Майстер-класи, які відвідала наша редакція

Щоб зайнятися самоосвітою, необов’язково йти у відпустку. Наша редакція відвідала beauty майстер-класи, не відриваючись від робочого процесу.

ОЛЬГА КІКТЕНКО, beauty-директор

Всяческим make up-прийомам мене намагається навчити кожен візажист, з яким я зустрічаюся за обов’язком служби. Але коли справа доходить до їх застосування на практиці, я зазнаю масштабного фіаско. Тобто, за теорією – тверде «відмінно», на практиці «задовільно» з натяжкою. Колега за сусіднім столом малює за моєю інструкцією стрілки, і результат просто «вау!», а я беруся за підводку і… Соромно, товариші, соромно. І я пішла вчитися.

Із вибором школи все було просто. Я завжди мріяла пройти курс від Make Up For Ever марки, якій довіряють гуру індустрії краси. У світі сотні академій цього французького бренду, де можна вибрати відповідну програму як практикуючим візажистам, так і новачкам. З викладачем мені особливо пощастило. Оксана Лисенко – Візажист з великої літери та широкої душі – охоче погодилася поділитися сакральним знанням про прекрасне перетворення.

На першому ж занятті я зрозуміла, що багато в чому помилялася. Наприклад, наносила консилер на крила носа, які він робив більш опуклими. Взагалі, консилер наноситься тільки на темні ділянки обличчя (під очі, носогубні западини). І робиться це пензлем. Звідси виходить перше правило вдалого make up – це якісні китиці. Тільки попрацювавши класними кистями, відчуваєш необхідність цього капіталовкладення. Так ось, я змінила собі і вперше нанесла тональний крем не пальцями, а відповідним пензлем (від перенісся до периферії обличчя). Потім, звичайно, пальцями провела кілька разів. Куди ж кінестетику без цього?

“Покриття має бути дуже тонким, а не таким, щоб чхнути – і все відпало”, – спрямовувала мене в потрібне русло Оксана. І, о диво! Тон ліг рівною вуаллю.

Потім ми креслили вилиці. Для корекції використовували кремові рум’яни, які були матовими. Сяючі текстури, навіть із мінімальним шиммером, відбивають світло і не дають потрібної тіні. Вони доречні у фіналі макіяжу, на яблучках щік. Потім були дива розтушовки контурного олівця щільним пензлем-блендером, схожим на спонж. Я миттєво закохалася у цей інструмент і тепер активно ним користуюся.

Ми зробили незвичайні смоки айс зі світлим відблиском над зіницею, де найскладнішим етапом виявилася підводка. Лайнером потрібно було пофарбувати простір між віями, провести лінію тонше за волосся. Оксана показала приклад на правому оці. Той одразу широко відкрився, ніби й не прокидався годину тому! Я вже казала, що мені дісталася ліва половина обличчя? Коротше, з підводкою не вдалося, але ми всі виправили.

Результат я сфотографувала, щоб зробити горезвісне «до» та «після». Резюмую: це була та сама я, тільки свіжа і виразніша.

На наступних уроках я дізналася, що кінець брови повинен бути на одному рівні з її початком, що дарма ігнорувала старі добрі щипці для завивки вій та бази під макіяж (які бувають з різними спецефектами), що за допомогою особливої ​​техніки підведення мої сірі очі стають блакитними , навчилася поводитися з хайлайтером і малювати хвостик стрілки (а це, я вам скажу, ще випробування!). Мені підкорився і складний весільний макіяж, який дивним чином робив мене молодшим, проте треба ще тренуватися. Можна довго в найдрібніших подробицях розповідати про кожне маленьке make up-відкриття «на шкільній лаві», але повірте – найкращий майстер-клас той, що відбувається в режимі реального часу, у вас на обличчі, вашими руками та під чуйним керівництвом справжнього професіонала.

ПРОХОДИЛА НАВЧАННЯ: АКАДЕМІЯ MAKE UP FOR EVER
Київ, вул. Червоноармійська, 28, т. (067) 402 9856

Юлія ПОРТЕРЕСКУЛ, арт директор

Утися стало модно. Вирішивши отримати з цього тренду користь, я вирушила на майстер-клас у навчальний центр Салону Краси Едуарда Єлкіна – освоювати тонкощі догляду за волоссям. Що можна дізнатися нового про сушіння волосся? – це питання невід’ємно крутилося у голові перед заняттям, налаштовуючи на деякий скептицизм. Про свої сумніви я відразу після знайомства повідомила Світлану Клименко, майстра та мого викладача. Виявляється, я переоцінювала себе. Перший тест був провалений. Моя «майстерність» щодо миття і сушіння волосся удостоїлася позначки в два бали. Тому заняття було вирішено поділити на кілька етапів. Перший – догляд. Його початок – миття голови за всіма правилами.

Отже, очищати волосся слід двічі, дбайливо спінюючи шампунь біля коріння. Потім, акуратно промокнувши волосся рушником (пам’ятаєте, ви не третіть спину улюбленого лабрадора), нанести кондиціонер. Наостанок добре сполоснути волосся прохолодною водою, щоб закрити їх лусочки і зробити пасма більш блискучим. Великі істини? Я робила все з точністю навпаки!

Тепер сушіння. Особисто я намагаюся максимально скоротити ранкові збори і тому просто нахиляю вниз голову і надаю волоссю легку недбалість за допомогою фена, в обраних місцях підрівнявши пасма щіткою. Мою тактику майстер відміли відразу і показала, як робити це з більшою користю для волосся, але не менш швидко. Перше – не відмовлятися від конусоподібної насадки для фена, вона полегшує процедуру і не дає волоссю пушитися. Для надання обсягу сушити волосся слід від коренів у напрямку, протилежному тому, куди вони укладатимуться. Незручно! А коли справа стосується всієї довжини – потрібно рухатися вже по зростанню волосся, у жодному разі не спрямовуючи гаряче повітря на просушене коріння. Мені було ніяково – ніби пишеш лівою. Але після 30 хвилин я досягла бажаного і перейшла на наступний рівень – вечірнє укладання.

Вирішено було освоювати зачіску “кок”. Запорука успіху, підкреслила Світлана, якісний стайлінг – пінка для об’єму, лак та гребінець. Вони вирішують все: чи будете ви рок-королевою вечора чи дівчиною з гніздом на голові. Чим щільніше начісувати – тим легше зробити «кок». Не варто начісувати три волосинки, пучок волосся завтовшки в палець – саме те. Рухи починаються від верхівки. Щоб начіс тримався як треба, збризкувати пасмо лаком краще з великої відстані (до речі, якщо наблизитися і розпорошити спрей прямо на віскі, волосся набуде «мокрий» ефект). Взагалі, на цьому етапі почуваєшся художником – змінюючи дистанцію розпилення, можна досягти різних текстурних ефектів. В кінці не обійтися без другого дзеркала, щоб добре розглянути творіння своїх рук з потиличної сторони. Без перебільшень від своєї титанічної праці я не могла відірвати погляд хвилин десять!

І, звичайно, з будь-якими засобами стайлінгу головне – не переборщити. І знати сферу їхнього застосування. Наприклад, крем-віск на вологому волоссі дає об’єм, а на сухому текстурує укладання.

ПРОХОДИЛА НАВЧАННЯ: САЛОН КРАСИ ЕДУАРД ЕЛКІН
Київ, вул. Щекавицька, 30/39, т. (067) 214 2204, www.eduard-elkin.kiev.ua

АННА КОНДРАТЕНКО, beauty-оглядач

C тієї пори, коли я виявила, що мій овал обличчя почав змінювати свої контури (шкіра ніби кинулася вниз, а контури поповзли) – ідея освоїти масаж міцно засіла в моїй свідомості. Адже м’язи обличчя, як і всього тіла, потребують тренування і, зрештою, саме вони визначають тонус шкіри. Навчатися премудростям лімфодренажного самомасажу Асахи (друга назва – Зоган) я прийшла до столичної школи творчого масажу Наталії Кальчової. Тут мені пояснили, що ця техніка є досить простою для новачків, і за одне заняття можна усвідомити її основні прийоми. А сама процедура вимагатиме надалі всього 5-8 хвилин на день, але головне – шкіра стане більш пружною та підтягнутою, а вилиці – виразнішими.

Зізнаюся, моя цікавість зашкалювала, коли я сіла навпроти великого дзеркала разом із майстром. В голові стукала думка: зараз мені будуть відкриті найбільші таємниці цієї оздоровчої справи! І ось перша несподіванка: масаж починається з розігріву зони декольте і шиї енергійними розтираннями долонею, щоб забезпечити в подальшому безперешкодний відтік зайвої рідини і токсинів з зони обличчя. Далі з’ясовується, Асахи – це аж ніяк не делікатні погладжування, а сильні та відчутні рухи рук! В цьому його суть: впливати потрібно не на верхні шари шкіри, а на глибокі м’язи обличчя (саме їх ми хочемо упорядкувати), і для цього потрібна сила. Слабкі дотики – помилка всіх початківців, яка нівелює користь від масажу, одразу пояснює майстер.

Спочатку якось боязко (а раптом я сомну шкіру або нашкодити собі?), і кожен підхід виходить млявим і невпевненим. Фахівець стежить за мною – показує, як правильно прикладати долоню і з якою інтенсивністю здійснювати рухи, поправляє, якщо потрібно бути повільнішим (техніка Асахи не терпить поспіху). Поступово впевненість зростає – мені вже приємно, що я, мов скульптор, відчуваю м’язи обличчя під своїми пальцями. Наприкінці сеансу, коли опрацьовані зони чола, області повік, щік і підборіддя – відчуття точнісінько як після проведеного на совість тренування у спортзалі: м’язи розім’яті, а по всій шкірі розливається тепло.

Дорогою додому я пурхала: на обличчі не було й натяку на косметику, але шкіра підтягнута, на ній грав легкий рум’янець. Чесно кажучи, я хвилювалася: чи можу вдома повторити без помилок усі вправи? Буквально через день я зважилася на самостійне плавання, взявши для підстрахування в помічники відео в Інтернеті. На мій подив, у пам’яті спливли всі настанови. Гордо випрямивши спину (ще один нюанс масажу), я приступила куди впевненіше, ніж уперше.

ПРОХОДИЛА НАВЧАННЯ: ШКОЛА ТВОРЧОГО МАСАЖУ НАТАЛІЇ КАЛЬЧОВОЇ
Київ, вул. Костянтинівська, 10, т. (066) 951 5156, www.artmassage.com.ua

Повʼязані теми:

масажкрасамакіяжпроцедуриукладкадогляд за особоюредакція

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: