5 книжок, які радить Олена Лавренюк

У кожного з нас є книжки, що в певний момент життя ставали орієнтиром: налаштовували на зміни, заспокоювали, допомагали побачити себе по-новому. Читання сьогодні — це не просто тренд, а спосіб бути чеснішими з собою, знаходити час на відновлення та доторкатися до чужого досвіду, який інколи резонує сильніше за власний.

Саме тому ми започаткували нову рубрику — простір довірливих рекомендацій, де відомі українці діляться своїми улюбленими книжками: тими, які радять друзям, колегам і всім, хто шукає справді вартісні історії.

І наступною, хто поділився з нами своїми улюбленими книжками стала акторка театру та кіно, головна героїня серіалу «Кава з кардамоном. Сила землі» та фільму «Всі відтінки спокуси», який вийде у всеукраїнський прокат 12 лютого Олена Лавренюк.

«Спитайте Мієчку», Євгенія Кузнєцова

Ця книжка особлива для мене своєю тишею і теплом. Вона дуже камерна, ніби розмова з близькою людиною без пафосу та зайвих слів. У ній багато пауз, недосказаності та дрібних спостережень, з яких насправді й складається життя.

Найбільше вразила її ніжність і чесність. Ця книжка залишає після себе відчуття спокою, навіть якщо торкається непростих тем. Її варто прочитати іншим, бо вона заспокоює й водночас підтримує. Вона для тих моментів, коли хочеться пригальмувати, побути з собою і згадати, що не все в житті потребує гучних слів або рішень.

«Маленькі жінки», Луїза Мей Олкотт

Це дуже тепла й жива книжка про сім’ю, підтримку і шлях, який кожна жінка проходить по-своєму. У кожній із сестер Марч легко впізнати себе в різні моменти життя — з мріями, сумнівами, помилками та маленькими перемогами.

З роками ця історія читається ще глибше. Вона нагадує, що любов у родині формується з дрібниць — розмов, довіри, спільних переживань. Це саме та книжка, яка заспокоює і водночас надихає.

«Та, що біжить з вовками», Клариса Пінкола Естес

Це одна з тих книжок, які читаються не розумом, а тілом та інтуїцією. Вона допомогла мені краще почути себе, свою внутрішню силу, свою «дику» природу, яку жінки часто змушені приглушувати через соціальні очікування.

Для мене як для акторки ця книжка стала справжнім джерелом архетипів і глибокого розуміння жіночої психіки. Вона дає інсайт про те, що жіноча сила — не в жорсткості, а в цілісності. Цю книжку варто прочитати кожній жінці, яка хоче повернути собі право бути живою, чутливою й водночас сильною.

«Записки українського самашедшого», Ліна Костенко

А це книжка, яку важко читати швидко. Вона дуже чесна й місцями болісна, бо багато в чому віддзеркалює нашу реальність. Тут немає прикрас або дистанції — лише щоденник людини, яка гостро відчуває все, що відбувається навколо. Найбільше вразила щільність думок і тривоги. Там багато болю за країну, за майбутнє, за дітей і за те, як легко люди звикають до абсурду.

Її варто прочитати кожному, бо вона не дає втекти від реальності. Вона змушує думати, ставити собі незручні питання й чесно відповідати на них. Це текст, який не розважає, а пробуджує.

«Чоловіки з Марса, жінки з Венери», Джон Ґрей

Книжку «Чоловіки з Марса, жінки з Венери» варто читати без зайвих очікувань. Вона не дає готових рецептів, але добре пояснює, чому ми так по-різному реагуємо на одні й ті самі речі у стосунках. Вона про терпіння, діалог і здорову дистанцію.

Я винесла з неї головний інсайт — вчитися чути мову любові. Її варто читати не як абсолютну істину, а як можливість подивитися на стосунки з більшою терпимістю й гумором.