Small Talk: Валерій Харчишин, фронтмен гурту "Друга Ріка" про благодійність та допомогу ЗСУ

Small Talk: Валерій Харчишин, фронтмен гурту “Друга Ріка” про благодійність та допомогу ЗСУ

Татаренко Ірина

03 Червня, 2022

У червні "Друга Ріка" продовжить свій благодійний тур «Хто, якщо не ми?». Концерти відбудуться у містах Європи, у тому числі України. Завдяки виступам музикантів і підтримці їхніх шанувальників, під час першої частини туру вдалося зібрати кошти на загальну суму 882 891 грн., які були перераховано на потреби ЗСУ. Валерій Харчишин розповів про благодійний тур, про допомогу ЗСУ та віру в світле майбутнє арт-журналістці Дарії Кибець.

Фото: Ася Остапченко @asya_photoart

Валерію, сьогодні минає 100 днів з початку ганебного вторгнення рф в Україну.

Я не вірив в те що росія нападе на Україну. Не повірив, навіть коли зі свого вікна побачив штучний світанок від російської ракети. Очі бачили, але розум відмовлявся сприймати реальність.

Одразу після президентських виборів у мене в голові сформувалася думка про можливе повномасштабне російське вторгнення. Оскільки путін не вважав Зеленського сильним президентом, я підозрював, що він неодмінно скористається моментом аби увірвати шмат чи захопити всю Україну.

Але чим частіше і абсурдніше звучали заяви путіна про Україну, тим менше вони на мене діяли та поступово розвіяли думки про повномасштабну війну. Можливо ,через те, що ми жили у досить демократичному суспільстві, що розвивається, декларує європейські цінності, ми ментально віддалились від світу рабів, тому важко було уявити, що у 21 столітті, фактично у центрі Європи бомбитимуть балістичними ракетами. Це навіть звучало фантастично. Але, на жаль, таке архаїчне з’ясування стосунків, дике загарбництво та геноцид нашого народу, влаштоване північним сусідом, якого Європі не знали майже сотню років, тепер стало нашою новою реальністю, до якої не можна і не потрібно звикати.

Коли про вторгнення заговорили американці, я вважав, шо далі гібридної війни та викриття намірів путіна не зайде.

Коли я отримав повідомлення, що батальйон, якому ми допомагаємо, збив ворожу СУ-шку. Ось тоді я відчув, що таке «на своєму місці». Відчув, що це не паліатив, а реальна боротьба.

У вашій родині стався «розподіл обов’язків» – ваш син захищає Україну на військовому фронті, ви – на волонтерському та культурному. Наскільки важливим є останній під час війни?

У війні немає нічого романтичного чи прекрасного, як і у тому вислові — кожен на своєму місці. Бо всі не на своїх звичних місцях. Але останнє — єдине, що врятує нашу країну. Варто визначити свої найкращі навички та вміння, у чому ти можеш бути максимально продуктивним, об'єднатись у найбільшу та найефективнішу синергію для порятунку своєї країни та майбутнього своїх дітей.

Буду відвертим, нехай не ображаються військові, але не кожен з них знищить хоча б одного загарбника. Якби це було так, то війна б закінчилася завтра. Але я знаю кілька прикладів, коли волонтери гуртом і окремо збирали гроші на техніку, що вже за кілька днів нищила ворожі гелікоптери з російським екіпажем.

Нещодавно відбулися концерти першої частини благодійного туру «Друга ріка» європейськими містами: Вільнюс, Рига, Таллінн, Прага, Брно та Краків. Як і коли з’явилася ідея цього благодійного туру?

Це найшвидше організований тур в житті «Другої Ріки». І мабуть перший, в який не хотілося їхати. Важко було залишати країну. Важко було вийти на сцену, співати та стримувати сльози. Сатисфакція наздогнала десь на 3-4 концерті. Коли я отримав повідомлення, що батальйон, якому ми допомагаємо, збив ворожу СУ-шку. Ось тоді я відчув, що таке «на своєму місці». Відчув, що це не паліатив, а реальна боротьба.

Чи вносили Ви зміни до репертуару з огляду на своїх закордонних фанів?

Ми завжди співаємо власні пісні, яких ми створили чимало, грали їх сотні разів, але я помітив, що під час війни майже всі вони набули нового правдивого змісту. Я не думав, що основою нашого концерту знову стануть пісні з альбому «Supernation», який ми написали на початку війни, 8 років тому. Але якщо, окрім зборів допомоги, ці пісні допомагають пережити біль – значить ми там, де потрібні. На своєму місці.

Фото: Андрій Поддубняк @poddubnyak

Яка з останніх новин вас потішила?

Особиста. Коли відчув, що хочу посадити кілька дерев. І, коли зробив це — зрозумів, що життя триває. Нашу націю не знищити, навіть, якщо на цій землі залишиться один, останній українець!

В чому ви знаходите розраду від новин та подій?

Важке питання. Повернулися у студію, пробуємо творити. Поки там – легко. Тому затримуємося впритул до комендантської години. Отже, напевно, у музиці.

Розкажіть про другу частину вашого благодійного туру «Хто, якщо не ми?».

Другу частину туру ми розпочали виступом на станції метро «Вокзальна» в Дніпрі. Під час концерту та онлайн-трансляції вдалося зібрати 826 347 грн. на придбання двох карет швидкої допомоги для Окремої бригади тероборони Дніпра.

В червні вирушаємо з концертами в міста України (3 червня – Вінниця, 4 червня – Тернопіль, 5 червня – Львів), Франції (10 червня – Париж, 12 червня – Ніцца), Литви (17 червня – Вільнюс) та Польщі (14 червня – Вроцлав, 19 червня – Гданськ, 20 червня – Лодзь, 21 червня – Варшава). Наша головна мета європейських концертів — зібрати 30 000 євро на придбання двох безпілотників, автобуса та тактичної амуніції для батальйону спецпризначення. Кошти, отримані з концертів в українських містах, будуть направлені на придбання двох пікапів для 95 десантно-штурмової бригади.

Зараз кожна свідома людина робить все можливе, аби зупинити жахливу війну, що розпочала росія на території суверенної держави Україна. Наші друзі, рідні, шанувальники взялися захищати країну зі зброєю в руках. Багато українців займається волонтерством, щоб підтримувати військових та постраждалих мирних жителів. Дякую кожному, хто долучається до нашої благодійної діяльності фінансово. Ви робите велику справу! Завдяки вам, ми можемо допомогти тим, хто потребує цього найбільше. Сподіваюсь, що відвідуючи наші концерти, ви трохи забуваєте про жахливі реалії і отримуєте позитивні емоції, які так необхідні зараз кожному, аби боротися з ворогом!

До збору коштів можна долучитися за такими реквізитами:

Установа банку — ПриватБанк

МФО банку — 305299

Отримувач платежу — ЛУЧКІН ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ

IBAN — UA213052990000026203893340711

Рахунок отримувача — 26203893340711

Валюта картки — UAH

РНОКПП отримувача — 2596502196

PayPal: lukaua@yahoo.com

Номер картки Приватбанк: 5363542013946513

Номер картки Монобанк: 5375411413432829

Автор: Дарія Кибець