Інтерв’ю: Пенелопа Круз про новий фільм «Паралельні матері»

Лауреати премії «Оскар» Педро Альмодовар і Пенелопа Крус є одним із головних тандемів сучасного кіно. Новий фільм дуету – «Паралельні матері». Фільм розповідає про жіночність, материнство і пам’ять. За сюжетом «Паралельних матерів», долі двох жінок перетинаються в пологовому відділенні. Випадкова зустріч перетворюється на тісний зв’язок, що безповоротно змінить їхні життя назавжди. Про нову роль у фільмі Альмодовара та стосунки з видатним режисером в інтерв’ю розповіла Пенелопа Крус.

У новій стрічці «Паралельні матері» режисер знову звертається до теми материнства. Чому, на вашу думку, вона так його цікавить?

Материнство, його протиріччя, складнощі й радощі – це багатогранний процес, тут неможливо дати вичерпну відповідь. Ще ніхто не зняв такої картини, після перегляду якої ви вигукнете: «Ось тут сказано все! Можна ставити крапку». До того ж «Паралельні матері» розповідають не тільки про мою героїню Дженіс, а й про інших жінок і чоловіків, яких поєднують невидимі узи батьківства та дружби.

Ви отримали нагороду за цю роль на фестивалі у Венеції. Які враження були від цієї перемоги на найстарішому європейському кінофестивалі?

Це велика честь, поза сумнівом. Фестиваль має дивовижну історію і можливість заново винаходити себе знову і знову. Цьогорічне журі бездоганне (очолював режисер «Паразитів» Пон Джун Хо – МС), отримати від них визнання – це окремий величезний комплімент, тим паче, що серед учасників програми цьогоріч був просто безпрецедентний набір найсильніших жіночих ролей і відмінних виступів. Але для мене також дуже важливо, що таку честь я отримала саме за фільм мого друга Педро – абсолютного генія й одного з найщиріших людей.

На прес-конференції перед прем’єрою фільму ви згадали, як важливо для вас відкривати Венецію саме з картиною Альмодовара. Чи стала роль Дженіс у «Паралельних матерях» для вас знаковою?

Цей персонаж, безумовно, один із моїх найулюбленіших, і ця роль дуже складна. Тут багато сильних емоцій і водночас тонких нюансів. Фільм розповідає історію багатьох матерів, і жодна з них не є ідеальною. Педро створив персонажів таким чином, що нікого з них не можна засуджувати, і мені це дуже подобається. У своєму фільмі він показує, що істина недосконала, але при цьому прекрасна, і що вона заслуговує на увагу і прийняття.

У «Паралельних матерів» доволі великий кастинг, одну з ролей грає Россі Де Пальма, також увосьме в Альмодовара. Але всі інші актори основного складу працювали з режисером уперше. Чи багато чого було для них новим?

Ні, я так не думаю. Загалом, ділитися всім зі своїми акторами – скоріше, правило, ніж виняток на іспанському знімальному майданчику. У нас зібрався дивовижний акторський склад, це правда. Моя хороша подруга ЕйтанаСанчес-Гіхон – блискуча актриса, я працювала з нею багато разів, але ніколи разом із Педро. Він написав для неї красиву складну роль. Разом зі мною головну роль справедливо поділила Мілена Сміт – я вже грала, коли вона народилася (сміється). Я впевнена, що вона обов’язково прогримить на весь світ. Педро має дар до відкриття імен. Я дуже вдячна Мілені. Без її Ани не було б моєї Дженіс.

Кожен із фільмів Альмодовара має певну родзинку, що перетворює кожен на незабутній. Що робить «Паралельні матері» таким?

Я не можу розкрити секрети (усміхається). Кожен сюжет Педро – унікальний і унікально розказаний саме ним за допомогою візуальної мови, а не тільки слів. Боюся, що в моєму переказі все буде звучати тривіально (сміється). У будь-якому разі це абсолютно несподівана історія про материнство, почуття і пам’ять. Складну пам’ять іспанців, наші непрості і суперечливі стосунки з минулим, що неодмінно впливає на наші долі наразі і вплине на наше майбутнє згодом. Особливо якщо ми не зможемо поглянути на історію чесно. Те, що робить Педро у «Паралельних матерях», – це геніально. Тонка і щира історія про людей перетворюється на щось більше, навіть на своєрідну політичну заяву.

Складні стосунки в сім’ях і непрості відносини з соціальним минулим – це тема, яку, мабуть, можуть поділити з іспанцями всі народи. Це робить «Матерів» універсальним кіно?

Так, безумовно. Ця історія і особиста, і універсальна. Вона про нас і про весь світ. Як мікросвіт однієї людини і складні суспільні зв’язки – все в одній дуже елегантній формі від Педро.

Ви спостерігали за знімальним процесом ізсередини. Як відбувається ця «магія Альмодовара» на знімальному майданчику?

Щоб це зрозуміти – потрібно бути в голові самого Педро (сміється). Вся справа в корінні, у відчутті натури. Педро привносить у свої фільми і частину зі свого простого дитинства, і гламур свого сьогодення, й міське життя середнього класу. Тому його фільми такі любимі й такі впізнавані – в них люди справді відчувають щирі емоції.

Уперше ви знялися в Альмодовара в 1997-му в картині «Жива плоть». Відтоді його підхід до режисури якось змінився?

Радше змінився мій підхід до акторства. У 1997-му Педро вже був досвідченим режисером із своїм баченням і стилем. А от я – початківцем і тільки набувала впевненості. Це й змінилося за роки – й упевненість Педро у мені, й моє власне розуміння акторської майстерності як кращого інструменту для передачі історії.

Фото: Volga Ukraine

Читайте також: ЗВЕЗДА СЕРИАЛА «SEX EDUCATION» ЭММА МАККЕЙ О СЪЕМКАХ В ФИЛЬМЕ «ЭЙФЕЛЬ»

Повʼязані теми:

Пенелопа КрусПедро Альмодовар

Татаренко Ірина

Всі статті автора

Поділись: