Спецпроекты now:

Ivan NAVI: «Вільні стосунки в наш час стали комфортними»Ivan NAVI: «Вільні стосунки в наш час стали комфортними»Ivan NAVI: «Вільні стосунки в наш час стали комфортними»
Ivan NAVI: «Вільні стосунки в наш час стали комфортними»
Селебрити

Ivan NAVI: «Вільні стосунки в наш час стали комфортними»

Український виконавець Ivan NAVI відверто розповів про невзаємні симпатії, життя на максимумі та мрію послухати госпел наживо. 

 

 

«Ми домовились, що ми просто тимчасові.

Поки не знайдем тих, хто нам більше підходить»

 

 

Як ви ставитесь до вільних стосунків? Чи був у вас такий досвід?

 

 

Ніколи не розумів вільних стосунків. Коли закохуюсь, мені вже складно з кимось ділити свою другу половинку. Можу сказати одне, вільні стосунки в наш час стали комфортними. Вони ні до чого не зобов’язують, але особисто я в цьому не бачу нічого доброго, втрачаються сімейні цінності — а для мене вони важливі. Я взагалі однолюб. Не скажу, що не звертаю уваги на інших дівчат, але я завжди за щось глибше, ніж просто захоплення. Щодо цих слів у пісні «Влипли» — це радше, коли не впевнений на 100%, не можеш одразу сказати – це просто хімія, чи там є щось глибше. Якщо відчуваю глибину – почуваю себе як риба в воді.

 

 

 

«Закохуюсь у твій сміх,

Хоч наперед знаю,

Що ти зі мною просто граєш»

 

 

Тема стосунків є головним лейтмотивом вашої творчості. Чи були у вас невзаємні відносили з дівчатами? Яку найгіршу фразу ви чули від дівчини?

 

 

Були невзаємні симпатії. Причому досить часто так бувало, що мені людина подобається, а вона мене  сприймає як друга. Attention, френдзона детектед! Хоча це не дивно, ви мого першого фото в паспорті не бачили (сміється). І добре, що я всі ці моменти пережив в юності, мене це дуже загартувало. Фрази от такої, що прямо в серце не було, але було гірше… був вчинок. Дівчина пішла до іншого, а цей інший — мій дуже хороший знайомий. І тут вже було не до жартів.  

 

 

«Під шалений біт

Ми відкриваєм ніч»

 

 

Вам імпонує нічний спосіб життя? Ви з тих, хто живе за лозунгом: «Live fast, die young»?

 

 

Я за те, щоб довго і яскраво. Я люблю жити на максимум — це стосується і роботи, і відпочинку. Життя артиста – це, по суті, цілодобове свято! Рух, нові люди, переїзди з одного міста в інше. На карантині мені цього особливо бракує.

 

 

 

«Я собі захотів подивитися на люди.

З висоти птахів я побачив то, шо буде»

 

 

Чи ви вважаєте, що творчі люди – це у якомусь сенсі пророки, які можуть передбачити певні події? У вас були «прозріння»?

 

 

Усі творчі люди щось відчувають. Чи пророками бувають — можливо. Досить часто артисти пишуть про речі, які колись в когось відбувались. Історії мають властивість повторюватись, тому і здається, що слова були пророчими. Взагалі, творча сфера – це про «зв’язок з космосом». Тому нічому не дивуюсь. До речі, це слова із пісні «Птахи», яку написав Кузьма Скрябін. У мене з ним своя історія, бо це була його ідея з псевдонімом NAVI (Іван, але навпаки). На жаль, я познайомився з ним в останній рік його життя. Але, справді, його пісні дуже резонують із сучасністю. І я щораз частіше це відчуваю.

 

 

«Пробували, що могли, ми ж такі молоді.

Час робити помилки»

 

 

Ви вважаєте, що деякі речі у житті можна виправдати молодим віком? Є те, за що вам соромно?

 

 

Коли був молодшим – робив багато дурниць! Найбільше за що мені прикро, то за те, що розбивав серця дівчат, а планів на майбутнє у мене з ними як таких не було. Та мені постійно бумерангом рано чи пізно все поверталось. Помилки – це звична справа, бо ніхто не ідеальний. Для нашого суспільства прийшов час сприймати помилки – як досвід, а не як щось погане. Якщо після помилок ти підіймаєшся та йдеш далі, робиш певні висновки для себе – ти стаєш вдвічі сильнішим. Я б дуже хотів, щоб помилки сприймались «ок» — як свої, так і інших. В цьому є наш ріст.  

 

 

 

«Там, де колись була тінь — є світло»

 

 

Іван Сяркевич і Ivan Navi – це одна людина, чи на сцені ви в одному образі, а знявши концертний костюм, перетворюєтесь на іншу людину.

 

 

Я ніколи не граю роль: я такий на сцені, як і в житті — не міняюсь. Люди відчувають, коли їх обманюють. Звичайно, що під час виступу стараюсь кожного разу «прожити» пісню. Але слідкую, щоб не зраджувати в цьому собі. Це дуже тонка межа.

 

 

Я не стою на місці – і що мені було близьке декілька років тому, не завжди є близьким зараз. Але з глядачами і слухачами, які приходять на мої концерти – ми взаємодіємо завжди по-чесному. Я їх заряджаю – вони мене. Діалог наш максимально відвертий. Я можу забрати з трек-листа певні пісні прямо перед виступом, коли відчуваю, що зараз не той вайб. А потім як понесеться – заспівати їх на біс.

 

 

«Це не наше місто – ми його нервуєм»

 

 

У якому місті ви відчуваєте себе вдома?

 

 

Тільки Львів! Тут я народився і завжди відчуваю ось цю особливу енергетику навколо, яка постійно надихає і стимулює до розвитку. Мої друзі, команда тут.

 

 

І якщо вже кудись переїжджати, то в США, але ненадовго. Дуже хочу відчути їхній підхід до створення музики й музичну культуру зсередини. В мене декілька друзів працюють там на різних студіях. Та перше, що б зробив у США – поїхав би у церкву послухати госпел. Отримую істинний кайф від цієї музики і співу.