Інтерв’ю. Джаред Лето: «Люди, які своїми діями втілюють у життя мрії мільйонів інших людей – мене надихають.»

В українських кінотеатрах вийшов фільм «Морбіус», у якій Джаред Лето перевтілився в загадкового антигероя. Починаючи з «оскароносного» образу Рона з «Далласького клубу покупців» і до Паоло Гуччі у «Домі Гуччі»,  актор розчиняється у своїх ролях, оживляє своїх персонажів, показуючи їх зворушливими, жахливими або таємничими, однак завжди незабутніми. Про нову роль та ролі різних людей та подій ми поговорили з ним для Marie Claire.

Фото: instagram/jaredleto

Джареде, чим тебе привабила ця роль?

Мене окрилила нагода вивести на екран персонажа, якого там досі ніколи не було. Такого усе важче й важче знайти, а мій був у цьому сенсі унікальний – персонаж Marvel, який жодного разу не переступав межі кількох епізодів із коміксів про Людину-Павука.

Розкажи про твого героя – доктора Морбіуса.

Доктор Морбіус страждає на серйозну хворобу крові і, маючи на меті вилікуватися й допомогти таким самим бідолахам, як він, вдається до відчайдушної спроби знайти ліки. У своїх гарячкових дослідженнях Морбіус вирішує поєднати ДНК людини і кажана-вампіра – єдиного ссавця, який живиться кров’ю, чий організм здатний виробляти антикоагулянти… Така генетична мутація, на думку Морбіуса, вилікує його самого й усіх, хто страждає на таку саму хворобу. Новий препарат не лише виліковує його, а й дає йому надлюдську силу, спритність олімпійського спортсмена, навіть здатність до ехолокації, як у кажана – він може «бачити» предмети у просторі, уловлюючи їхнє звучання. Проте лікування перетворює Морбіуса на кровожерливого монстра – жахливу істоту з потягом, який він заледве здатний контролювати.   

Як ти готувався до ролі?

Я грав доктора Майкла Морбіуса вразливо слабким, неймовірно могутнім, несказанно жахливим. Тут велетенський діапазон, тому це страшенно цікаво. Не лише тому що фільм насичений екшеном, трюками, бійками, а й тому що сама роль складна.

У чому відчував складність?

Я не звик грати ролі, які нагадують мене самого в повсякденному житті. Доктор Майкл Морбіус за вимовою та поведінкою схожий на мене (сміється). Щоразу, борючись зі своєю хворобою, він опиняється на роздоріжжі різних граней своєї особистості.  Це схоже на синдром відміни, на астральний перехід. Мене приваблюють ролі, які дають можливість змінюватися – не лише фізично, а й духовно, емоційно, будь-як.

Добре що не зовнішньо. Бо у твого героя кирпатий ніс, як у кажана, запалі щоки і рот, повний гострих, як лезо, ікл… Взагалі, скільки часу потребував такий «макіяж»?

Щодо зовнішності персонажа, то ми з режисером Еспіноса одразу домовилися, що його вона буде створена за допомогою візуальних ефектів, а не за допомогою гриму та накладних елементів.

Ти славишся тим, що не шукаєте легких шляхів та обираєш складні ролі. Наприклад, Джокера…

Дякую, різні персонажі потребують різних підходів. З Джокером все було більш-менш зрозуміло, бо його характер близький до мого. Не кращий факт із моєї біографії, та насилля й життя вулиці я спостерігав на власні очі. Щось піддивився у кримінальних хроніках. Мене налякало усвідомлення, що часто страшні речі кояться не через безумство, а є результатом холодного розрахунку…

…транссексуала Рейон із «Далласького клубу покупців»…

З Рейон усе було інакше. Я не хотів втілювати чергову карикатурну драму-квін. Чоловіка-дивака, який носить жіночий одяг та яскраво фарбується. Мені хотілося продемонструвати, скільки достоїнства, людяності та сміливості може бути в людях. Я приділив багато уваги їхній культурі, багато зустрічався з ними, щоб зрозуміти мотиви та вчинки мого героя.

…Паоло Гуччі з «Дім Гуччі».

На початку я мав грати іншого персонажа. Та, прочитавши сценарій, просто закохався в Паоло, якому так і не дали стати відомим дизайнером. Рідлі Скотт дав мені повну свободу дій, тож я старався як міг. У мене було небагато матеріалу – лише кілька фотографій та запис інтерв’ю. Та Паоло мені здавався дуже дотепним та людиною з шармом. Я просто кайфував під час цієї роботи.

У «Морбіусі» будуть також сцени, в яких ми вкотре зможемо оцінити твою чудову форму. В чому секрет?

Не повірите, але схожі питання мене заганяють у глухий кут. Можу лише сказати, що якісне життя – це чесне життя. Турбота про себе та своє здоров’я. І, звісно, сон та медитація!

Скільки ж ти дозволяєш собі поспати при твоєму щільному графіку?

Намагаюся робите це якомога частіше (посміхається). А ще намагаюся «не засиджуватися», постійно змінювати картинку та рід діяльності. Закінчив роботу над фільмом – переключився на музику. Записав альбом – розпочав роботу над новою роллю.

Ти практикуєш медитації, але ж все одно є люди, які дратують?

Це люди, які самостверджуються за чужий рахунок. Тобто можуть наговорити гидких речей, вважаючи, що це додасть їм сил. Або принизити когось, сподіваючись, що це підвищить їх в очах оточення. Це дратує.

Які люди тебе приємно дивують?

Люди-мрійники, які, попри скепсис оточення, завдяки вірі в себе та в свою справу втілюють у життя неймовірні речі. Люди, які цими діями втілюють у життя мрії мільйонів інших людей – мене надихають.

Які якості ти найбільше цінуєш у людях?

Чесність і вірність собі.

Які якості найбільше цінуєш у чоловіках?

Чесність, вміння тримати слово. Як, власне, і в жінках.

Хто для тебе втілення жіночності?

Моя мама. Вона жіночна й водночас незалежна та сильна жінка, яка багато працювала, щоб покращити наше життя. Оскільки вона самотужки ростила нас із братом, займалася нашим вихованням та освітою. І це ніяк не позначилося на її неймовірній жіночності.

Найкраща порада, яку ти отримав в житті?

Без ризику немає нагороди!

У нас кажуть «хто не ризикує, той не п’є шампанське!»

Згоден, просто я не п’ю шампанське (сміється).

Чим пахне щастя?

Часом ранковою кавою та малиновим джемом, часом порохом, а часом попкорном (сміється)… А ще святом та можливістю жити на повну!

Переклад: Олександра Маленко

Авторка: Дарина Лотоцька