Ембріон русалки, гриби з ЧАЕС та хробак зі стіни: 7 митців про відродження з руйнації

PinchukArtCentre відкрив групову виставку “Це всього лише кінець світу” кураторки Оксани Чорнобрової. Цей проєкт є частиною багаторічної програми артцентру з розвитку нових кураторських голосів.

Центральна ідея виставки – мутація, в межах якої людина непомітно й невпинно трансформується.

Виставка звертається до відчуття катастрофи, що стала буденністю. Кінець світу тут не метафора апокаліпсису, а констатація реальності, в якій українці живуть щодня.

Центральна ідея виставки – мутація, в межах якої людина непомітно й невпинно трансформується. Як і інші живі організми, що пристосовуються до навколишнього середовища, вона постає в новому гібридному тілі.

“Мені, як кураторці виставки, хотілось би викликати здивування, реакцію по типу “що це таке і чому це тут?”. І далі це могло посприяти допитливій взаємодії з експозицією та текстами. Я прагну сколихнути глядача та спонукати його до роздумів: як війна з вимогою ефетивності впливають на людяність, як змінилось саме життя і наскільки дивовижним воно залишається. В ідеалі досвід, який пропонує виставка, – це замилування чи здивування парадоксальністю життя у сусідстві з катастрофою, якій немає кінця”, – розповідає кураторка виставки Оксана Чорноброва.

Виставка відкриває перспективу народження з руйнації.

Проєкт акцентує увагу на житті, що продовжується у своїх химерних, але витривалих формах. Виставка відкриває перспективу народження з руйнації: як після зникнення людей повертаються рідкісні біологічні види, так і після соціального чи емоційного краху з’являються інші способи бути, відчувати, творити.

Художники та ключові роботи: життя після кінця

На виставці представлені роботи семи українських художників і художниць: Катерини Лисовенко, Анни Никитюк, Владислава Плісецького, Жені Степаненко, Федора Тетянича, Іллі Тодуркіна та Ольги Штейн.

• У роботі “Ембріон русалки” Катерина Лисовенко продовжує дослідження міфологічних образів вразливості й тілесної пам’яті, що стають свідченням універсального досвіду виживання.

“Ембріон русалки”, Катерина Лисовенко, 2024

• У центрі відео Жені Степаненко “Рижик перетворюється на метелика, а лисичка – на дощового черв’яка” опиняється вид грибів Cladosporium sphaerospermum, що росте у місцях з високою радіацією, зокрема на реакторі Чорнобильської АЕС.

“Рижик перетворюється на метелика, а лисичка – на дощового черв’яка”, Женя Степаненко, 2023

• Анна Никитюк у своїй роботі “Ніде і ні з ким” міркує про відсутність вибору в умовах війни.

“Ніде і ні з ким”, Анна Никитюк, 2023

• Вірш Федора Тетянича втілює філософські погляди автора у вічність життя та майбутнє переродження людства. Світ він сприймає як єдиний організм, у якому все взаємопов’язане.

Вірш No 73, Федір Тетянич, кінець 1970

Крім того, на виставці представлено три нові роботи:

• У проєкті “Герої” Ілля Тодуркін створює шахи, в яких кожна фігура визначає власну мету – без поділу на переможців і переможених.

“Герої”, Ілля Тодуркін, 2025

• Робота “Ніжність дарує свободу” Владислава Плісецького складається з об’єктів, через які він взаємодіє із зовнішнім світом після мобілізації.

“Ніжність дарує свободу”, Владислав Плісецький, 2025

• Ольга Штейн показує масштабну інсталяцію – химерну істоту, що нагадує хробака. Він виповзає зі стіни інституції, втілюючи приховане життя, що оприявнює себе під час катастрофи. Та нагадує про постійний цикл самознищення і самовідтворення.

“Диванна форма No3”, Ольга Штейн, 2025

Виставка триватиме у PinchukArtCentr до 4 січня 2026 року. Вона працює з середи по неділю включно, з 12:00 до 21:00. Вхід вільний.

Фото: Олександр Пілюгін / “Це всього лише кінець світу”, 2025. PinchukArtCentr