Балерина Катерина Діденко: “Мене називають німецька машина”

Ми зустрічаємося в Національній опері України, Катерина в репетиційному залі проходить партію Одетти-Оділії, вона як заведений дзига відточує свою майстерність, а я з подивом вважаю фуете – 64 без зупинки, хоча в «Лебединому озері» їх всього 32, на 32 . Як пояснила мені Катерина, багато балерини практикують на репетиціях більше 32 фует, для повної впевненості виконання цього трюку на сцені.

Після репетиції переміщуємось у затишне кафе, Катя замовляє десерт, тим самим змушуючи мене також піддатися солодкій спокусі. Але яке було моє здивування, коли за півтори години розмови вона лише спробувала його. Ось вам і перший лайфхак від балерини, спробуйте, але не доїдайте солодке.

Катерина Діденко – солістка Національної опери України, одна із найтехнічніших балерин в Україні. Більшість артистів балету, здобувши на батьківщині освіту, прагнуть виїхати за кордон і працювати в іншій державі, але у цієї балерини все навпаки. Вона здобула освіту в Штутгарті в John Cranko-Schule, могла танцювати в одних із найкращих театрах Німеччини, але після навчання повернулася на батьківщину.

Ви зараз на десерт собі замовили тортик, чула про дієти, яких дотримуються балерини і дуже здивована вашим вибором.

Моя дієта – це моя робота. Буває стільки часу проводиш у балетному залі та на сцені, що забуваєш поїсти. А після вистави почуваєшся дуже втомленою, що нічого крім душу та ліжка вже не хочеться. Найскладніший період для балерини – гормональне дозрівання. Хтось може багато з’їсти і з ним нічого не станеться, а хтось може з’їсти трохи, і це вже сильно вплине на його вагу. У мене цей період відбувався у Німеччині.

Мені у школі пощастило, нас не зважували, бо це робиться у Московській, Пітерській та Пермській школі (так мені розповідали мої однокласниці). У Штутгарті слідкують за правильним харчуванням. Директор та педагоги несуть велику відповідальність за здоров’я дитини. Там навпаки бояться дуже худих дітей, щоб у них не було проблем зі здоров’ям. Тому в інтернаті є дієтолог, який стежить за твоїм харчуванням і на місяць вперед розписує меню з урахуванням усіх вітамінів для організму, що росте. Це ціла наука.

Скільки ви важите?

46 кг при зрості 165 см.

А яке дитинство у балерини?

Справжні канікули були короткими – один літній місяць, у бабусі, а решту часу в балетній школі, бо не можна було виходити з форми. Балет – це одна суцільна дисципліна, ти себе вганяєш у цю дисципліну з першого дня, коли починаєш займатися балетом.

Щоб дитина досягла справжніх висот, у неї має бути дуже вимогливий педагог. Як казала мій педагог зі Штутгарта Frau Mitreuter: “Мені потрібно не 100, а 120% щоденної віддачі від вас”. Вона була дуже педантична до виконання кожного руху в залі, ми могли 1,5 години робити тільки верстат. Вона приділяла увагу кожній дрібниці і навіть кожному пальчику на руці, якщо ж це не виконувалося, то повторювалося до того моменту, поки не було результату всього класу. І урок тривав у академії 3 години, а за місяць до іспиту 4 години. Ще в жодній школі я не бачила, щоб приділяли стільки уваги класичному танцю.

Читайте також:СЕКРЕТИ УСПІШНОГО INSTAGRAM: ПОРАДИ ВІД МОЗОЛЬОВОЇ ОЛЕНИ

Катерино, яка причина вас підштовхнула виїхати з Німеччини та повернутися до України?

Мені хотілося танцювати класику, а у Німеччині переважав модерн. Я багато років віддала класичній освіті, і я мав найкращих педагогів у цій справі. Мені було дуже шкода прощатися з класикою та справжнім класичним репертуаром. Адже з класики перейти в модерн можна завжди, а з модерн в класику дуже важко.

Іронія долі, в результаті Ви танцюєте класику і не танцюєте модерн. Чи не шкодуєте про своє рішення?

Спочатку мені було досить класичного репертуару, а зараз хотілося б спробувати себе і в модерні. Але минулого року в Україні відбулася прем’єра вистави «Діти ночі», в якій мені пощастило взяти участь і це 100% західний модерн. Виставу поставив німецький хореограф Олександр Абдукарімов (Staatsoper Berlin). У нас виявилося дуже багато спільних знайомих, тому що я навчалася у John Cranko Schule. Було дуже цікаво працювати з цією хореографією, мені здавалося, що я розумію Олександра з півслова, тому що мені цей стиль танцю був дуже знайомий завдяки моїй німецькій школі.

У балеті людина має постійно розвиватися. Спробувати та танцювати різні стилі та напрямки в танці. Адже ніколи не знаєш яку хореографію тобі доведеться станцювати. Ніколи не думала, що уроки іспанського танцю в John Cranko Schule мені ще колись знадобляться. І ось у новій постановці Аніко Юріївни Рехвіашвілі “Треуголка”, мені довелося знову згадати, як грають кастаньєти, ногами вибивається sapateado і руками танцюють іспанські port de bras. Розвиток та багатогранність артиста дає можливість привнести щось нове та своє у спектакль. Тому що один і той самий спектакль можна танцювати по-різному.

Чи не з’явилося у вас бажання повернутися до Німеччини?

Вже 11 років я танцюю в Україні, свій вибір я вже зробила. Моя сім’я у Києві. Але з Німеччиною я все одно не прощаюся, бо там живе та працює моя молодша сестра Настя. Вона також балерина і має 11 років різниці. Бачачи, як я танцюю, вона вирішила спробувати себе в балеті. І ви знаєте, у неї це непогано виходить. Вона теж навчалася в Німеччині і зараз працює в Badische Staatstheater Karlsruhe. Перед тим як відправити сестру вчитися до Німеччини на сімейній раді, ми вирішили, що у нас із сестрою мають бути однакові шанси та можливості в житті. Насті більше подобався модерн, тож вона залишилася там.

Балет – це Ваша мрія, чи це мрія батьків?

Це було моє свідоме бажання. У 4 роки я побачила Майю Плісецьку по телевізору і сказала мамі: «Я танцюватиму як у телевізорі». З того часу я була закохана у балет. І навіть якщо паралельно показували мультики – я вибирала балет. Якщо я десь і бачила балет, я із завмиранням дивилася його. Для мене то була магія. А якщо десь чула музику, то починала танцювати. Щовечора я влаштовувала вдома концерти. Тому, бачачи моє бажання, моя мама віддала до професійної школи Харкова – Харківської хореографічної школи. І з того часу для мене було найстрашнішим покаранням це пропустити день балетної школи. Ця фанатичність із дитинства.

Коли уперше виступили перед публікою?

У 5 років і одразу на великій сцені ХНАТОБ, а в 11 років були мої перші гастролі зі школою. Тоді наша балетна школа була єдиним дитячим балетним театром у світі. І у нас був навіть свій репертуар вистав таких як «Лускунчик», «Білосніжка», «Чиполліно», «Попелюшка», з якими ми об’їхали пів світу.

Скільки вам було років, коли ви поїхали вчитися до Німеччини?

Мені було 15 років. У Харкові я досягла максимуму, у мене була президентська стипендія, стипендія харківської хореографічної школи (я була перша, хто цю стипендію отримав у школі) мені дали звання «Гордість Харкова», «Обдарована дитина України» та багато інших нагород були у моїй скарбничці. На той час я була вже двічі лауреатом міжнародних конкурсів. І ось я дізнаюся, що моя однокласниця їде вчитися до Німеччини, ми з батьками задумалися, а може й спробувати?

Ми дуже довго займалися пошуком школи, тому що тоді комп’ютери та інтернет були не біля кожного будинку, а лише в інтернет-кафе та про Google мало хто знав. Але як то кажуть: «хто шукає – той завжди знайде». Ми знайшли адресу шкіл. На перегляд поїхати в нас грошей не було, і ми відправили відеозаписи з моїми виступами до Берліна, Гамбурга, Лейпцигу, Мюнхена, Штутгарта та Відня. Зі всіх шкіл прийшло запрошення на навчання і навіть давали стипендію. І лише Штутгарт погодився на випробувальний термін.

На той момент я вже знала, що це найкраща Балетна школа в Німеччині, одна з найкращих шкіл Європи та Світу. І що дітей набирають до школи чи з конкурсу, чи з перегляду. А мені так пощастило, що мене зарахували до школи навіть не бачачи мене жодного разу, хай навіть із випробувальним терміном. І ми ризикнули. Навчання було дуже дорогим і батькам довелося залізти у нереальні борги. Але вже за 3 місяці я отримала стипендію.

Читайте також: ЧОЛОВІК КАЖЕ: ОЛЕКСАНДР СТОЯНОВ

Наскільки легко отримати стипендію за кордоном?

Це дуже складно. Стипендію отримують найкращі. Потрібно бути найкращим не лише у балеті, а й у загальноосвітній школі, до того ж дивляться на дисциплінованість в інтернаті. Ти завжди перебуваєш під контролем. І найстрашнішим для мене був цей «блакитний лист». Цей лист отримували батьки, дітей, яких виключали зі школи. У моєму випадку як стипендіату, мої батьки мали відшкодувати всю суму за навчання у школі. І тому, у мене не було права на помилку!

Для того щоб отримати стипендію, мій педагог за класикою писала лист характеристику, про те, що я здатний і перспективний учень. Схожий лист писав і директор. І ті спонсори, які є у школі, розглядають твою кандидатуру та вирішують, чи допомагати тобі далі. За кожним стипендіатом було закріплено спонсора, який перераховує гроші за навчання у школі. Ми діти особисто не були знайомі з людьми, які фінансували навчання. Але вони могли ознайомитися з нашими успіхами, цього створювалися спонсорські вечори, концерти, проводилися відкриті уроки.

Чи не страшно було маленькій дівчинці самій їхати в чужу країну, де ви навіть мови не знали?

Мені було не страшно їхати, а дуже цікаво, я розуміла, для чого я це робила. Перед від’їздом я ходила місяць на курси німецької мови. Вивчивши базові фрази, я поїхала до Німеччини. Там мене визначили до міжнародного класу для вивчення мови. А вже через 3 місяці мене перевели у звичайний загальноосвітній клас з корінними німцями.

За що могли виключити зі школи?

За неуспішність та дисципліну. Рівень школи дуже високий і весь клас має встигати за шкільною програмою. Діти, які не встигали, залишали на другий рік чи виключали зі школи. І це стосувалося обох шкіл як балетної, так і загальноосвітньої. В Україні не пам’ятаю таких випадків, щоб залишали на другий рік, а от у Німеччині це практикують і досі. У балетному класі після першого мого року навчання: одну дівчинку залишили на другий рік та двох виключили зі школи.

Дисципліна, дисципліна та ще раз дисципліна. Цілий день розписаний щохвилини. О 6:00 підйом; о 6:30 сніданок; о 7:45 перший урок у школі; о 13:00 обід і вже з 14:00 розпочинаються балетні уроки. О 20:00 вечеря; о 21:00 усі діти мають бути вже у себе на поверсі в інтернаті; о 21:50 у себе в кімнаті; о 22:00 відбій. Якщо вчасно не ліг спати чи не опинився у себе на поверсі чи у кімнаті – штраф.

Запізнюватися на урок у загальноосвітній школі не можна, у класі має бути не пізніше ніж за 5 хвилин до дзвінка на урок. Якщо до школи ти прийшов після дзвінка, до класу зайти не можеш, а йдеш в окрему кімнату для тих, хто запізнився, і вже на другий урок йдеш із пояснювальною запискою від батьків, у моєму випадку від вихователя інтернату.

Дисципліна жорстка, то мене виховала Німеччина. Тож коли приїхала до України, у Національній опері мене почали називати «німецька машина». У мене буквально в голові закладено програму: «Я не маю права на помилку». Я знаю, що скрізь є свої улюбленці, я до них ніколи не входила. Але в театрі всі знають, що якщо хтось раптом захворів і треба замінити, я та людина, яка може вийти та станцювати будь-яку партію.

Які ви любите ролі танцювати?

Я люблю танцювати технічні та енергійні партії, де багато пристрасті та вогню: Кітрі у «Дон Кіхот», чорний лебідь у «Лебедине озеро», Зобеїда в балеті «Шехерезада», Маргарита в «Майстер і Маргарита», Редиска в «Чіполіно» шалено люблю Кармен у балеті «Кармен сюїта» та партію Розбійниці у балеті Аніко Юріївни Рехвіашвілі «Снігова королева» – ось це мій характер. Люблю трохи хуліганити на сцені.

Автор: Анастасія Ігнатова

Повʼязані теми:

інтерв'юбалетКатя Діденко

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: