За відгуками в соціальних мережах (а їх дуже багато) та спостереженням за всіма етапами цієї операції у подружки, яка також зробила ринопастику в Едгара Камінського до мене. А ще мені просто сподобалась консультація саме в Едгара. Була в різних пластичних хірургів до нього, але жоден не припав до душі, так би мовити.

Моє життя кардинально не змінилось після операції. Я просто почала сильніше любити себе і не думати кожного разу, як виглядаю в профіль, тому з’явилось більше впевненості в собі, звісно. І це чудово. Бо коли ти в комфорті з собою, то і люди поруч сприймають тебе позитивніше.

На мою думку, немає межі досконалості як в зовнішності, так і у внутрішньому інтелектуальному наповненні себе. Тому я постійно прагну удосконалюватися. Але якщо вам комфортно з носиком з горбинкою, наприклад, — це супер! Не треба нічого змінювати. До речі, я ніколи не збільшу свої губи до «вареничного» стану і груди до 4-го розміру, бо мені комфортно з невеликими грудьми та тією формою губ, яка в мене від природи.

Головне — бути в комфорті з собою. А потрібна вам для цього пластична операція чи ні — вирішувати лише вам.

Даша Кацурина, 25 лет

Делает рестораны — Китайский, Вьетнамский, Тайский привет — и бренд одежды Katsurina.

После родов и кормления грудь превратилась в две «тряпочки». В моем случае можно было решить вопрос не подтяжкой, а просто увеличением, имплантами.

Близкие и друзья отреагировали прекрасно. Я сделала операцию два года назад, а мне до сих пор пишут/спрашивают доктора и как все прошло. У нас принято подобное скрывать, из-за этого очень мало реальной информации от девушек, именно поэтому я решила поделиться. Нет ничего «зазорного» в пластических операциях!

Я была на нескольких консультациях. В итоге выбрала доктора, которого посоветовала знакомая, которая тоже доктор. Скажем так, я довольна его работой на 70%. 

Операция однозначно помогла избавиться от комплексов. Я очень довольна, что сделала операцию, не ношу лифчик и кайфую. Жизнь моя не изменилась. Мне просто стало комфортно и нравится как я выгляжу. Не стоит слушать как раз такие выражения «ой, да что ты себе надумала». Если эта операция сделает вас счастливой и поможет принять себя, то не вижу ничего плохого в этих желаниях!

Алина Тимофеева, 35 лет

Актриса, певица (известная как Алина Тим) и психотерапевт. Два высших образования и около десятка сертификатов

Пластическая операция не сделает чуда и не поможет полюбить себя.

Моей первой была операция по увеличению груди. Сделала ее подпольно еще в семнадцать лет. Мой тогдашний парень сказал мне как-то: «Моя же ты плоскодоночка». Я психанула и увеличила грудь подпольно, естественно, парня потом бросила. Предполагаю, если бы я этого тогда не сделала, они бы сами выросли, но не жалею. Импланты до сих пор в идеальном состоянии. Режиссер моего клипа «Tell Me» Антон Клищевник уговорил сняться в видео топлес. На площадке мужская часть съемочной группы застенчиво отводила глаза, а девушки засыпали меня комплиментами. После этого я неоднократно делала ринопластику. Подтягивала веки. Вставляла себе нити. Про такие мелочи как уколы в губы я даже не говорю.

О моей первой операции никто не знал. Я делала ее подпольно в 2003 году, когда интернет был только у избранных. Мама, которая сама хирург, обо всем узнала почти через полгода. Операцию я делала зимой, а когда наступило лето, мама увидела, что у меня внезапно выросла грудь. Никому ничего не говорила, чтобы никто не лез со своими «бесценными советами» о естественной красоте и о том, что надо себя любить такой, какая ты есть. Со следующими операциями поступала точно так же. Показывала всем только результат. Отзывы были разные — и восхищение, и хейт.

Первого доктора мне выбирать не приходилось. В 2003-м не было ни рекламы, ни интернета. Плюс мне семнадцать лет и я планирую делать ее подпольно. У нас в Харькове была только одна популярная клиника, но моих накоплений на нее не хватило. Там грудь стоила пять тысяч долларов, а я сделала за тысячу с небольшим. Операцию мне проводил хирург-интерн, которому очень нужны были деньги, поэтому он закрыл глаза на мой возраст. Я нашла его по объявлениям в газете. Подпольно, незаконно, в кустарных условиях и… это была моя самая удачная операция. Комплименты по поводу качества сделанной груди получаю не только от людей вокруг, но и от всех пластических хирургов, которые делали мне последующие операции.

Нос мне делал самый компетентный хирург Харьковской области. Он идеально собирает людей после сложных аварий, а вот эстет из него никудышный. После трех ринопластик все равно нос был не той формы, которой я добивалась и которую мы обсуждали. На днях сделала четвертую операцию. Очень довольна результатом даже под гипсом. Этот хирург сказал, что его предшественник в свое время сделал много врачебных ошибок, о которых я, как клиент, конечно же, в свое время не догадывалась.

Операция — это следствие комплексов. Она избавляет не от травмы, а всего лишь от дефекта, который эту травму активирует. Как только этот дефект исчезнет, наша травма найдет новый повод вылезти наружу. Если у кого-то комплекс неполноценности, то ни большая упругая грудь, ни пухлые губы, ни аккуратный носик, ни пышные волосы от этого комплекса не избавят.

После операции я стала более привлекательной, стала получать внимание мужчин и зависть женщин. Меня стали звать на съемки и фотосессии — а это очень важно для меня. Но параллельно упорно работаю над своими травмами при помощи глубинных техник со своим преподавателем, у которого сама учусь как психолог, прохожу колоссальные трансформации. Я не стану любить себя больше или меньше с новым носом, но мне приятно видеть свое красивое отражение в зеркале. К тому же в мире шоу-бизнеса встречают по одежке, что ни для кого не секрет. Если ты хочешь добиться успеха в какой-то сфере — придется следовать ее правилам.

Пластическая операция остро нужна, когда у человека есть явный дефект. Если после аварии у вас изуродовано лицо, если вследствие онкологии отрезали одну грудь. Потому что сложно вот так сразу принять массу негативного внимания от посторонних, если ты всю жизнь был хорош собой. Но даже если человек просто хочет в себе что-то поменять — почему бы этого не сделать? Сейчас у нас медицина на очень высоком уровне и это достаточно безопасно. Новый айфон, новый диван, новый нос — каждый развлекается как считает нужным. Важно не забывать: пластическая операция не сделает чуда и не поможет полюбить себя. От травм же можно избавиться только при помощи профессиональной работы с терапевтом. Это долго и непросто.

Я не только не стесняюсь самого того факта, что я делаю операции, но и спокойно отношусь к своему виду сразу после них. Сейчас я вся в бинтах и синяках. Каждый день снимаю видео и делаю фото. Планирую потом публиковать это все и рассказывать подробности о том, как приходить в себя после разного вида пластик. Даже создала для этого отдельный аккаунт — @ostalas_s_nosom_

Настя Побережна, 28 років

Працює віддалено на міжнародну компанію, блогер більше п’яти років

Моє рішення було на 100% зумовлене тільки тим, що мені самій впродовж багатьох років було некомфортно. Мені здається, що це найправильніший мотив для пластичної операції.

Все життя в мене були мішки під очима, від яких мене не рятував жоден крем, тому в кінці січня я наважилась на верхню і нижню блефаропластику. Мені було дуже некомфортно з мішками під очима, бо, як на мене, вони дуже псували мій зовнішній вигляд. Особливо зважаючи на те, що як блогеру мені постійно треба бути перед камерою.

Спершу люди казали, що мені це робити не обов‘язково, бо я й так добре виглядаю. Але після операції дуже багато хто мене хвалив за те, що я таки це зробила — практично кожного дня хтось зі знайомих, друзів або підписників писав мені, що я зараз виглядаю набагато краще, ніж до операції. Особливо це помітно, коли я показую якісь свої старі відео.

З питанням до кого йти я не мучилась — моя знайома перед цим робила пластичну операцію в клініці Валіхновського, була дуже задоволена, тому я теж вирішила, що піду до них. До того ж, це ім‘я було мені й до того знайоме.

Комплекси через мішки під очима були в мене завжди. До того ж, дуже часто я чула в свою сторону фрази від людей «Ти виглядаєш дуже стомлено», «Ти, мабуть, погано спиш», «Ти не захворіла?» навіть в ті дні, коли я почувалась дуже добре і виспалась. Через мішки під очима на більшості фотографій в Instagram я була в сонячних окулярах, і кожна зйомка без них для мене відчувалась як маленький стрес. Кожного дня я бачила у дзеркалі відображення, яке мені не подобалось, і без перебільшень майже ніколи не вважала себе красивою. І лише після операції чи не вперше за своє життя я дивлюсь в дзеркало і бачу те, що поступово починає мені подобатись. І це поки що дуже дивне для мене відчуття. Особливо зважаючи на те, що я зараз параленьно ще рівняю свої зуби — ще один мій великий комплекс. Багато хто відмічав, що після операції я навіть почала поводитися більш впевнено.

Як на мене, дуже важливо зрозуміти, звідки взявся цей комплекс — чи це йде зсередини, чи він був нав’язаний ззовні. Я не раз чула розповіді про те, що у дівчат з’являлись комплекси через слова бойфрендів, а у блогерів — після образливих коментарів підписників. У мене, на щастя, близьке оточення і хлопці, з якими у мене були стосунки, навпаки дуже часто говорили мені, що я красива. Єдина проблема, що я сама в ці слова не вірила і була впевнена, що вони так кажуть тільки через хороше ставлення до мене.

Коли ж отримувала в інтернеті повідомлення, що в мене «жуткие мешки под глазами», я це сприймала як «скажіть мені щось, про що я сама не в курсі». Тому моє рішення було на 100% зумовлене тільки тим, що мені самій впродовж багатьох років було некомфортно. Мені здається, що це найправильніший мотив для пластичної операції.

Я была первой из блогеров, кто показал и рассказал об увеличении груди подробно в русскоязычном Youtube.