Група [О]: «Наші цінності – це віра в людину, у те, що всі ми тут не дарма»

Поспілкувалися з хлопцями з гурту [О] в особі фронтвумен Ольги Чернишової, саунд-продюсера Олександра Каспрова та бас-гітариста Єгора Гавриленка про те, що таке futurepop, які цінності об’єднують навколо них фанатів і чому їхня улюблена пісня – “Лелека”. 

— У вас такий насичений музичний бекграунд, що мимоволі хочеться спитати, чому саме зараз і чому саме [О]? У який момент ви зрозуміли, що визріли для свого проекту?

— А ми, навпаки, думали, чому ми цього раніше не зробили? Якби нам хтось сказав десять років тому, що можна не чекати, доки будеш готовий, а просто робити, ми вже могли б бути на іншому рівні. Але, мабуть, все відбувається у потрібний момент, не всі в наших руках, ми віримо у долю. Чому [O]? Поняття не маємо, доля!

— В одній інтерпретації літера «о» символізує насіння, яке, потрапляючи в родючий ґрунт, проростає. А що означає ваше [О]?

— Одна з наших улюблених інтерпретацій — це символ Дао — засіб, джерело та мета всіх речей, неповторний шлях кожного явища.

– Ви називаєте свою музику futurepop. Що має на увазі особисто для вас цей напрямок у музиці?

— Дуже важко іноді визначити стиль музики, особливо в наш час, коли стилі можна змішувати як завгодно, і це стало звичною справою. Нам сподобалася ідея поп-музики майбутнього, хоча від справжнього futurepop ми дуже відрізняємося. Цей жанр з’явився в середині 90-х, і є сумішшю таких жанрів електронної музики як електро-індастріал, синті-поп і клубної музики. Вокал використовується чистий, як у нас. Але ми рідко звучимо в дусі цих напрямків, ми поки що шукаємо себе — у нас то хіп-хоп, то реггі, то балади зі струнними, то укулеле з фортепіано та флюгельгорном. Ми багато любимо і вміємо, багато собі дозволяємо. Сподіваємось, наша інтуїція приведе нас до нашого дао.

— Розкажіть історію про те, як ви потрапили до Masterskaya. Як це вплинуло на ваш розвиток?

— Ми відправили демо-записи на пошту. Нам не одразу відповіли, але одного прекрасного дня наш друг Саша Огневець — клавішник Дорна — зняв сторис під час нашого виступу, її побачив Іван і запропонував випустити музику на Майстерні. На наш розвиток це вплинуло в тому сенсі, що ми почали регулярно та серйозно займатися групою, ми повірили, що з нас може щось вийти. Своє бачення музики ми не змінили.

— З одного боку, бути крутими недостатньо, щоби достукатися до масового слухача, з іншого — у гонитві за популярністю можна втратити себе. Як ви знайшли баланс?

– Приємно, що ви вважаєте нас крутими! Ми відчуваємо, звичайно, всі спокуси та небезпеки, але ми пам’ятаємо, для чого ми прийшли у музику. Ми хочемо робити гарну музику. Це головне.

— Чи вважаєте ви, що для створення певної аури музиканти мають мати історію, яку вони розповідають через свої пісні слухачам? Яка ваша історія?

— Усі мають історію, але не всім вдається її цікаво розповісти. Під історією найчастіше мають на увазі своє світовідчуття. А це не тільки біографія, не лише факти. Швидше це емоції, враження, спогади, надії, страхи. Ставлення до себе та світу. Пошук питань, які варто поставити і відповідей, які нададуть життю сенсу. Це складно висловити простими словами, але за допомогою музики та віршів набагато легше.

— Як ви вважаєте, які цінності об’єднують навколо вас слухачів?

— Наші цінності — це віра в людину, що всі ми тут не дарма. Кохання – наша мета, засіб та опора. Це відповідь на всі запитання, як казав Енштейн. Сподіваємось, що нам вдається передати це у піснях. Наші слухачі дуже світлі душі. Вони начитані та добрі, відкриті та дружелюбні. У нас все взаємно, напевно, наші цінності збігаються.

– Яка з пісень [О] ваша кохана?

— Сьогодні це «Аист». А днями вийде наш новий міні-альбом із новою піснею про Київ.

— Кожна пісня — це одкровення. Як казати особисті речі перед великою аудиторією?

— Ми говоримо про такий досвід, з яким стикається будь-яка людина. Деталі у всіх різні, але суть схожа: пошук себе, Бога, любов, її втрата та набуття, суперечливі бажання, надії, сумніви. Розмова на такі теми не така вже особиста. Він потрібний усім. І коли діалог відбувається, він зцілює. І не важливо яка аудиторія. Музика має бути чесною.

— З ким із музикантів ви хотіли б попрацювати?

— Ми давно мріємо попрацювати із The Maneken.

— Є така думка, що творчим особистостям важко уживатися. Як ви справляєтесь?

— А ми вважаємо, що всім важко уживатися, не лише творчим! Вчимося дружити, дресирувати своїх тарганів, вмивати їх та зачісувати (усміхаються). Кожній людині доводиться ставити себе на місце іншого, щоб бути разом. Це боляче, незручно, страшно, але наприкінці виграють усі.

— Який головний «біль» українського музиканта?

— Наша індустрія поки що не розвинена настільки, щоб музиканти могли повноцінно займатися своєю справою та отримувати фідбек, рівноцінний вкладеним зусиллям.

Напередодні дня міста, з ініціативи музичного видавництва Masterskaya та гурту [O], жителі столиці зібрали у соціальних мережах відео найщасливіших моментів свого життя у Києві та випустили відео-подарунок на пісню «Київ мій» з нового EP альбому гурту [O]. Режисерами відео стали кияни, а змонтували його: музикант Іван Дорн та бас-гітарист гурту [О] Єгор Гавриленко.