sapık oğlana ters reaksiyon işlemez herkesin hayalinde porno kendine özgün ve istediği kriterlerde bir kadın brazzers profili vardır bu kadın sizin düşündüğünüz kadın şemalarından sikiş çok daha kaliteli bedene fiziğe ve amcığa sahiptir porno ve diğerlerinden çok daha farklı bir yapıya porno izle sahip kadınların iyisinden anlayan bir ayı sex izle gibi körpe güzel bir kızı bularak kendine porno manita yapan adam onu kendi evine atarak dışarıya porno film adım bile atmasına izin vermez maço tavırlarıyla genç twitter porno kızı adeta kendisine köle etmiş olan adam seks video sabahları kalkarak maniasını öperek uyandırmadan daha türkçe porno ileri boyuta taşımak ister ve güne taze kaşar gibi lezzetli 19luk kızın amcığını okşayarak başlar

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»

    Тільда Свінтон - не тільки лауреатка “Оскара“ чи ще десятка інших нагород, а унікальна постать у кіно. Її називають “космічною”, “містичною”, “незвичною” та “акторкою з тисячею облич”. Але цієї осені на українські екрани виходить нова комедія з Тільдою - “Історія Девіда Копперфілда” від Армандо Іануччі (автора “Смерті Сталіна” та “Віце-президента”). Про кіно, моду та чоловіків акторка погодилася поговорити напередодні прем'єри.
    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 1

    Photo by Pascal Le Segretain/Getty Images

    Сатирична екранізація класичного твору Чарльза Діккенса пропонує нам іншу Тільду — кумедну, трошки незграбну і абсолютно чарівну. У стрічці акторка грає Бетсі Тротвуд — ексцентричну тітку головного героя, яка грає ключову роль в становленні Девіда Копперфілда, через персонажа якого Діккенс передав не тільки власне дорослішання, а й справжню комедію нравів Британії кінця 19-го століття. Саме час поговорити з видатною акторкою про її імідж, новий фільм та роль мистецтва у житті людини.

    — Здається, в вас закохані по всьому світу і я гадаю, чи не тому це, що ви як би «інша» для всіх. Кожна стаття про вас, це «Вона потойбічна», «Вона прибулець». Я чула, ви говорите: «Я з тієї ж планети, що і Девід Боуї».

    — Ну, мені було б дивно говорити, що я ніколи не відчувала себе інопланетянкою. Ви ніколи не відчували себе інопланетянинкою?

    — Мабуть, я відчуваю себе інопланетянкою, яка говорить: «Добре, я отримую Землю. Я можу працювати тут».

    — Так, і ви, безумовно, робите набагато краще, ніж я, керуючий космічною станцією, але я знаходжу дивним уявити, що хтось може не відчувати себе інколи не з цих місць. І я за прибульців, які виходять із шафи і претендують на статус інопланетян. Досить маскування (сміється)! Жартую. Я вважаю, що мої стосунки зі світом мого працевлаштування, з кіно, настільки нескінченно цікаві для мене — я все ще відчуваю пристрасть до своєї роботи! Моя життєва філософію: мій роман з кіно триває понад 30 років, проте в нас стосунках все ще присутня пристрасть (посміхається)! Так що я не знаю, що робить мене інопланетянкою. Пристрасть до роботи?

    — Але більшість просто хоче знати: «Яке життя у Тільди Свінтон?».

    — Ось моє життя: я живу на півночі Шотландії в будинку біля маленького містечка, де у всьому районі проживає близько 8000 людей. Ми живемо біля моря. Я живу зі своїм коханим Сандро та дітьми. Мої діти закінчили школу, яку ми відкрили в сусідньому місті, і я активно займалась шкільним господарством. Я вигулюю собак. У нас їх чотири. Це життя спокійне, сповнене творчості, але без гламуру.

    — Взагалі ніякого гламуру в однієї з головних фешн-ікон сучасного кіно?

    — Просто з моїм обличчям та статурою стилісти, дизайнери можуть зробити, що завгодно (сміється). Серед моїх близьких друзів дійсно багато дизайнерів, я взагалі постійно оточена митцями. У високій моді я керуюсь власними інстинктами, не розумію що таке тренди, хоча вони, безумовно, оточують і кожен щось переймає. Але в особистому житті мій гардероб невеликий і складається із зручних базових речей, відповідає моєму життєвому ритму.

    Читайте також: ЧОЛОВІК ГОВОРИТЬ: РЕЖИСЕР НАРІМАН АЛІЄВ

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 2

    — Ви вважаєте ви себе актрисою або артисткою, чи можливо визначаєте себе як професіонала набагато ширше?

    — Я ніколи не описувала себе як акторку. Це частково тому, що я ніколи не мала наміру стати нею, але й також, щоб зберегти правду про те, хто я і звідки взялась у цьому бізнесі. Бо всякий раз, коли я читаю або чую акторів, які описують себе, свій “метод”- розумію, що моє власне існування відрізняється в багатьох моментах, і мені важко претендувати на спорідненість з багатьма колегами. Я стала артисткою в якийсь момент свого життя, коли перестала писати — тоді вважала, що тимчасово, як виявилося — надовго. Це трапилось зі мною, коли я була в пошуках соціалізації, я хотіла творити у групі талановитих людей. Я почала зніматись у Дерека Джармена в 1985 році. Ми працювали разом вісім років і зробили сім фільмів. З ним я навчилась працювати разом, і дуже часто без будь-якого сценарію — експерименти, імпровізація та рішуча бездіяльність. Всі ми, хто працював з Дереком, повинні були думати про себе як про співавторів нашої власної роботи, щоб нести відповідальність за наш власний внесок. І це було дуже символічно — почуття спільного авторства. Це означає, що я завжди прагнула до тісних робочих відносин понад усе, коли вирішувала, що робити далі. Саме зв’язок і радість спілкування між колегами змушує мене зніматися у фільмах. В “Історії Девіда Копперфілда” якраз навпаки є дуже точний та кмітливий сценарій Армандо, але як режисер він розуміє, що точність кастингу куди важливіша від постійних нагадувань акторові, що йому треба робити. Тож в нас була свобода втілити цей фільм у життя як група однодумців.

    — В останні роки ми насолоджуємось вашими роботами в дуже різних за жанрами стрічках. Зараз ми з вами спілкуємось з приводу костюмованої комедії, але в останні роки ви були в блокбастерах, драмах и навіть якось зіграли одразу трьох персонажей у “Суспірії”. Чи з’явилось у вас відчуття, що щось змінилось у шоу-бізнесі?

    — Так, ви праві, багато з того, що вважалось раніше експериментальним чи незвичним — все частіше стає “новою нормою”. Останні 15 років я працювала дуже багато, і коли простір для творчості з’являється навіть в блокбастері Marvel — я розумію як стрімко все розвивається вперед. Комедійні ролі як в “Історії Девіда Копперфілда” — це велике задоволення для моєї душі, 30 років тому сатира та комедія Іаннуччі не була би настільки відома і не була би на екранах усього світу. Так само і зі стрічками накшталт “Суспірія” — ще одна блискуча командна робота, в якій я лише частина пазлу. Така незвична і знову ж таки — її може побачити увесь світ.

    — Чим привабила вас робота над “Історією Девіда Копперфілда”?

    — Думка про те, що нарешті з’явиться комедія на основі роману великого Чарльза Діккенса, одразу привернула мою увагу. Неможливо в це повірити, але автори екранізацій Діккенса постійно забували про тонку іронію його прози. Звичайно в “Копперфілді” цього більше апріорі, але ніхто не хотів придивитися ближче раніше, окрім Армандо. А саме це він зробив в новій екранізації. Взагалі ми кілька років поспіль шукали проект для спільної роботи і все ніяк не виходило, але після виходу “Смерті Сталіна” він чітко визначився, що буде працювати над “Історією Девіда Копперфілда”, зателефонував і сказав, що бачить там мене і Дева Пателя. Як я могла не погодитись?

    Читайте також: ЯКІ САУНДТРЕКИ З КІНО ВИ БЕЗЛІЧ РАЗІВ ПОСТАВИЛИ НА ПОВТОР

     

    — Чи можна описати “Історію Девіда Копперфілда” кількома словами?

    — Дайте хвилинку подумати… Це і комедія, і роман дорослішання, і вивчення нравів вікторіанської епохи водночас. “Копперфілд” — один з тих рідкісних випадків, коли історія стає цікавого для кожного, незалежно від віку чи обізнаності в британських традиціях. Не обов’язково читати роман, щоб бачити наскільки часто абсурдними були ті часи і скільки можна провести паралелей з сучасністю. І взагалі силу мистецтва та гарного гумору ще ніхто не відміняв. Цей фільм зроблений з любов’ю і я дуже пишаюсь тим, яка в нас вийшла “Історія Девіда Копперфілда”.

    — Як ви вважаєте, чи можна робити ставку на мистецтво в нашому небезпечному світі?

    — Я вірю — і спостерігаю за тим, як це дійсно трапляється — що радість, прогрес і просвітництво сьогодні більше, ніж будь-коли в історії людства, проникають в різні сфери людського буття. Ми повинні разом сподіватись і спрямовувати себе на найкраще, і багато працювати, щоб втілити це в життя. Відмова від позитивних цінностей — не варіант. Мистецтво, поряд з природою, справедливістю і дружбою — найбільші сили, в які ми можемо вкладати своє життя. Ми смертні, і, як така, наша загибель не підлягає обговоренню. Це помилка — приймати все на свій рахунок: в цьому немає провалу, але є торжество невблаганного плину часу, енергії, еволюції. Коси сіно, поки сонце світить (посміхається)! Життя коротке! Побачимося на горі чи на пляжі, чи на танцполі!

    Автор: Ольга Лебедєва (Вольга Україна)

    Читайте також: КІНО ТОП-5 УКРАЇНСЬКОЇ ХУДОЖНИЦІ, ЩО МАЛЮЄ ЗІРОК ГОЛЛІВУДУ

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 3

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 4

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 5

    Тільда Свінтон: «Так, я інопланетянка!»-Фото 6

     

    Понравилась статья? Оцените:
    1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
    Загрузка...
    Статьи по теме