Христина Соловій: «Мені завжди хочеться бути альтернативою»

Христина Соловій випустила новий альбом «Любій Друг», а трохи раніше розповіла Олені Заєць про процес його запису, сім’ю та улюблені міста.

На виступі Христини Соловій, де я опиняюся приблизно за місяць до нашого інтерв’ю, я з подивом для себе наголошую, що наживо вона звучить фатальніше, ніж у записі – її музика «качає». Так вийшло, що я знаю напам’ять слова головних хітів – і «Хто, як не ти», і «Тримай», тому що моя маленька дочка, напевно, не менше сотні разів самостійно включала кліпи Христини: у останнього на YouTube, наприклад, більше 19 млн переглядів. Соловій – самобутній, ні на кого не схожий голос на українській сцені. «Я дуже рада, що мене так сприймають, – спокійно каже вона. – Хоча люди думають по-різному, і не можна переконати всіх, хто я. Але мені завжди хочеться бути альтернативою поп-музики та поп-музикою в альтернативі». Співачка недаремно згадує серед своїх улюблених музикантів американку Торі Еймос – вони схожі емоційно, і обидві вперто тримають свій курс із найперших альбомів.

про запис нового альбому



Дебют “Жива вода”, що побачив світ три роки тому, Соловій допомогли записати учасники “Океану Ельзи” – Мілош Еліч та Святослав Вакарчук, останній був тренером артистки на шоу “Голос країни”. З 12 треків лише два були авторства Христини, решта – народні пісні українською мовою та лемківською говіркою. З новим альбомом все навпаки: «Всі пісні мої, крім кількох. Одна з них – “Отсе та стежечка” на слова Івана Франка, а друга… не буду поки що відкривати карти, але вона дуже дорога мені». Запис альбому продовжується вже два роки. «Записуючи першу збірку, я ще не знала, чого хочу, зате зрозуміла, чого мені точно не хочеться. Важко знайти людей, у яких зі мною однакові вібрації – саме тому мені довелося змінити музикантів. Я та людина, яка завжди слідує поклику серця, тому, впевнена, ніколи не спрацює те, у що я не вірю. Мені ж згодом виконувати пісні на сцені! Ніхто краще за мене не знає, як вони повинні звучати. Запис альбому – дуже тривалий процес, під час якого багато треків відпадають: мені починає здаватися, що вони дуже наївні, і я з них виріс».



про закоханості

У житті Соловій здається більш тендітним і юним, ніж на екрані: навпроти мене сидить мініатюрна брюнетка в блідо-блакитному сарафані з відкритими плечима і напрочуд гарними очима. Вона чудово виглядає, але зізнається, що втомилася: «Мені катастрофічно не вистачає часу, вчора навіть ходила до невролога: через запис альбому я сплю по три години на день уже другий тиждень, просто не можу заснути. Це дуже виснажує, але по обличчю не видно, бо я зараз закохана». Вона сміється. Я цікавлюся, чи відбивається стан закоханості на нових піснях – таки у творчості Соловій домінує легкий мінорний настрій. «Звичайно, відбивається. Кожна пісня – це окрема історія. Я дуже часто закохаюся. Є музиканти, які перебувають у стані світла та щастя та можуть написати життєрадісну пісню. Я ж не пишу, коли щаслива – тоді просто добре проводжу час». Христина сама визнає, що обрала складніший шлях до публіки. «Мій життєвий девіз: не намагатись усім сподобатися. Тому що, якщо ти так робиш, тобі доводиться надягати маску, а потім у тебе їх з’являється така кількість, що ти не знаєш, де твоє обличчя. Краще бути собою і говорити із спорідненою тобі аудиторією, як із другом».

про українську культуру

Завдяки Соловій багато хто, хоча б поверхово, дізнався про існування лемків – етнографічну групу українців із Карпат. Я питаю співачку, як, на її думку, треба знайомити людей із культурою їхньої країни. «Мені здається, краще це робити через особисті історії. Ти відкриваєш альбом, який належав чиєїсь бабусі, і бачиш, що в молодості мала гарну сукню, і починаєш розмотувати цей клубок – де вона жила, ким була, про що думала і куди пропала».

про сім’ю

Сімейна історія Христини теж може скластися у гарний альбом. Її батьки – хорові диригенти, які познайомились у Львівській консерваторії. «У моєї мами був дуже поганий зір, мінус дев’ять, тому вона виходила в хол і шукала тата по запаху, – сміється Христина. – У Дрогобичі, де я народилася, сім’я виявилася суто випадковою: дідові дали там квартиру, через політичні переконання він переховувався. Мама з татом одружилися, і в 1987 народився мій старший брат Євген, а потім настали 1990-і, і було простіше залишатися в цьому місті. Нас виховували по-галицьки, але по-європейськи надавали свободу вибору. Можливо, брата більше щось змушували робити, а до мене тато ставився, як до принцеси, і іноді надто балував. Коли мені виповнилося одинадцять, він надовго виїхав до Канади. У Дрогобичі ми з братом закінчили гімназію, а після вступу до університету у Львові ми всією сім’єю переїхали туди».

про лева і києва

Львів для співачки так і залишився найріднішим. Там квартира з високими стелями та книжковими стелажами, заповненими доверху. Улюблені для прогулянок вулиці – Лисенка, де менше людей, та Шептицьких, на яких стоїть церква Святої Ольги та Єлизавети. «Мій маленький Нотр-Дам де Парі» ніжно називає її Христина і додає, що вона не надто релігійна людина, але їй подобається естетика католицизму. До Києва, де вона зараз живе, їй довелося звикати три роки. «Київ довго був для мене чужим, я лише недавно відчула, що він може бути красивим та вражаючим. Мені стало набагато затишніше тут, коли в мене з’явився кіт. У Львові, в батьківській хаті, у мене їх три. У цього кличка Кіко. Я дивилася серіал про Пабло Ескобара, і одного з героїв так звали, а потім дізналася, що повне ім’я від Кіко – це Франциско, звучить же!» Про свого домашнього улюбленця Соловій розповідає дуже емоційно, показуючи мені його фотографію.

про імпульсивність

Я питаю, чи вона імпульсивна людина в житті? «Так, рішення я ухвалюю дуже спонтанно. Хоча розумію, що маю щось зробити, намагаюся аналізувати і думати, як було б краще, але частіше слухаю свій внутрішній голос. Через свою імпульсивність я буваю дуже різкою, несправедливою і можу образити людину. Але потім підійду і перепрошую». А що у спілкуванні з чоловіками? «Я люблю чоловічу увагу і феміністкою себе не назвала б, хоча багато моїх друзів живуть за правилами фемінізму, і я дуже їх поважаю. Але я не змогла б відмовитися від щастя бути жінкою, не хочу називати це “користуватися”, але, принаймні, насолоджуватися цим. Я намагаюся бути жіночним, люблю вінтажний одяг та зачіски, мінімум макіяжу. Мені пощастило, що я виглядаю молодшим, ніж насправді (Христині – 25 років. – МС)».

про париж

Я знаю, що Христина мріє про Париж, але питаю, куди вона збирається поїхати. «Нещодавно я недовго була в Римі та Барселоні. До цього мені було дуже складно організувати себе, виїхати кудись, вийти зі своєї зони комфорту, своєї вежі неподалік Палацу Україна. Але тепер я змінила свою думку щодо подорожей, і мені хочеться ще. Напевно, наступним буде Париж – я навчаю французьку та сподіваюся знайти там натхнення, історію, емоції, антикварні книжки. І ще у мене там друг – Седрік Леру, гітарист Ясмін Хамдан, з яким ми познайомилися після концерту у Києві. Хоча мені, мабуть, навіть хотілося б спочатку потрапити до французької провінції, побачити, як там живуть люди, про що вони думають – вони ж зовсім інші, вільні всередині. Я дуже бажаю, щоби такими були й українці».

ФОТО: Єва ТОКАРЧУК; СТИЛЬ: Віталій БІРКОВСЬКИЙ; ВІЗАЖ І ПРИЧЕСКА: Людмила СОБКО; на Христині: сукня, блуза, всі – The COAT by Katya Silchenko

Повʼязані теми:

новий альбомспівачкаінтерв'юукраїнська музикаХристина Соловій

Євгенія Власенко

Редактор Marie Claire Ukraine

Вірю в силу слова, та його здатність торкатися сердець. Обожнюю писати про моду, цікаві бʼюті-знахідки, мистецтво та self made людей, які надихають підкорювати нові вершини.

Всі статті автора

Поділись: