«Поки триває вторгнення, наш пріоритет — допомога»: інтерв’ю із CEO Atlas Festival Павлом Немерюком

Уже за лічені дні у Києві відбудеться головна музична подія літа — Atlas Festival 2025. В очікуванні шоу ми зазирнули за лаштунки фестивалю та поспілкувалися із CEO заходу Павлом Немерюком про те, як під час війни йому з командою вдається зберігати енергію, натхнення і створювати простір, у якому музика звучить голосніше за тривоги.

Фестиваль у 2024 році відбувся на парковці торгового центру, використовуючи підземний паркінг як укриття. Ця логістична винахідливість вражає. Чи можете ви розповісти нам про величезні виклики, пов’язані з організацією масштабного заходу під постійною загрозою сирен повітряної тривоги та ракетних ударів? Як ви забезпечуєте безпеку тисяч відвідувачів та артистів, і які унікальні протоколи ви впровадили, які можуть переосмислити управління подіями в конфліктних зонах у всьому світі?

Безпека — це головне. Ми навіть не починали міркувати про те, щоб проводити фестиваль під час повномасштабної війни, поки не з’явилося чіткого розуміння: є локація, де всі відвідувачі можуть перебувати в укритті. І коли ми знайшли ТРЦ Blockbuster Mall із напівпідземним паркінгом, сертифікованим як укриття, стало зрозуміло — це місце підходить.

Та частина паркінгу, яка краще обладнана, дозволяє офіційно проводити захід на 30 тисяч осіб. Але, щоб зменшити ризики, ми взяли верхню межу в 25 тисяч. І сюди входить не лише кількість квитків, а й партнерські запрошення, соціальні категорії, люди з інвалідністю — всі. Тобто ми морально і документально готові до заходу такого масштабу.

Щодо протоколів. Найголовніше — укриття стало повноцінною частиною фестивалю. Це не «підвал на випадок тривоги», а жива артерія події. Там є сцена, є туалети, фудкорти, бари — не багато, але все необхідне. Працюють понад 60 зон: від громадських організацій до підрозділів ЗСУ, які демонструють, як вони допомагають Україні сьогодні.

І, звісно, базові протоколи теж є. Під час повітряної тривоги фестиваль повністю зупиняється: музика замовкає, точки продажу не працюють, ведучі, стюарди, волонтери, охорона — весь персонал задіяний у тому, щоб за 5–10 хвилин кожен міг обрати: спуститися в укриття чи покинути територію.

Atlas Festival

До повномасштабного вторгнення Atlas Festival був визнаний одним з найбільших музичних фестивалів Європи, який приваблював сотні тисяч відвідувачів та міжнародних хедлайнерів. З переходом на переважно місцевий лайнап через війну, як Atlas Festival адаптував свою стратегію просування українського мистецтва та музики на міжнародній арені? Які конкретні успіхи ви побачили у просуванні українських талантів та наративів перед світовою аудиторією, наприклад, завдяки таким ініціативам, як співпраця Music Saves UA з міжнародними фестивалями?

Раніше ми справді робили велику ставку на іноземних артистів. Але зараз реалії змінились. За останні пів року ми серйозно попрацювали над базою контактів — це сотні менеджерів, директорів, представників лейблів. Наш букінг-відділ активно зв’язувався з ними, щоб запросити виконавців в Україну.

Та через загрозу безпеки вдалося дійти до фінального погодження лише з одним гуртом — The Rasmus. І це вже перемога. Наше завдання — показувати, що життя в Україні триває. Що ми можемо відпочивати свідомо і водночас збирати кошти на оборону. Цього року наша мета — 100 мільйонів гривень на підтримку сил оборони.

Ми також регулярно беремо участь у міжнародних музичних конференціях. Розповідаємо там про наш фестиваль, ділимося досвідом, нагадуємо світу: попри війну, в Україні є культура, є музика, є життя. І саме так, крок за кроком, ми повертаємо себе на світову мапу.

У 2019 році Atlas Festival поставив собі за мету розвивати музичний туризм в Україні, а також зробити фестиваль більш помітним на ринках за межами нашої країни. Як ця амбіція еволюціонувала в нинішньому геополітичному кліматі? Яка роль Atlas Festival у відновленні іміджу України на світовій арені не лише як стійкої нації, але й як динамічного культурного центру, сповненого мистецьких інновацій та потенціалу?

Наша місія як фестивалю — підтримувати українських артистів. Особливо тих, хто лише починає свій шлях. Ми також співпрацюємо з тими виконавцями, які вже мають ім’я, але найголовніше — з тими, хто має чітку свідому позицію. Хто в музиці, у словах, у своїх діях підтримує країну й допомагає силам оборони.

На жаль, ми поки що не маємо достатнього ресурсу, щоб масштабно популяризувати українську музику за кордоном. Але наша задача сьогодні — об’єднання. Ми прагнемо зібрати всіх сильних в одному місці задля спільної мети. Цього року ми знову збираємо кошти. Минулого разу — на роботизовані платформи. А зараз — на проєкт «Дронопад» разом з фондом «Повернись живим».

Дивлячись за межі сьогоднішніх проблем та викликів, яке Ваше довгострокове бачення Atlas Festival? Який для Вас подальший розвиток фестивалю в рамках підтримки післявоєнної відбудови України не тільки в економічному, а й у культурному та духовному плані? Чи залишиться акцент на місцевих артистах та благодійних зборах коштів основним напрямком діяльності навіть після перемоги?

Ми як фестиваль завжди були й залишаємося інструментом для вирішення актуальних проблем — на тому рівні, на якому можемо діяти. Зараз це, без сумніву, передусім про допомогу Силам оборони.

Якщо уявити майбутнє — коли повномасштабна війна завершиться, коли ми зможемо дихати вільніше — звісно, ми мріємо, щоб Atlas знову став п’яти-, шести-, а, може, й семиденним фестивалем. Щоб ми повернулися на попередню локацію — ВДНГ. У нас були плани розвивати нові простори по всій Україні, знаходити цікаві місця і вдихати в них життя через культуру та музику. Але зараз про це думати важко.

Поки триває вторгнення, наш пріоритет — допомога. Якщо ми маємо змогу проводити фестиваль — ми направляємо всі зусилля на підтримку оборони. А вже потім, після перемоги, будемо фокусуватись і на відновленні культурних проєктів.

Павло Немерюк

Atlas Festival часто описують як простір для колективної терапії. Як Вам вдається проєктувати фестиваль, раз у раз створюючи його як цілісне місце психологічного відпочинку, де формується відчуття єдності, солідарності та згуртованості, в країні, де щоденна травма є реальністю?

Музика — це завжди терапія. Це простір, у якому людина може хоча б ненадовго вирватися з реальності, яка щодня тисне. І фестиваль — це якраз те місце, де хочеться побути в іншій атмосфері, відчути щось тепле, щось живе. Але ми свідомо створюємо цю реальність.

Ми хочемо, щоб наша аудиторія була свідомою. Щоб люди відпочивали не просто так — а з усвідомленням, кому завдячують цій можливості. Щоб вони не лише слухали улюблених артистів, а й знали: їхня присутність тут допомагає зібрати значні суми для Збройних сил і Сил оборони України.

І, мабуть, саме це додає ще більше сенсу. Бо коли ти радієш, співаєш, танцюєш — і при цьому знаєш, що робиш добру справу, — виникає відчуття спокою. Хай навіть лише на кілька годин. Але цього буває достатньо, щоб відчути себе живим.

З огляду на світові тенденції до сталого розвитку та свідомого споживання, розкажіть, як Atlas Festival, як великий культурний захід, планує впровадити більш екологічні практики у свою діяльність, особливо в контексті майбутньої відбудови України та її інтеграції до європейських стандартів? Чи є плани щодо вивчення інноваційних підходів до проведення масових заходів, зменшення відходів або використання відновлюваних джерел енергії, відповідно до сучасної «зеленої» політики?

Ми завжди прагнули, щоб наш фестиваль був інклюзивним — і за формою, і за сенсом. Нам важливо було відповідати рівню європейських та світових подій. Тому ще до війни ми впроваджували екологічні практики: займались сортуванням сміття, зменшували пластикові відходи, відмовилися від пластикових трубочок. І, звісно, створювали умови для людей з інвалідністю.

Ці речі залишаються з нами і зараз. Так, у період війни головний акцент змістився на благодійність — на збір коштів для оборони. Але це не означає, що інклюзивність стала другорядною. Ми продовжуємо працювати з цим напрямком.

Atlas Festival

Цього року ми облаштували спеціальний подіум біля головної сцени для людей з інвалідністю, забезпечили жестовий переклад для тих, хто має порушення слуху. Наші ековолонтери, разом із партнерами, продовжують сортування та переробку сміття. Ми не відпускаємо цю тему — навпаки, плануємо тільки посилювати її, щойно з’явиться більше ресурсу.

Фото: пресслужба Atlas Festival