Краса
Штучне запліднення: з чого починати
Поділись:
Штучне запліднення – це довго не завжди приємно. Але іноді це єдиний спосіб стати матір’ю. Коли варто задуматися про ЕКО, з чого почати і чого чекати, розбиралася Юлія Купріна.
Нещодавно моя подруга Іра пропустила наш традиційний п’ятничний дівич-вечір. Вона пішла до пологового будинку зустрічати родичку, яка вдруге стала мамою. Почувши причину «прогулу», ми знизали плечима: другий? Не дивно, що Маша завжди хотіла двох. Набагато більше ми здивувалися кілька років тому, коли у Маші народився первісток. Над тією вагітністю вони з чоловіком «працювали» більше року: вели здоровий спосіб життя, уважно стежили за Машиним циклом і робили дитину строго за розкладом – і нічого не вийшло. А потім кинули «працювати», розслабилися, стали частіше з’являтися на дружніх посиденьках – тут усе й сталося. Насправді Маші та її дружину, швидше, пощастило.
«Якщо жінка після 30 у шлюбі шість місяців, веде регулярне статеве життя і не вагітніє, треба терміново звертатися до фахівця, який займається питаннями безпліддя, – каже Наталія Данкович, акушер-гінеколог та генеральний директор медичного центру “Мати та дитя”. – І що більше жінці за 30, то швидше треба звертатися, оскільки у цьому питанні час грає проти жіночого організму». Перш ніж виписувати направлення на екстракорпоральне запліднення (те саме ЕКО, також відоме як запліднення «у пробірці»), лікар швидше за все запропонує кілька альтернативних методів лікування безпліддя. І лише якщо вони не спрацюють, настане черга ЕКО. Серед основних показань для того, щоб призначити цю процедуру – непрохідність або відсутність маткових труб, спайковий процес органів малого тазу, порушення росту фолікулів та овуляції.
Проблема може бути і чоловіка. Такі діагнози, як безпліддя нез’ясовного походження, обструктивна азооспермія, астенозооспермія, олігоастенотератозооспермія, еректильна дисфункція та анатомічні дефекти пеніса – вагомі аргументи на користь ЕКЗ. Коли напрямок уже в руках, необхідно налаштуватися працювати на перспективу, іноді – на довгу.
У жінок віком 34 роки і молодша вагітність після першого циклу ЕКЗ (якщо використовуються не донорські яйцеклітини) настає у 30-40% випадків.
Після 35 шанси зменшуються: у віці 35-37 років вони становлять у середньому 30%, від 38 до 40 років – 20-21%, для жінок 41-42 років – 11%, після 43 років – 5%.
Але, по-перше, багато залежить від індивідуальних особливостей організму. А по-друге, з кожним новим циклом шанси зростають. Починають процедуру здалеку: з докладного обстеження, в ході якого терапевт визначить соматичний стан організму, буде докладно проаналізовано кров та інші рідини, що виділяються тілом, про роботу внутрішніх органів лікарям розповість серія з декількох УЗД, у тому числі щитовидки та молочних залоз. Докладне обстеження, що включає безліч аналізів крові та спермограму, очікує і чоловіка. До речі, з майбутнім батьком дитини з пробірки необов’язково перебувати в офіційному шлюбі. У такому разі штамп у паспорті за законом повинен бути відсутнім у обох учасників процесу.
Якщо обстеження не виявило протипоказань, серед яких – соматичні та психічні захворювання, не сумісні з виношуванням та пологами, довжина тіла матки менше 35 мм, гострі запальні захворювання, доброякісні або злоякісні пухлини та утворення, процедура переходить на наступну стадію – індукцію суперовуляції. Ця стадія насправді є серією уколів: від 8 до 14 днів до початку менструального циклу необхідно проколоти внутрішньом’язово гонадотропін – гормональний препарат, який стимулює вироблення кількох яйцеклітин. Одночасно з ним, швидше за все, доведеться пропитати додатковий курс гормональних препаратів, які не дозволяють яйцеклітинам дозріти раніше. На цій стадії потрібно буде часто – кожні два-три дні – відвідувати лікаря для вимірювання рівня гормонів у крові та спостереження за допомогою УЗД за тим, як поводяться яєчники. Крім лікарської, стане в нагоді і психологічна допомога: через гормональне лікування різкі перепади настрою стануть звичною справою.
Коли один з фолікулів, в якому визріває яйцеклітина, досягне розміру 16-20 мм, настане черга його трансвагінальної аспірації. Це одна з найнеприємніших процедур всього циклу: через апарат УЗД трансвагінально вводиться голка, яка відсмоктує фолікулярну рідину разом із яйцеклітинами. Процедура триває від 15 до 40 хвилин та проводиться під наркозом. Напередодні лікарі рекомендують не снідати і мінімізувати вживання рідини, а після – постільний режим. Одним із побічних ефектів може стати напруга у нижній частині живота – не боляче, але неприємно, і боятися цього не варто. Навпаки, це свідчить про те, що все пройшло добре.
Дозрілі яйцеклітини, отримані в ході аспірації, вирушають у спеціальні інкубатори. Там же їх запліднюють (процедура отримання сперми, до речі, найчастіше набагато простіше: працює банальна мастурбація, і тільки в окремих випадках лікарі використовують голку). Приблизно через три дні запліднені яйцеклітини розвиваються до 6-10-клітинних ембріонів. Вони й беруть участь у наступній стадії – їх пересаджують у порожнину матки. Ця процедура теж не з приємних: катетер вводять у шийку матки, що викликає відчуття тиску, хоч і не потребує анестезії. Підсадити можна від одного до трьох ембріонів – чим більше, тим вищі шанси завагітніти. Щоправда, що їх більше, то вищі шанси, що вийде двійня або навіть трійня. З одного боку, для жінки, яка безуспішно намагається стати матір’ю 10 років, троє дітей одразу – подарунок згори. Але з іншого – при такій вагітності підвищується ризик викидня. Ось ще один болісний момент, про який потрібно пам’ятати у зв’язку з ЕКЗ: зриви вагітності трапляються у 15% випадків у жінок молодше 35, у 25% – у жінок до 40 та до 35% – у жінок старше 42 років. Після процедури лікар, швидше за все, призначить ще один гормональний курс, цього разу – прогестрону, який допоможе закріпитися ембріону на стінці матки. Через 10-16 днів після процедури запліднення (а один цикл ЕКО займає від чотирьох до шести тижнів) можна за аналізом крові встановити, чи настала вагітність. УЗД та остаточного підтвердження потрібно почекати три тижні. Якщо вагітність не настала, варто сходити до психолога. «Невдалий результат – це стрес, можливо навіть розвиток депресії», – пояснює Наталія Данкович.
Але зневірятися все ж таки не варто: не виключено, що лікар призначить ще один цикл або навіть не один. «Все індивідуально і залежить від багатьох факторів: віку, вихідного стану здоров’я пацієнтки. Разом із лікарем вони приймають рішення про кількість можливих спроб та необхідну тривалість перерви між циклами», – каже Наталія. Хіба що варто брати до уваги вікове обмеження: в Україні відповідно до проекту Закону України про допоміжні репродуктивні технології воно становить 49 років.
Якщо процедура пройшла успішно і вагітність настала – це привід для радості, але не для того, щоб розслаблятися. Одна з головних небезпек ЕКЗ – синдром гіперстимуляції яєчників. Серед симптомів – різке збільшення маси тіла, відчуття тяжкості, уривчасте дихання, запаморочення, нудота. Наявність синдрому – сигнал про те, що яєчники надто активно відреагували на гонадотропін. Лікарі рекомендують постільний режим, а іноді, у найскладніших випадках, які, втім, досить рідкісні – госпіталізацію. Серед інших ускладнень при проведенні ЕКЗ – алергічні реакції, кровотеча, гостре запалення статевих органів або загострення хронічних захворювань, позаматкова вагітність. Є ще морально-етичні аспекти. Наприклад, ще на стадії відбору ембріонів для пересадки потрібно вибрати, які підсаджувати, а які – ні (їх, втім, можна заморозити та використовувати у наступних циклах). Якщо настала багатоплідна вагітність і є загроза зриву, лікарі рекомендують залишити лише один плід. Але за яким принципом вибрати? Моя подруга Аня після кількох років роздумів так і не наважилася на ЕКО: вибір між декількома ембріонами вона вважає «грою в бога», виграти яку не можна. Відмовившись від дитини з пробірки, Аня зважилася на усиновлення, тож історія – з хепі-ендом, хоча вже зовсім про інший шлях до материнства.
Фото: Getty Images
Поділись:
Більше від
Також читайте
