Третя книга Едіт Іви Еґер вийшла друком у видавництві #книголав
Пережити пекло на Землі й вижити, аби залишитися людиною — це той вибір, який доводилося робити мільйонам у часи Другої світової війни. Більше шести мільйонів євреїв і незліченні представники інших народів проходили через «табори смерті» зі знанням, що кожний прожитий день може стати останнім для них.
Аушвіц став епіцентром тортур, нелюдських умов і безжальної жорстокості — місцем, куди зі всієї Європи вивозили спантеличених і виснажених людей цілими родинами, щоб розлучити їх назавжди.
Едіт Іва Еґер, американська психологиня угорського походження, була однією з тих єврейських дівчаток, яких разом із рідними посадили у тісний вантажний вагон поїзду, що мчав до одного з найбільших нацистських концентраційних таборів. Вона передала свій досвід у мемуарах «Вибір», що стали бестселером у 2017 році, «Балерина в Аушвіці» ж – адаптація особистої історії, лейтмотивом якої стали надія, свобода та вибір, попри фізичні пути.
«Якби я могла скоротити все своє життя до одного моменту, до єдиної статичної картини, вона була б така: три жінки в темних вовняних пальтах, рука до руки, на витоптаному подвір’ї. Вони виснажені. На їхніх черевиках пил. Вони стоять у довгій черзі.»
Юну Едіт, яка була вправною гімнасткою та танцюристкою, війна настигла несподівано. Коли на території Угорщини в 1943 році життя для євреїв стало небезпечним, родині Едіт довелося залишити рідний Кошиці й переховуватися від нацистських солдат. Коли родину (їх із мамою та сестрою) розлучили з батьком і відправили до Аушвіцу, життя Едіт розділилося на «до» та «після».
«Наш вагон не схожий на ті, якими я подорожувала раніше. Це не пасажирський потяг, а вантажний, для перевезення худоби чи фрахту. Ми — людський вантаж. Нас сотні в одному вагоні. Година здається тижнем. Невідомість розтягує час. Невідомість і невпинне безжалісне стукотіння коліс. Одна хлібина на вісьмох людей. Одне відро води.»
Підлітка зустріла в таборі постійний голод, виснаження та хворобу. Жахи, через які вона проходила з сестрою після того, як матір відправили до газової камери, стали випробуванням усього її життя. Визначним в цій книжці є епізод, коли Йозеф Менгеле, відомий багатьом як Янгол Смерті, змусив Едіт виконувати танок, від якого залежало, чи їстиме вона сьогодні, чи помре.
«Я танцюю. Я та, що танцює в пеклі. Мені нестерпно дивитися на ката, поки він виносить нам вирок. Я заплющую очі… Поки танцюю, мені спадає одна розумна думка, яку я ніколи не забуду. Доктор Менґеле, серійний вбивця, який сьогодні вранці спалив мою матір, насправді жалюгідніший за мене. Я можу бути вільна у своїй голові, а він — ніколи. Він завжди житиме з тим, що накоїв. Він більше в’язень, ніж я.»
Свій хліб вона розділила з іншими в’язнями.
Весь час, проведений у постійній боротьбі за право жити, за право існувати й сподіватися на краще, нагадував танок. Поки Едіт доводилося на власні очі бачити найстрашніші картини, дівчинка зберігала волю продовжувати битву зі смертю.
«Ми можемо обирати, чого нас навчають жахіття. Самі визначаємо, скільки страждань можемо знести. В Аушвіці стільки варіантів померти. Від пострілу. Голоду. Хвороби. Газу. Тортур. Який варіант випаде тобі — обирає нацист. Але в’язні теж можуть обирати, коли з них досить, коли вони відмовляються від життя, що не є життям. Вони припиняють їсти, уранці не підводяться з ліжка, вішаються, ковтають отруту, кидаються на паркан під напругою. Часом, коли вранці йдемо на роботу чи повертаємося в бараки, ми бачимо тіла, десятки тіл, що тліють на паркані. Охоронці вимикають напругу й примушують ув’язнених стягувати обвуглені тіла. Я намагаюся думати про них так, буцім вони загинули, коли тікали. Вибороли собі єдину доступну їм волю.»
«Балерина в Аушвіці» — це не просто мемуари, це історія про науку тріумфування свого життя. Едіт Іва Еґер надихає своєю розповіддю читачів на усвідомлення власної цінності попри обставини навколо.
«Я пропоную вам цю книжку, щоб і ви змогли скинути з себе пута жертви й обрали танцювати своє життя, навіть за найпекельніших обставин. Я ділюся своєю історією, щоб надихнути вас стати посланцями миру й представниками власного вибору в житті. Я пропоную вам цю книжку, щоб ваше життя було таким, якими ви насправді є: неоціненними і вільними.»