«Прем’єра, яка не відбудеться» — виставка про пам’ять, біль і спадковість української культури

У Києві відкрилася перформативна виставка «Прем’єра, яка не відбудеться» — мультидисциплінарний мистецький проєкт, створений мисткинею, художницею костюмів, живопису та інсталяції – Тетяною Овсійчук та платформою сучасного мистецтва Spilne Art.

Музичне полотно експозиції створене музичною режисеркою, співачкою, композиторкою та хормейстеркою – Сусанною Карпенко. Авторка світлини – фотохудожниця Соня Плакидюк. Фільм-перформанс – режисер-постановник Нікон Романченко та оператор-постановник Михайло Любарський.

«П’єса не написана, бо українські письменники були знищені. Вигорілі, вирвані покоління крізь часи й дотепер. Але там, де все зруйноване, життя знову проростає» — Тетяна Овсійчук.

У центрі висловлювання — генетична пам’ять, обрядовість як форма виживання, голоси, що повертаються через мистецтво.

Продовжує експозицію дія друга — «Голосіння». У народній традиції українців голосіння найчастіше асоціюється з поховальною обрядовістю, де жінки через плач і спів висловлювали біль і прощання. Водночас подібні мелодії зустрічаються і в інших обрядах — весільних чи жнивних — як спосіб жіночої емоційної рефлексії.

У новій дії митці досліджують цей феномен як форму музично-вербальної терапії: через «співо-плакання» проживаються різні емоційні стани — від ніжності до розпачу. З цього співу-болю народжується ніжна колискова, що символізує продовження життя, пам’ять і відновлення.

Експозиція працюватиме до 11 січня 2026 року у просторі 3.6.9 Space, вул. Стрілецька, 24.

Дія «Голосіння» відкрита для відвідувачів із 2 до 14 грудня. Простір приймає гостей з вівторка по неділю, з 13:00 до 20:00. Реєстрація на екскурсії — у шапці профілю Spilne Art.

«Голосіння — це спосіб дозволити собі прожити біль, щоб у ньому знайти життя. Бо навіть у найглибшій тузі є зерно відродження», — каже Сусанна Карпенко.

Фото: Соня Плакидюк