«Кіно – це можливість прожити різні життя»: інтерв’ю з Фінном Вулфгардом

Спілкуючись з Фінном Вулфгардом, не зовсім коректно називати його лише актором, адже також він — музикант в віднедавна ще й режисер. Але, все ж таки, першою чергою його знають як виконавця ролі Майка Вілера у супергітовому серіалі Netflix «Дивні дива». Також у доробку молодого актора такі великі проєкти, як обидві частини горору «Воно» (2017 і 2019), блокбастер «Мисливці на привидів: Крижана імперія» (2024) і екранізація бестселлеру Донни Тарт «Щиголь» (2019).

Окрім того, 2020 року Вулфгард дебютував як режисер зі своєю короткометражкою «Нічні зміни» на кінофестивалі Fantasia, де стрічка отримала Срібну нагороду глядацьких симпатій за «Найкращий канадський короткометражний фільм». А повнометражний режисерський дебют Вулфгарда відбувся 2023-го на Міжнародному кінофестивалі в Торонто із фільмом «Пекельне літо».

Ще, крім акторської гри та режисури, Вулфгард захоплюється музикою і створив інді-рок гурт під назвою The Aubreys, який 2020-го випустив дебютний мініальбом Soda&Pie, і цього року збираєтья представити свою нову музику.

А вже 24 квітня ми побачимо Фінна у новому, натхненному Україною сімейному фентезі-фільмі режисера-дебютанта Ісаї Саксона «Очі: Легенда Карпат», де молодий актор знявся із такими видатними акторами як чотирикратний номінант на «Оскар» Віллем Дефо («Бідолашні створіння», «Носферату») та Емілі Вотсон («Розсікаючи хвилі», серіали «Чорнобиль», «Дюна: Пророцтво»), яка має дві номінації на премію кіноакадемії.

Події «Очі: Легенда Карпат» розгортаються у віддаленому карпатському селі, де живе сором’язлива й відлюдькувата дівчина-підліток на ім’я Юля (її зіграла 16-річна німецька акторка Гелена Зенгель, відома за вестерном Пола Грінграсса «Новини з усього світу» (2020) із Томом Генксом у головній ролі). Юлю, як і всіх решту дітей у селі, ростили в страху перед невловимим видом магічних істот, відомим як Очі. Місцеві мешканці впевнені, що Очі, котрі живуть у навколишніх лісах, – злобні та небезпечні. Але якось Юля знаходить пораненого та покинутого малюка Очі. І дівчина бачить, що це – зовсім не монстр, а просто налякана дитина в біді. Тож Юля, порушуючи всі перестороги та заборони, тікає разом із маленьким Очі, щоб допомогти малюку повернутися додому.

Фінн Вулфгард зіграв у стрічці Петра, зведеного брата Юлі, котрий належить до загону мисливців на Очі, керує яким батько дівчини Максим (Віллем Дефо).

В ексклюзивному інтерв’ю Вулфгард розповів про роботу над цим незвичним фільмом, який після прем’єри взимку на фестивалі Sundance вже має високі глядацькі рейтинги – 7.9/10 на IMDb і 77% «свіжості» на Rotten Tomatoes. А також – поділився, чого фанатам очікувати від фінального сезону «Дивних див».

Фінне, на відміну від «Дивних див», «Очі: Легенда Карпат» – це фентезі з мінімумом CGI-ефектів. Натурні знімання у справжніх Карпатах, і навіть малюк Очі, котрого вже дехто охрестив «новим бебі Йодою», – це не комп’ютерний витвір, а реальна лялька з аніматронною головою. Як вам було зніматися у такому водночас дуже фантастичному і дуже реалістичному проєкті?

Натурні знімання та взаємодія з лялькою замість якогось тенісного м’яча на тлі «зеленого екрану» – це найцікавіший спосіб знімати подібний фільм. Ця предметність створює диво і дозволяє тобі відчути, що ти насправді в якомусь іншому світі.

Вашим партнером у фільмі є Віллем Дефо – розкажіть про роботу із ним. 

Звісно, на початку я почувався дещо ніяково, адже він – один із найвеличніших акторів всіх часів. Я виріс на його фільмах. Тож на майданчику я намагався постійно з ним спілкуватися – максимально багато, наскільки це було можливо. Ми обговорювали наших персонажів, історію. І я думаю, це було справді дуже корисним, оскільки я захоплююся ним як актором, а мій герой – захоплюється його героєм. Та водночас між нашими персонажами зрештою наростає конфлікт – і це було дуже цікаво грати.

Конфлікт? 

У Петра немає власної сім’ї. Тож Максим є для нього батьківською фігурою, Петро прагне його схвалення – і через це має переступати через себе. Мій герой – дуже чутливий, він шукає дім і відчуття мети, і сподівається, що це йому дасть Максим. І найпростіший спосіб, яким він може зробити Максима щасливим, – це удавати з себе мисливця на Очі, солдата, яким він в реальності не є. Проте за своєю справжньою природою Петро відчуває симпатію до Юлі, щиро любить її – і не може, як Максим, засуджувати її за її вчинок, за допомогу дівчини маленькому Очі.

Фінн Вулфгард та Віллем Дефо

Минулого року ви закінчили знімання у фінальному 5-му сезоні «Дивних див» – проєкту, котрий став справжньою серіальною подією останнього десятиліття. Що ви відчуваєте з цього приводу?

Багато людей буквально виросли на цьому серіалі. Тож необхідність його залишити, звісно, викликала глибокі переживання. Останній сезон ми знімали цілий рік, а фінальний знімальний день був неймовірно емоційний для мене. Це ж десять років мого життя! Так само, як і для шоуранерів, братів Даффер. Вони почали, коли їм було 30, а тепер їм 40. У кожного з нас був довгий шлях, і ми пройшли його разом. Все моє дитинство минуло на знімальному майданчику цього серіалу. Це був свого роду момент «Історії іграшок 3» – коли ти залишаєш свої іграшки… Це було справді особливим для мене.

Чи будете ви дивитися сезон разом з усім світом, коли він нарешті вийде? 

Звісно! Я відчував себе трохи пригніченим через те, що все закінчилося, а потім подумав: «О, але ж він виходить, і люди зможуть його побачити, і ти зможеш пережити це разом з усіма!». Тож я буду неймовірно радий просто побачити серіал – і знову пережити всі ці неймовірні моменти.

Так само було і з «Очі…»: коли на Sundance я знову зустрівся з акторами та знімальною групою вперше після завершення виробництва – ми просто сіли та подивилися фільм разом. І ця можливість знову налагодити зв’язок була для мене дуже емоційною і зробила фільм ще важливішим.

Цього року в світовий прокат також виходить ваш дебютний повнометражний фільм «Пекельне літо». Ви плануєте і далі продовжувати працювати як режисер?

Так, мені цікава робота по обидва боки камери. Я глибоко цікавлюся кіновиробництвом і дуже хотів би продовжувати режисувати. У режисерському кріслі я почуваюся дуже комфортно, але акторська гра також є чимось, що виходить природно. Так, мені лише 22, і розвиваюся в різних напрямках. Але  кіно точно й надалі буде одним із них, адже це – це унікальна можливість прожити різні життя і вийти з іншого боку напівнормальною людиною. І це мене захоплює!

Фото: надані дистрибютором Adastra Cinema

Читайте також: Віллем Дефо: нова роль актора з тисячею облич — у фентезі, натхненному Україною