Чоловік каже: Євген Хмара

Сьогодні наш гість Євген Хмара – український композитор, піаніст-віртуоз, володар голлівудської премії імпровізаторів та статусу Yamaha Artist, який також має Елтон Джон, Пол МакКартні, Стіві Уандер.

Ви, напевно, знаєте Євгена і по телешоу “Україна має талант”, де він увійшов до фіналу. У пресі піаніста-віртуоза часто називають українським Моцартом, оскільки свою першу композицію він написав у віці 7 років. У свої 31 він має 5 музичних альбомів та гастролює із сольними концертами по всій Україні.

— Хто такий Євген Хмара? Що б ви хотіли сказати про себе те, що не можна прочитати про вас у пресі?

— Євген Хмара — людина, яка має можливість займатися улюбленою справою та отримувати задоволення від того, що її оточує. Мрійник, який вірить у чудеса, і головне — вірить у їхнє виконання.

— У вашій біографії зазначено, що у дитинстві ви захоплювалися літаками та музикою. Чому за підсумком ви зупинили свій вибір на другому? 

— Я впевнений, що я був би гарним пілотом, навіть тому, що мій батько був залізничником — уміння поводитися з технікою закладено в мене на генетичному рівні (Посміхається). Але чи міг би я стати музикантом, будучи пілотом? Адже для того, щоб освоїти музичний інструмент, цій справі треба присвятити безліч годин праці: а наявності вільного часу, яке ми маємо в дитинстві, практично не буває в дорослому житті. Тим паче у дитячому віці утворюються множинні нейронні зв’язки, тому набагато легше вивчати щось нове, будучи дитиною.

— Чи замислювалися ви, як склалося б ваше життя, чи зробиш ви зовсім інший вибір?

– Не замислювався. Але це точно був би зовсім інший Євген Хмара та зовсім інша реальність. Кожна людина має вибір, яким шляхом піти. У цьому суть людини — кожен має право вибирати. Але я зробив такий вибір. Не треба озиратися назад і мучитися думками, як було б інакше; потрібно спостерігати за знаками, що посилає життя. У моєму житті дуже багато було знаків, які казали, що мені потрібно займатись музикою. Той самий випадок з Дідьє Маруані — лідером колись надпопулярного гурту Space — він помітив мене маленьким хлопчиком серед мільйонів шанувальників і поселив у мене віру, що я можу стати справжнім музикантом. Не хочу заглиблюватися в цю історію, тому що я докладно про неї розповідаю практично в кожному інтерв’ю і гадаю, ви вже про неї чули.

— У вас досить широке коло інтересів: астрономія, авіація, карате… Як це впливає на вашу творчість? Чи черпаєте ви натхнення з хобі, чи вони, навпаки, відволікають вас від музики?

— Я справді радий, що мене цікавить не лише музика. Більш того скажу, мені в дитинстві було досить нудно в оточенні музикантів, які говорили виключно про музику. Я переконаний, що музикант це та особистість, яка проводить через себе свій життєвий досвід. І такі інтереси, як спорт, у моєму випадку ще астрономія та авіація, лише допомагають мені писати різнопланову музику та черпати з них натхнення.

— Sampha має чудову пісню з таким рядком «No one knows me like the piano in my mother’s home». Що знає про вас ваше піаніно?

– Гра – це завжди одкровення. Фортепіано — це жива істота, яка вислуховувала мене з дитинства — у складні періоди переходу від хлопчика до чоловіка — до юнака, який навчився заробляти гроші. І до речі, саме в фортепіано я складав свої перші гонорари (Посміхається). Фортепіано завжди було найкращим другом, з яким можна було поділитися найпотаємнішим. 

— Чи є межа між творчістю та роботою?

— Глобально, слово «робота» у творчості для мене має інше значення: безперечно, без праці, наполегливої ​​праці, не було б нічого. Наполегливість, впевненість у тому, що ти робиш, допомогли досягти тих результатів, які є. Робота має на увазі заробіток, а я колись творю — зовсім не думаю про доходи, які мені може принести моя творчість. Конфуцій говорив: «Займися улюбленою справою, і ти не працюватимеш жодного дня у своєму житті». Я послухався його поради (Посміхається).

— У вас є таке хобі, яке ви хотіли б перетворити на роботу, чи, можливо, вже працюєте в улюбленій сфері діяльності?

— У мене є хобі, від якого я справді отримую задоволення, — це відеомонтаж. І я точно можу сказати, що це не те хобі, завдяки якому я хотів би отримувати гроші. Але це також творча професія. Коли у тебе є навички роботи з відеоредакторами – ти сам можеш досягти ідеальної картинки у власному відеокліпі, не вдаючись до допомоги професіоналів збоку. Мені це дуже допомагає створювати ролики для мого каналу YouTube, що можливо, і зробило його таким популярним.

— Чи вірите ви в те, що є якась найвища сила, яка нас спрямовує?

— Звичайно, я вірю у найвищі сили. І взагалі переконаний, що ми мало на що здатні без цієї підтримки. Я вважаю, що шанси та знаки даються всім, але не всі здатні їх розглянути та ними скористатися. І виною тому є два головні аспекти — лінь і невіра в себе. 

— Чи маєте ви наставник, який допомагає в поворотних життєвих моментах? Чи ви звикли приймати рішення самостійно?

– Одного наставника немає. Мої наставники – це близькі друзі та дружина. Я завжди прагнув спілкуватися з людьми, які краще за мене. І завдяки цим людям протягом життя ти стаєш кращим, бо тягнешся до їхнього рівня.

— У нашому суспільстві простежуються дві крайності: одні говорять про благодійність голосно і з апломбом, інші ж вважають за краще мовчати про те, що жертвують гроші в благих цілях. Як ви ставитеся до цієї теми?

— Один із видів моєї діяльності — благодійні концерти «Музикотерапія». Вже кілька років двічі на рік я проводжу концерти для особливих дітей (синдром Дауна, аутизм, ДЦП), адже музика має прямий вплив на наше психічне та фізичне здоров’я та здатна зцілювати. Але я намагаюся не афішувати цього і ніколи не запрошую медіа на подібні концерти. Сама суть благодійності для мене — це здатність зробити добро безумовно, не чекаючи нагороди чи визнання натомість. 

— Чим підкорила вас Дарина, коли ви побачили її вперше? Ви одразу зрозуміли, що вона – та сама?

— Дашу я побачив уперше, коли їй було 11 років. І єдине, чим вона тоді мене тоді підкорила — це своєю дитячою наївністю, щирістю та відвертістю. І мені знадобилося майже 15 років, щоб побачити в ній ту жінку, від якої ти захочеш дітей. Зараз ми не тільки подружжя, а й партнери: я продюсую Дашу в її новому музичному проекті. Зараз Даша під псевдонімом ODARA виконує свої чудові авторські пісні, написані чуттєвою українською мовою. До речі, цього року у концертному турі Україною Даша вперше вийшла зі мною на одну сцену, чим дуже здивувала та порадувала глядачів. На її появу ще зовсім скоро чекають Полтава, Кременчук та Львів.

— Які важливі слова має казати своїм дітям батько? Що ви кажете своїм дітям, Колі та Вірі?

— Найцінніше, що можна дати дитині, — це увага та власний час. Головне завдання — не повчати і наставляти, а показувати на своєму прикладі, як правильно. Хоча ніхто з нас, дорослих, до кінця не знає як правильно на 100%. У багатьох аспектах — у життєрадісності, безумовному коханні, відсутності стереотипів і прийнятті себе такими, якими ми є — діти набагато мудріші за нас, і часом нам варто повчитися у них.

Повʼязані теми:

інтерв'ючоловік каже

Євгенія Власенко

Редактор Marie Claire Ukraine

Вірю в силу слова, та його здатність торкатися сердець. Обожнюю писати про моду, цікаві бʼюті-знахідки, мистецтво та self made людей, які надихають підкорювати нові вершини.

Всі статті автора

Поділись: