Українські артисти про своє кохання та нелюбов до Києва

У День Києва згадуємо наш матеріал із українськими артистами. Саме час вкотре освідчитися у коханні (і нелюбові) до цього міста. 

Щорічно столиця України приймає мільйони іноземних туристів і стає справжнім центром сучасної культури, зберігаючи при цьому свою історичні особливості. Це яскраво позначається на атмосфері Києва та його властивостях поєднувати непоєднуване: пробки поряд із зеленими зонами, шалений ритм та умиротворення.

Спеціально для Marie Claire про своє кохання та нелюбов у Києві, про пробки, дороги та затишні парки розповіли українські зірки: хіп-хоп виконавиця alyona alyona, співаки Артем Пивоваров, Сергій Бабкін, Тарас Тополя, екстравагантний соліст гурту Latexfauna та багато інших.

alyona alyona, хіп-хоп виконавиця

@alyona.alyona.official

Це мурашник.

Люблю Київ за рух. Це мурашник і мені за духом його ритм. Чим більше його дізнаєшся, тим більше крутих місць відкриваєш. Він надихає. Але водночас забирає багато енергії. Іноді для цього ритму її не вистачає, і це мінус. Він стабільно рухається. А людина – мінлива натура. 

Діма Зезюлін, соліст гурту Latexfauna 

Найгірше у Києві — це водії.

Мені подобається Київ за відсутність понтів. За ті, що в цьому місті красунчиками є власне справжні красені, а не папєньчині синки, мажорі та понторєзи. Визнання отримують люди, які справді цього заслуговують: будь то блогери, музыканты, руфери, ресторатори, рекламники, діджеї, ведучі, дизайнери, модельєри тощо. В інституті у нас вчилося чимало мажорів. Вони поводилися часто зверхньо і негуманно. Вреші-решт кожен із них став ніким, як і передбачалося. А ті люди, які робили зі натхненням своє діло, нині красені. Пишусь ними. Київ дає зелений світ тільки по-справжньому талановитим та працьовитим. Розпи**яї, за винятком політиків, не отримують нічого. І це круто.

Є кілька місць, які я люблю. Це Жуків острів, там можна гуляти годинами та побачити абсолютно різні «міні-екосистеми». Це місце дуже добре підходить для грибних прогулянок чи BBQ. Люблю парк КПІ та виноградарський лісопарк. Там добре гуляти із собакою.

По урбаністиці я взагалі не упарююсь, тому нічого про це говорити не можу. Мене не пруть ні архітектура, ні стрит-арт. Я люблю природу. У Києві класно влітку. Можна тусити “ол найт лонг”. Зустрічати купу знайомих, висіти і розвлекатися.

Ще одна класна риса Києва тут всі всіх знають. І це добре. Це, певно, змушує людей пильнувати за своєю репутацією і робити менше поганих вчинків.

За що я не люблю Київ. Від немає прямо чогось такого животрепетного, шоб мене бісіло. Ну засраний він – ну і нічого. Ну пробки – ну почекаємо, послухаємо радіо. Ну ці антиутопічні промзони — так, мерзотно, ну і проєхалі…

Напевно, найгірше у Києві — це водії. Вони, як казавши Майкл Щур, самі знерухомлюють це місто. Вони викидають недопалки на дорогу і бикують, стають на аварієчку, щоб купити сигарет. Паркуються на Подолі напроти «Сільодочної». Це мене бісити.

Артем Пивоваров, співак

@pivovarovmusic

Не люблю Київ за кіоски, погані дороги та пробки.

Насамперед дякую Київ за людей і мені здається, що в цьому місті панує творча атмосфера, це дуже відчувається. Люблю Київ за Дніпро. Цього літа мені вдалося його досліджувати абсолютно в різних місцевостях. Ще в нас дуже гарна природа, причому це все недалеко від центру, взяти, наприклад, Позняки або Голосіївський парк, це дуже надихаюче!

Не люблю Київ за кіоски, погані дороги та пробки.

Сергій Бабкін, співак та актор

Я люблю та не люблю Київ одночасно.

Я люблю Київ, звичайно, через те, що це центр. Це можливості для будь-якої людини. Саме до Києва приїжджають та переїжджають люди з інших регіонів, аби втілювати свої мрії та амбіції. І найчастіше це трапляється.

Ще люблю Київ за те, що тут багато різних ресурсів і можливостей, особливо тих, що стосуються робіт: радіо, телеканали, ЗМІ. Також тут мешкає дуже багато професіоналів.

Щодо особисто мене, артиста, то я приїжджаю до Києва для просування своєї справи, своєї творчості, своєї музики. Це потрібно, бо у Харкові таких можливостей немає. Вдома – лабораторія, майстерня, сім’я, звичайне життя. А вся робота – у центрі, у Києві.

За що я не люблю Київ? Почну із того, що це столиця. Я не люблю столиці. Жодні. Тому що в них дуже галасливо, брудно і суєтно і всі кудись поспішають. Я не люблю великих міст. Я люблю та не люблю Київ одночасно.

Христина Соловій, співачка

Люблю їздити в таксі Хрещатиком вночі. 

Я не часто гуляю Київом і від цього рідкісні прогулянки дають мені добру порцію натхнення. Коли тільки переїхала до столиці, була дуже захоплена київськими підземками — відчувала себе Алісою в країні див, бо кожного разу ніби заходиш у кролячу нору і опиняєшся в іншому світі. Київ — величезний і дуже різний, і це мені подобається найбільше. Тут є де сховатись. Люблю їздити в таксі Хрещатиком уночі і роздивлятися будинки, які бережуть дух минулої години. Люблю помріяти на горі біля Парку Слави, а потім зненацька поїхати на Львівську площу та зустрітися біля нового кафе з друзями. Цієї осені відкрила для себе Маріїнський парк, там дуже гарно.

Місць, які не подобаються намагаюся уникати, як від, наприклад, київських торгових центрів.

Група YUKO

Складається з музикантів Юлії Юриної та Стаса Корольова 

Найгірше — це залізничний вокзал. Я був би щасливий більше ніколи там не опинятися.

Юлія Юрина:

Для мене Київ став дуже рідним містом. У Києві все дуже затишно, знайомо та комфортно для життя. При цьому я з великим задоволенням відкриваю нові локації, парки для відпочинку та нові заклади. На щастя, у Києві відкривається багато нового та різного. Моє місце існування — музичне. Найчастіше буваю в Будинку Культури Майстерня, для мене це другий будинок. 

У ДК Майстерня відбувається дуже багато цікавих музичних заходів: концерти, джеми, лекції. Також завжди намагаюся відвідувати усі головні музичні фестивалі та концерти. 

Наразі мені дуже не подобається стан Хрещатика. Мені здається, що це одна з головних та знакових туристичних вулиць у країні, яка зараз заповнена літніми терасами закладів, людьми, які випорожнюються та сплять у переходах, на лавочках. Також мене абсолютно засмучує величезна кількість безсмачної реклами та банерів, перефарбованих фасадів перших поверхів під магазини. Мені здається, що це дуже псує зовнішній вигляд міста з глибокою культурною та архітектурною історією.

Стас Корольов:

Я люблю Київ за його панорамність. Він не плоский і монолітний, у нього є пагорби та яри, мости та острови. У центрі міста можна несподівано зустріти тихі та навіть схожі на дикі місця. Поряд із галасливим Хрещатиком є ​​тихі Липки. А між Подолом та Лук’янівкою при особливій вправності можна знайти взагалі дикі місця. Київ прекрасний тим, що з низки точок відкривається неймовірний вид на місто. Мені подобається на Поштовій картина з фунікулером, транспортною розв’язкою, мостами та набережною. А ще Київ дуже милий своїми бюветами. Коли дізнався про них, був приємно вражений.

А не люблю Київ за велику кількість зовнішньої реклами, яка дає насолоджуватися архітектурними ансамблями. Не люблю, коли водії спокійно зупиняються на пішохідних переходах та перехрестях, займають транспортні смуги та паркуються на проїжджій частині. Це робить місто менш зручним для життя. А ще не люблю людей, які обганяють чергу до ескалатора у метро. Але найгірше — це залізничний вокзал. Я був би щасливий більше ніколи там не опинятися.

Регіна Тодоренко, телеведуча, блогер

Фото: Ніка Орлова

Це місто дало мені шанс стати тим, хто я є зараз.

Я дуже люблю Київ за його чудові парки: парк Шевченка, Маріїнський парк і, звичайно, за те, що тут є аеропорт Бориспіль! Тому що саме тут мене можна зустріти найчастіше. Аеропорт – це завжди обіцянка подорожі. Скільки ж спогадів у мене пов’язано з цим місцем, скільки вильотів та прильотів було, скільки зустрічей та прощань, а на скільки рейсів я запізнилася тут, люба мамо! Саме звідси ми всією знімальною групою відлітали у кругосвітню подорож і саме звідси я вилітаю до рідної Одеси. Мені подобається ось це тривожне, хвилююче почуття, яке щоразу охоплює тебе перед майбутньою подорожжю, коли не знаєш, що на тебе чекає. Шведи, здається, мають навіть спеціальне слово, яке позначає це почуття — ріесфебер. Аеропорт давно став для мене чимось рідним, тому що тут я проводила багато часу і всі зйомки в Орел і решка починалися саме в аеропорту. Перед вильотом мені завжди хочеться посидіти біля вікна, подивитися на літаки, що злітають, випити чашечку чаю або кави, але найчастіше я вдаюся до гейту в останній момент (сміється).

Мені складно сказати, за що я не люблю Київ, адже дуже довгий час це місто було для мене рідним, практично другою Одесою. І це місто дало мені шанс стати тим, хто я є зараз. Хоча, я пам’ятаю, що коли не пройшла кастинг на найпершу «Фабрику», їхала додому до Одеси і плакала від того, що місто мене не прийняло. Але пізніше все склалося і з Києвом у нас сталося справжнє взаємне кохання. Але полюбити київський трафік так і не змогла! А деякі транспортні розв’язки мене лякають до тремтіння в колінах і холодних крапель поту. Наприклад, розв’язка на Видубичах мене здатна ввести в ступор і, мені здається, за той час, що я їздила за кермом, я жодного разу не звернула там саме туди, куди мені було потрібно (сміється). 

MamaRika, співачка

Коли ти сюди тільки приїжджаєш, місто не відразу приймає тебе і довго відчуває на міцність.

Київ люблю за те, що він, незважаючи на свій масштаб, дуже затишний та теплий. Тут живуть добрі люди і є безліч місць, які просто заворожують. Завжди є куди йти і що подивитися. А ще круто, що спочатку, коли ти сюди тільки приїжджаєш, місто не відразу приймає тебе і довго відчуває на міцність. Але якщо ти таки витримав квест, тоді починається магія та суцільний кайф!

Столицю не люблю за вічні корки. Неможливо нікуди доїхати вчасно будь-якої доби. Місту потрібно більше розв’язок. Ну і сама якість доріг, звичайно, просто жахлива – ходова авто помирає завчасно. Це дуже дратує.

Тарас Тополя

Фронтмен гурту «Антитіла», молодіжний посол Юнісеф в Україні

Я народився на Подолі наприкінці 80-х. Моє дитинство – це 90-ті. Київ того періоду був хоч і зеленим, але досить неохайним. А в зимовий період – сірим, вітряним та сирим. Київське водосховище у прямому розумінні робило погоду. До середини 90-х почала з’являтися фасадна реклама, було встановлено тисячі рекламних бордів у найнесподіваніших місцях. Це псувало зовнішній вигляд будинків та вулиць. Добивали краєвид «клопівники», так я називав найрізноманітніші МАФИ, яких стало так багато, що за ними перехожому просто неможливо було розгледіти нічого. Більшість перехресть були коридорами з МАФів, в яких їхали машини і ходили пішоходи, а над ними висіли рекламні борди.

Незважаючи на те, що за двадцять років Київ обзавівся прекрасними парками, непоганими дорогами та десятком нових станцій метро, все ж таки хочеться, щоб ці ряди брудних кіосків і кіосків назавжди зникли. А разом із собою забрали ще кілька тисяч бордів, що потворюють фасади та місто. Що хотілося б ще змінити, то це підземні комунікації. Вони застаріли, вони проривають, їх давно настав час тотально змінювати. Сотні кілометрів труб, але це мільярди гривень.

Повʼязані теми:

інтерв'юalyona alyonaКиїв

Marie Claire

Всі статті автора

Поділись: