Бізнес-література та тренінги з особистої продуктивності вчать нас як встигати більше, планувати, досягати, бути продуктивними. Але чи реально залишатися на піку своїх можливостей 24/7? Протилежну думку сповідують прихильники філософії slow life. Нам усім потрібно сповільнитись, щоб відчути смак життя, помічати дрібниці та насолоджуватися ними.
Slow life – культура уповільнення життя, соціальний рух, протилежний «швидший, сильніший, вищий». Наш темп життя постійно прискорюється, але що ми отримуємо у результаті, а що втрачаємо? У нескінченному потоці інформації, чужих перемог та досягнень, ідеальних картинок у Instagram нам хочеться наздогнати примарного успіху, порівнюючи себе з іншими.
“Fast-living” пробрався абсолютно у всі сфери життя. Ми перестали розділяти вільний час із друзями та близькими. Розучилися пити каву не поспішаючи, з гарної чашки, натомість ми беремо каву з собою, випиваємо її похапцем, по дорозі на важливу ділову зустріч. Перестаємо відчувати його смак. Вчимося мультитакскінгу і злимося, якщо це не вдається. Доводимо себе до нервового виснаження постійною гонкою. Slow life потрібен для перезавантаження та переосмислення життєвих пріоритетів.
Читайте також: ОАЗИС СПОКОЇ: ЯК ПОЧАТИ МЕДИТУВАТИ І НАВІЩО?
Подібні риси філософії slow life мають хюгге та люкке, де нам пропонують зустрітися з друзями вдома та готувати разом вечерю. Здається несусвітною дикістю, що ми швидше побачимо новий блокбастер, який порахували must-see, або зведемо зустрічі до чату з мемами.
По-перше, slow life – це не про швидкість равлика, перегляд телевізора на дивані, саботаж усіх важливих робочих завдань. Головна мета слоулайферів – відчувати себе в моменті, цінувати час, робити речі якнайкраще, а не швидше.
Читайте також: ЯК СТВОРИТИ БУДИНКИ АТМОСФЕРУ ХЮГГЕ