«Танець — дзеркало суспільства»: Катерина Кухар про те, як із часом трансформується образ Мавки у балеті

Днями у світі відзначали Міжнародний день танцю. З нагоди свята прима-балерина Катерина Кухар ділиться роздумами про те, як із часом трансформується образ Мавки у мистецтві. А вже 28 травня на сцені Національної опери України учні та студенти Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної під її керівництвом представлять власну інтерпретацію легендарного балету «Лісова пісня».

Катерина Кухар зі студентами. Фото: Ростислав Арно

«Лісова пісня» — код української нації, один із найвеличніших балетів української сцени, що понад 75 років залишається символом української балетної класики, краси, духовності та народних традицій. Створений за мотивами геніальної драми-феєрії Лесі Українки й розказаний під магічну музику Михайла Скорульського,  це балет для тих, хто хоче зарядитись українською енергією та красою.

Емоційна музика занурює глядача у чарівну історію кохання фантастичної Мавки та Лукаша, метафоричним протистоянням між світами людей та природою, людськими слабкостями та прощенням природи.

Їхнє кохання має свої етапи розвитку, які співпадають із певною порою року, символічно вказуючи, що у всього є свій початок та кінець.

Про те, як сьогодні оживає Мавка у рухах молодих артистів балету й якою вона була у легенд українського балету, та що вкладають у цей образ нові покоління артистів, розповідає керівник Київського державного фахового хореографічного коледжу Катерина Кухар. Свого часу Катерина стала прототипом Мавки в кінематографі.

«Танець — дзеркало суспільства й передає настрій та цінності суспільства»

Катерина Кухар, прима-балерина Національної опери України

У кожної епохи свої ідеали. Як змінюється образ Мавки та її танець найкраще проілюструвати на прикладі легендарної пози з третього акту «Лісової пісні», яка стала основою нового логотипу нашого Коледжу у виконанні легендарних артистів та моїх педагогів Тетяни Таякіної та Валерія Ковтуна. Ця поза символізує нескінченність, а дует своїми тілами створює наче літеру «К» з якої починається назва нашого навчального закладу.

Валерій Ковтун та Тетяна Таякіна

Сучасне виконання

У наш час студенти коледжу Ольга Грицишина та Валерій Хованов цю позу виконують інакше. Й звичайно навіть по цій позі видно наскільки балет трансформувався за 30 років. Якщо раніше акцент не йшов на розтяжку, то зараз це апріорі має бути присутнім як у жінок, так й у чоловіків. Максимальна гнучкість, розтяжка — це must-have будь-якого сучасного прем’єру балету. Пара Валери та Ольги це — найромантичніша пара й нашого часу, й нашого коледжу. Вони ідеальний прототип Мавки та Лукаша, символізують юність, надію, їхній дует, як танцювальна душа нашого часу.

Ольга Грицишина та Валерій Хованов. Фото: Ростислав Арно

Досвід Тетяни Таякіної

Покоління Тетяни Таякіної та Валерія Ковтуна робили неймовірні й важкі підтримки, дуже ризиковані, сміливі. Зараз же розмиваються кордони між чоловічим та жіночим танцем. Чоловічий танець наслідує жіночий, а жіночий — чоловічий, стаючи більш маскулінним. Танець — дзеркало суспільства й передає настрій та цінності суспільства. Й не дивлячись на те, що підтримок в балеті «Лісова пісня» залишається дуже багато, зараз все ж таки вони мають трішки інакший вигляд. Змінилась швидкість руху, покоління педагогів все робили більш юрко, хоча з іншого боку покоління моїх студентів робить це не менш вишукано й в кожному варіанті є свої прикраси.

Взагалі Тетяна Таякіна мала свою особливість, вона була неймовірно сконцентрованою артисткою балету, її рухи були ідеально відточені, чисті, усвідомлений й продуманий кожен крок, через думку, через серце. Є артисти які багато розплескують емоції, енергії на сцені, а є які чіпляють внутрішнім наповненням. У Таякіної була загадка, вона була сконцентрована на внутрішній історії, таємниці, яку хочеться розгадати.

Валерій Ковтун та Тетяна Таякіна

А моя студентка Ольга Грицишина, що виконує партію Мавки у третьому акті — це плакуча верба. Верба — жіночий символ, уособлення таємничої жіночої сили, вічного життя та здоров’я. Ольга не дивлячись на юність глибоко наповнена, ідеально створена щоб передати рухи цієї рослини, у неї є такий внутрішній надлом, як у плакучої верби, ці довжелезні гілки дерева з яких стікає чиста сльоза. Її наповненість дозволяє передати надлом життя, біль, втрату й водночас надію, прощення.

Ольга Грицишина та Валерій Хованов. Фото: Ростислав Арно

Особисто для мене й мого покоління важлива суть кожної мізансцени, тому намагаюсь пояснити учням, що означає кожен жест. Вони мають розуміти, що Мавка жестом говорить Лукашу: «Ця травка й це дерево — це все я. Чисте повітря й джерельна вода — теж я».

Ольга Грицишина та Валерій Хованов. Фото: Ростислав Арно

Чотири образи Мавки

Щодо образів й дизайну костюмів. Мавка за виставу змінює 4 образи, які змінюються в залежності від пори року та етапу кохання з Лукашем. Тому колір залишається незмінним вже більше 75 років.

Весна

Весна — період юної закоханості, це — зелений хітон.

Катерина Кухар

Літо

Літо — це ще продовження кохання, але воно вже інше й головне показують рішення Мавки йти заради коханого в ворожий світ людей, Мавка схожа зовні на людину, але відбувається внутрішній конфлікт у її серці.

Катерина Кухар

Осінь

Осінь — передає свій настрій сірими та червоними кольорами вбрання Мавки. Це час випробувань, зради та смерті надії. Лукаш, як й більшість чоловіків в житті, недосконалий, його спокушає Килина — весела красуня, стосунки з якою обіцяють чуттєві насолоди, тілесні втіхи.

Катерина Кухар

Зима

Зима — передає настрій білим хітоном. Це завершальний третій білий акт неймовірної краси, весілля та смерті в одному флаконі. Цей образ для мене як фатальна весільна сукня. З однієї сторони білий колір це — єднання душ Мавки та Лукаша, а з іншої сторони — фізична смерть для Мавки й смерть душі Лукаша. Мавка виходить у образі духа, вона прощає Лукаша й їх душі з’єднуються у потойбічному світі. Цей акт наче об’єднання одночасно й прекрасного й трагічного.

Катерина Кухар

Кожна прима створює свій образ Мавки. Хоча головний ескіз створює художник, ми обираємо прикраси та власну довжину хітону, яка залежить від форми ніг балерини. Кожна балерина таким чином підкреслює свої переваги й вуалює недоліки. Наскільки майстерно вона вміє цим користуватися — це вже залежить від неї.

Олена Потапова, кінець 1960-х -початок 1970-х років

Для мене було логічним, щоб довжина хітону змінювалася відповідно до пори року й емоційного стану Мавки. Тому на початку вистави зелений хітон коротший — щоб підкреслити кокетливість весни, коли триває «цукерково-букетний» період. А весільний зимовий образ у білому хітоні — довгий.

Дарія Лебідь та Кіпріан Фоменко. Фото: Ростислав Арно

Тетяна Таякіна на образ взимку вдягала короткий хітон. У кожної балерини є свій почерк, адже за рахунок довжини теж можна підкреслити свої гарні ноги або сховати свої недоліки. Хтось довжину не змінює через це зовсім й може танцювати з однією довжиною всі чотири образи. До речі, у виставі ще є такий образ як русалка, вона як і Мавка на початку вистави в зеленому хітоні, але раніше русалки мали короткі спідниці спереду й довгу спідницю позаду, наче хвіст. Зараз же більшість виходить у виставі з хітоном, де й попереду, й позаду одна довжина, як у Мавки. Це дещо може плутати глядача, я б повернула традицію щодо образу русалки, яка була ще в 1960-х роках минулого сторіччя.

Водяна русалка у виконанні Анни Софії Шеллер 2019 рік

Два образи весни Катерини Кухар

У мене також був експеримент із весняним образом Мавки, коли модний дизайнер створював для мене хітон за зовсім іншими лекалами ніж прийнято в балеті. Зверху це була неймовірна краса: вручну виготовлялися листочки, нашивалися дорогі камені — у такому костюмі можна було знімати фільми, де кожна деталь і нюанс грали свою окрему роль.

Дизайнерський хітон

Але тут важливо розуміти: так само як «ідеальна жінка» не завжди дорівнює «ідеальній балерині», так і ідеальний фешн-костюм або сукня для життя чи кіно — не завжди дорівнює ідеалу для балету.

Ті інструменти, що допомагають створити ідеальний костюм для кіно, можуть зіграти злий жарт на сцені, коли починаєш рухатись.У балетному костюмі діють зовсім інші правила та прийоми.

Класичний хітон

Я зіштовхнулася з таким нюансом: спідниця, що була створенна наче з кусків тканини, яка у повсякденному житті мала вигляд немов ніжне вербове листя і справляла неймовірне враження, на сцені виявилася незручною. Лоскути спідниці задиралися вгору й створювали візуальне відчуття зайвого об’єму та порушеної пропорційності тіла.

Тобто в балетному костюмі мають бути враховані всі нюанси. Саме тому крій хітону, який був створений балетними дизайнерами для образу Мавки майже 80 років тому, залишається безпрограшним.

А ось із довжиною та прикрашанням ми вже можемо дозволити собі експериментувати. Тому студентка Дарія Лебідь, що танцює весняний образ, залишається в незмінному класичному хітоні для цієї партії. Він, звичайно, вже дещо коротший, ніж у Антоніни Васильєвої — першої Мавки, що танцювала у 1946 році.

Фото: надані пресслужбою